Рішення

від 29.06.2010 по справі 25/93-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.10р. Справа № 25/93-10

За позовом Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської

до Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради "Жилсервіс-3",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору укладеним

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. №319 від 11.03.10р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дор. № 3-д від 10.06.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та з урахуванням заяв про зміну предмету позову від 23.04.2010р. та уточнення позовних вимог від 25.05.2010р. просить суд зобов’язати відповідача укласти договір № 103/02-09 від 01.11.2009р. з позивачем на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а днем укладення договору № 103/02-09 вважати 01.11.2009р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ухилення відповідача від укладення договору № 103/02-09 від 01.11.2009р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води до гуртожитків, які знаходяться на балансі відповідача, що суперечить Закону України „Про теплопостачанняВ» , ст.ст. 179, 181, 275 ГК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що він не є споживачем теплової енергії, яка постачається до гуртожитків та використовуються їх мешканцями. Рішенням Дніпропетровської міської ради визначено перелік виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді, до складу яких відповідач не входить, отже не має підстав надавати послуги з теплопостачання населенню та сплачувати їх вартість, а відтак і укладати відповідні договори, що також не передбачено чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 39/48 від 15.07.09р. «Про створення комунального підприємства «Коменергосервіс»Дніпропетровської міської ради», КП «Коменергосервіс»визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста Дніпропетровська, з функцією транспортування та постачання теплової енергії.

На підставі вказаного рішення КП «Коменергосервіс»були направлені всім потенційним споживачам листи-запрошення, щодо укладення договорів з новим виконавцем послуг теплопостачання. Після чого, 16.11.2209 року комунальне підприємство Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»звернулося до КП «Коменергосервіс»з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

КП «Коменергосервіс»підготувало та надало представнику КП «Жилсервіс-3»ОСОБА_3 для підписання два проекти договору за № 103/02-09 від 01.11.2009р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води до будинків-гуртожитків, які розташовані за адресою: вул. Котляревського буд. 4, та вул. Бердянська, буд. 7 у м. Дніпропетровську, за яким відповідач є споживачем теплової енергії, що підтверджено її підписом у реєстрі видачі договорів.

Але, як вбачається з обставин справи підписаний позивачем примірник договору відповідачем не повернено, протоколу розбіжностей до договору не надходило, а відповідач заперечує проти укладення такого договору, внаслідок відсутності правових підстав для його укладення.

В обґрунтування позовних вимог та відповідно існування у відповідача обов’язку укласти договір № 103/02-09 від 01.11.2009р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води позивач посилається на ст.ст. 1, 24 Закону України „Про теплопостачанняВ» , ст.ст. 179, 181, 275 ГК України.

Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживачем є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Теплопостачальна організація - це суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, Балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов’язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Статтею 275 ГК України, передбачено що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи КП «Жилсервіс 3»є юридичною особою на балансі, якої разом з внутрішньобудинковими тепловими мережами знаходяться будинки-гуртожитки, які розташовані за адресою: вул. Котляревського буд. 4, та вул. Бердянська, буд. 7 у м. Дніпропетровську та не є споживачем теплової енергії у вигляді гарячої води, що постачається до цих гуртожитків, яка фактично споживається мешканцями приміщень у гуртожитках.

З огляду ж на приписи ст.ст. 1, 24 Закону України „Про теплопостачанняВ» , споживачами теплової енергії є фізичні та юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, споживачем теплової енергії є особа, яка уклала відповідний договір на постачання теплової енергії. Оскільки між сторонами є відсутнім укладений договір на постачання теплової енергії, відповідач не може бути визнаний споживачем відповідних послуг.

При цьому, суд також враховує, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.05.2007р. № 25/15 визначено перелік виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді, до складу яких відповідач не входить, а відтак не має підстав надавати послуги з теплопостачання населенню, сплачувати їх вартість та відповідно укладати договори на постачання теплової енергії до гуртожитків.

Відповідно ж до рішення Дніпропетровської міської ради № 39/48 від 15.07.09р. «Про створення комунального підприємства «Коменергосервіс»Дніпропетровської міської ради», саме позивач - КП «Коменергосервіс»визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста Дніпропетровська, з функцією транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування в сфері житлово-комунальних послуг відноситься визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Також, за визначенням ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Порядок укладання договорів регулюється главою 20 ГК України та спеціальними законами. Частиною 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч.6 ст. 179 ГК України).

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є свобода договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи усе вищевикладене слід дійти висновку, що укладення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води до об’єктів, які знаходяться на балансі юридичної особи та яка не є споживачем цієї теплової енергії, а також не є виконавцем відповідних послуг не є обов’язковим для такої юридичної особи.

Отже, правові підстави для зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у справі. Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя ОСОБА_4