Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/17541/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/17541/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба»

про стягнення 17 985,87 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Світлик Б.М. - довіреність № 34 від 1.11.2015 р.

від відповідача: Борт П.С. - довіреність № б/н від 02.09.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» про стягнення 10 594,05 грн. основного боргу, 5 077,94 грн. інфляційної складової боргу, 214,72 грн. трьох відсотків річних та 2 099,16 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 75 від 02.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17541/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 12.08.2015 р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що головний бухгалтер товариства, який уповноважений представляти інтереси відповідача знаходиться на лікарняному.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2015 р. заперечив проти задоволення даного клопотання.

У судовому засіданні 12.08.2015 р., розглянувши клопотання представника відповідача, Господарський суд міста Києва задовольнив його з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, та керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 02.09.2015 о 14:20 год. для витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 02.09.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був обізнаний належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2015 р. просив відкласти розгляд справи, для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та виконати вимоги ухвали суду, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд керуючись ст. 69 ГПК України, задовольнив дане клопотання.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 14.09.2015 р. та зобов'язав сторін надати суду певні документи.

11.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.09.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву до 23.09.2015 р. о 15:05 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2015 р. надав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2015 р. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» (покупець) було укладено договір № 75 від 02.09.2013 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю за його заявками товар належної якості та кількості (надалі - товар), а покупець зобов'язується оплатити товар в порядку і за умовами, визначеними умовами цього договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору, кількість, асортиментний перелік товару та ціна визначаються в накладних, які видаються на кожну партію товару і є невід'ємною частиною цього договору, та засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця.

Право власності на товар і ризик випадкової його загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна на товар зазначається у накладних постачальника, у національній валюті України, які є невід'ємною частиною даного договору.

Покупець зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за партію товару постачальника (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, покупець здійснює оплату товару в національній валюті України шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару, не пізніше 7-ми календарних діб від дати приймання товару.

Згідно з п. 3.5. договору, платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після находження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.3. договору сторони обумовили строк поставки товару постачальником - протягом наступного дня з моменту отримання замовлення.

За умовами п. 5.3. договору, у випадку порушення термінів оплати поставленої продукції, передбачених п. 3.3. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань з цим договором; якщо жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії договору за 20 днів до строку його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Позивач пояснив суду, що в період з 05.09.2013 р. до 14.11.2014 р. на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 139 581,65 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав неналежним чином, сплативши частково вартість поставленого товару на суму 128 987,60 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 10 594,05 грн. за видатковими накладними № 4834 від 03.10.2014 р., № 4934 від 10.10.2014 р., № 5026 від 16.10.2014 р., № 5168 від 27.10.2014 р., № 5246 від 31.10.2014 р., № 5311 від 05.11.2014 р., № 5349 від 07.11.2014 р., № 5376 від 10.11.2014 р. та № 5449 від 14.11.2014 р. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Також позивач пояснив, що неодноразові вимоги щодо виконання умов договору та сплати заборгованості були залишені відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» про стягнення 10 594,05 грн. основного боргу, 5 077,94 грн. інфляційної складової боргу, 214,72 грн. трьох відсотків річних та 2 099,16 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 75 від 02.09.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 75 від 02.09.2013 р.

За твердженнями позивача, в період з 05.09.2013 р. до 14.11.2014 р. на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 139 581,65 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару виконав неналежним чином, сплативши частково вартість поставленого товару на суму 128 987,60 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 10 594,05 грн. При цьому, позивач не надав суду належних доказів (платіжних документів, банківських виписок тощо) у підтвердження сплати відповідачем 128 987,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що загальна сума поставки за спірними видатковими накладними складала - 10 994,05 грн., тоді як позивач у розрахунку до позовної заяви зазначив 11 923,93 грн. Також суд встанови, що сума оплати, здійсненої відповідачем за спірними видатковими накладними становила 2 213,36 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковими накладними № 4934 від 10.10.2014 р., № 5026 від 16.10.2014 р., № 5168 від 27.10.2014 р., № 5246 від 31.10.2014 р., № 5311 від 05.11.2014 р., № 5349 від 07.11.2014 р., № 5376 від 10.11.2014 р. та № 5449 від 14.11.2014 р. складає 8 780,69 грн.

Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на оплату видаткових накладних № 4834 від 03.10.2014 р. на суму 1 429,26 грн.; № 5168 від 27.10.2014 р. на суму 884,10 грн. та № 5273 від 03.11.2014 р. на суму 929,8 грн., а щодо нарахування пені - зазначив, що спірний договір не містить п. 3.3., за порушення якого передбачена пеня за порушення зобов'язання по оплаті товару за спірним договором. В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав суду копії банківських виписок по особовому рахунку.

Господарський суд, дослідивши надані сторонами докази та пояснення встановив, що у відповідності до копій банківських виписок по особовому рахунку відповідача, останнім було оплачено видаткову накладну № 4834 від 03.10.2014 р. в повному обсязі - 07.08.2015 р. на суму 429,26 грн. та 11.08.2015 р. на суму 1 000,00 грн. Таким чином, заборгованість за даною накладною була сплачена після порушення провадження у справі.

Щодо видаткової накладної № 5168 від 27.10.2014 р., то відповідач сплатив частково суму поставки за даною накиданою в розмірі 784,10 грн., зокрема: 19.12.2014 р. - 100,00 грн., 16.01.2015 р. - 100,00 грн., 20.03.2015 р. - 100,00 грн. та 17.07.2015 р. - 484,10 грн. Таким чином, за даною накладною оплата поставленого товару: в розмірі 300,00 грн. була здійснена до порушення провадження у даній справі; в розмірі 484,10 грн. - після порушення провадження у справі, решта в сумі 100,00 грн. залишилась несплаченою.

Стосовно посилань відповідача на видаткову накладну № 5273 від 03.11.2014 р. на суму 929,88 грн. та докази щодо її оплати, господарський суд зазначає, що не приймає дані докази до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору в справі № 910/17541/15.

Враховуючи вищенаведене, оскільки частина заборгованості у спірних відносинах між позивачем та відповідачем в розмірі 1 729,26 грн. була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, то господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 729,26 грн. основного боргу.

Судом також встановлено, що основний борг за договором № 75 від 02.09.2013 р. (за видатковою накладною № 5168 від 27.10.2014 р.) в розмірі 484,10 грн. було погашено відповідачем 17.07.2015 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду 08.07.2015 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 484,10 грн. основного боргу за договором № 75 від 02.09.2013 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8 780,69 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» основного боргу в розмірі 8 780,69 грн. за договором № 75 від 02.09.2013 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» просило суд стягнути з відповідача 214,72 грн. 3 % річних за період з 10.10.2014 р. до 06.07.2015 р. та 5 077,94 грн. інфляційних нарахувань за період з 10.10.2014 р. до 06.07.2015 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 75 від 02.09.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував суми оплат відповідача за спірними видатковими накладними.

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, наведений в таблиці нижче.

Розрахунок інфляційних втрат

Накладна № Сума заборгованості, грн. Індекс інфляції % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума інфляційних втрат, грн. 4834 1 429,26 1,512 10.10.2014-06.07.2015 270 732,16 4934 393,07 1,477 17.10.2014-06.07.2015 263 664,24 5026 1 319,45 1,477 23.10.2014-06.07.2015 257 629,14 5168 884,10 1,050 03.11.2014-18.12.2014 46 43,82 784,10 1,000 19.12.2014-15.01.2015 28 0 684,10 1,167 16.01.2015-19.03.2015 63 114,06 584,10 1,170 20.03.2015-06.07.2015 109 99,15 5246 1 375,49 1,477 07.11.2014-06.07.2015 242 655,86 5311 1 122,25 1,477 12.11.2014-06.07.2015 237 535,11 5349 1 479,19 1,477 14.11.2014-06.07.2015 235 705,31 5376 1 145,59 1,449 17.11.2014-06.07.2015 232 514,70 5449 848,65 1,449 20.11.2014-06.07.2015 228 381,28 ВСЬОГО: 5 074,83

Таким чином, за розрахунком суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 5 074,83 грн. інфляційних нарахувань за період з 10.10.2014 р. до 06.07.2015 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 75 від 02.09.2013 р.

Також при дослідженні розрахунку трьох відсотків річних, наданого позивачем, судом було виявлено помилки, щодо розміру заборгованості, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги, наведений в таблиці.

Розрахунок трьох відсотків річних

Накладна № Сума заборгованості, грн. Річні % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума річних відсотків, грн. 4834 1 429,26 3 % 10.10.2014-06.07.2015 270 31,72 4934 393,07 3 % 17.10.2014-06.07.2015 263 30,11 5026 1 319,45 3 % 23.10.2014-06.07.2015 257 27,87 5168 884,10 3 % 03.11.2014-18.12.2014 46 3,34 784,10 3 % 19.12.2014-15.01.2015 28 1,80 684,10 3 % 16.01.2015-19.03.2015 63 3,54 584,10 3 % 20.03.2015-06.07.2015 109 5,23 5246 1 375,49 3 % 07.11.2014-06.07.2015 242 27,36 5311 1 122,25 3 % 12.11.2014-06.07.2015 237 21,86 5349 1 479,19 3 % 14.11.2014-06.07.2015 235 28,57 5376 1 145,59 3 % 17.11.2014-06.07.2015 232 21,84 5449 848,65 3 % 20.11.2014-06.07.2015 228 15,97 ВСЬОГО: 219,21

Таким чином за розрахунком позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 219,21 грн. 3 % річних за період з 10.10.2014 р. до 06.07.2015 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 75 від 02.09.2013 р.

Оскільки господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то задовольняє вимогу ТОВ «Торговий комплекс «Венера» щодо стягнення з ТОВ «Тарас Бульба» трьох відсотків річних в розмірі заявлених позовних вимог - 214,72 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 099,16 грн. пені за період з 10.10.2014 р. до 20.05.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором № 75 від 02.09.2013 р.

За умовами п. 5.3. договору, у випадку порушення термінів оплати поставленої продукції, передбачених п. 3.3. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорі № 75 від 02.09.2013 р., укладеному між ТОВ «Торговий комплекс «Венера» та ТОВ «Тарас Бульба» відсутній п. 3.3. договору, у зв'язку з порушенням якого нараховується пеня за порушення зобов'язання по оплаті за поставлений товар, то у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача в розмірі 2 099,16 грн. за період з 10.10.2014 р. до 20.05.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором № 75 від 02.09.2013 р.

Таким чином, господарський суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Тарас Бульба» 2 099,16 грн. пені за період з 10.10.2014 р. до 20.05.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором № 75 від 02.09.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас Бульба» (01034, м. Київ, вулиця Пушкінська, 2-4/7, літ. А, код ЄДРПОУ 37993935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Венера» (04215, м. Київ, проспект Свободи, 32, кв. 188, код ЄДРПОУ 36047368) 8 780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 69 коп. основного боргу, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 72 коп. 3 % річних, 5 074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань та 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Припинити провадження у справі щодо стягнення 484,10 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина