Постанова

від 25.08.2015 по справі 802/1680/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/1680/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду у Теплицькому районі Вінницької області до фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду у Теплицькому районі Вінницької області (далі - позивач, УПФ України у Теплицькому районі) з адміністративним позовом до фермерського господарства ОСОБА_2 (далі - відповідач, ФГ ОСОБА_2О.) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Теплицькому районі по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на пільгових умовах, відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в загальній сумі 5330,15 грн. за січень-травень 2015 року.

Представник УПФ України у Теплицькому районі в судове засідання не з'явився, проте надав суду клопотання за вх. №20870 від 04.08.2015 року, у якому просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення ( а.с. 22-23 ), в яких вказав, що, у відповідності до абз. 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 1058-IV), у фермерського господарства не виникло зобов'язання відшкодування сум, зазначених у розрахунках фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених згідно частини 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач, зокрема, зазначає, що, відповідно до абз. 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01 січня 2005 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відтак і витрати на виплату і доставку пільгових пенсій повинні покриватись за рахунок Державного бюджету України.

Крім того, в доповнення до наданих письмових заперечень представник відповідача вказав, що ФГ ОСОБА_2 в 2014 році було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а в 2015 році є платником єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників і користується пільгами, передбаченими ПК України. На підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIIІ фактично відбулося перейменування "фіксованого сільськогосподарського податку" на "єдиний податок четвертої групи", при цьому, а ні сама пільга, а ні вимоги до підприємств, які можуть нею скористатися, змінені не були. Зважаючи на викладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФГ "ОСОБА_2О." перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підтверджено трудовий стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, для ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується пільговими довідками ( а.с. 39 - 42 ).

Відповідачу направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , з 2015 року, відповідно до якого відповідач зобов'язаний щомісячно відшкодовувати УПФ України у Теплицькому районі розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 1066,03 грн. ( а.с. 4-6 ).

Заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з січня по травень 2015 року становить 5330,15 грн., що підтверджується розрахунком боргу відповідача перед УПФ України у Теплицькому районі (а.с. 9).

Надаючи оцінку запереченням представника відповідача про те, що ФГ "ОСОБА_2О." не є суб'єктом господарювання, яке зобов"язане відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для підприємств, установ, організацій, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Дані витрати відшкодовуються у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України.

Згідно з ст.307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд зауважує, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача в січні - травні 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., а також п.1 ст.2 Закону України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» .

Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 р., відповідач вже не відноситься.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства визначено відповідачу обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах врегульовано Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція).

Підпунктом 6.1 пункту 6 цієї Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За правилами, встановленими підпунктом 6.8 п. 6 Інструкції №21-1, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заборгованість ФГ "ОСОБА_2О." за січень - травень 2015 року по невідшкодованих фактичних витратах на виплату і доставку пенсій за віком, призначених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на пільгових умовах на підставі п. "в" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить в загальній сумі 5330,15 грн. На час розгляду адміністративної справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Щодо інших доводів представника відповідача про відсутність правових підстав для відшкодування відповідачем витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4, оскільки пільгова пенсія їй призначена як жінці, яка працювала у сільськогосподарському виробництві та виховала п"ятеро дітей, то суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 працювала в фермерському господарстві "ОСОБА_2О." з 01.04.2006 року і була зайнята на постійній основі в сільськогосподарському виробництві ( а.с. 40 ). Так, остання звернулась 10 жовтня 2006 року до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі з заявою про призначення пенсії. ОСОБА_5 пенсія призначена відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якого на пенсію на пільгових умовах мають право жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №244 від 16 травня 1992 року "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до абзацу 2 п. 6.2. Інструкції стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. Оскільки відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, то підприємство, з якого жінка виходить на пенсію відповідно до пункту "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відшкодовує 100% витрат на виплату та доставку пенсії.

Аналогічні правові позиції щодо порядку відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій неодноразово викладались Верховним Судом України в постановах, зокрема, від 31 січня 2011 року ( № в реєстрі 14222230), від 10 жовтня 2011 року ( № в реєстрі 19130692), від 24 квітня 2012 року ( № в реєстрі 24976394), від 21 лютого 2012 року ( № в реєстрі 22204818) та інших.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи та правовим нормам наведеним вище, та сума, заявлена до відшкодування, підтверджується належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства ОСОБА_2 (ідентифікаційний код 34260904) на користь управління Пенсійного фонду у Теплицькому районі Вінницької області (вул. І.Франка, 1, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, р/р 2560932600103, ОПЕРВ Ощадбанку МФО 302076, код 24903066) кошти в сумі 5330,15 грн. (п'ять тисяч триста тридцять гривень 15 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар