Постанова

від 20.11.2014 по справі 804/3866/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. справа № 804/3866/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Сітайло О.В.

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Юста» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000102203, № 000092203 від 06.03.2014 року, -

в с т а н о в и в :

18 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Юста» (далі - ТОВ фірма «Юста») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 000102203 від 06.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 417 062 грн., в тому числі 317 292 грн. - за основним платежем, та 99 770 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 000092203 від 06.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 359 309 грн., в тому числі 239 539 грн. - за основним платежем, та 119 770 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, оскільки під час проведення планової виїзної перевірки службовим особам відповідача були надані всі документи первинного та податкового обліку, які засвідчують як отримання товару від ТОВ «Ініціатива», так і подальше використання позивачем цього товару у своїй господарській діяльності. Відсутність товарно-транспортних накладних, на думку позивача, пояснюється тим, що доставка товару на склад покупця (ТОВ фірма «Юста») здійснювалась транспортом та за рахунок постачальника, тому потреби в оформленні ТТН не було. Також, позивач робить висновок про те, що встановлення відсутності ТТН не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів з контрагентами позивача. Позивач також вважає необґрунтованим висновок про безпідставність включення до витрат виробництва вартість ПММ, витрачених автомобілем позивача при наданні послуг з перевезення вантажів, оскільки вважає такі витрати безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та економічно обґрунтованими, виходячи з положень договорів перевезення вантажу, укладених з постачальниками ПММ. Крім того, позивач оскаржує висновок відповідача про безпідставне внесення до складу витрат виробництва витрат, пов'язаних з утримання орендованих об'єктів, оскільки вважає це фактичним обмеженням вільного вибору форм і способів здійснення підприємницької діяльності в межах, встановлених законом, оскільки під час проведення перевірки було встановлено, що орендоване майно використовувалося підприємством позивача у своїй господарській діяльності. Крім того, позивач не погоджується з висновками податкового органу про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та відсутність мети створення правових наслідків щодо правочинів по договорам поставки з контрагентами: ТОВ «Агронафта», ТОВ «Тімор Д», ТОВ «Алкспром», ТОВ «Ромпетрол Україна», на підставі яких ТОВ фірма «Юста» сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. При цьому, позивач посилається на ст.ст. 204, 228 ЦК України та постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., та зазначає, що необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків (нікчемність правочину), що не було встановлено податковим органом під час проведення перевірки. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просить його вимоги задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с. 3-7).

В судовому засіданні 20.11.2014 року представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3, повідомлений належним чином про дату та місце слухання справи, у судове засідання 20.11.2014 року не з'явився (т.5 а.с.5).

В наданих до суду письмових запереченнях, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на факти встановлення за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача порушень вимог податкового законодавства України, а саме пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Так, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, залізничних або подорожніх листів, які б підтверджували перевезення, транспортування товару від ТОВ «Ініціатива» до позивача, тобто, встановлено відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена п.138.2 ст. 138 ПК України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення бухгалтерського обліку». Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. У зв'язку з чим, позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрати, пов'язані з отриманням товару від постачальника ТОВ «Ініціатива». Крім того, згідно наданих для перевірки документів встановлено, що ТОВ «Юста», маючи власну АЗС, яку передає в оренду підприємству ТОВ «Нафтаторг» (одним із засновником якого є директор ТОВ фірми «Юста»), в той же час орендує ще одну АЗС у фізичної особи ОСОБА_2, а також орендує торгівельний комплекс у ТОВ «Коло сервіс» (одним із засновником якого є директор ТОВ фірми «Юста») та передає зазначений комплекс у суборенду. При цьому, позивач витрати на утримання цих об'єктів оренди (утримання штату працівників, послуг водовідведення, вивозу сміття, придбання витратних матеріалів, комунальні послуги) необґрунтовано включив до складу витрат господарської діяльності ТОВ фірми «Юста». Крім того, під час перевірки було встановлено, що позивач з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснював взаємовідносини з постачальниками: ТОВ «Агронафта», ТОВ «Тімор Д», ТОВ «Алкспром», ТОВ «Ромпетрол Україна» та покупцем ТОВ «Нафтаторг» без мети реального настання правових наслідків, оформлював документи удаваних операцій без реального настання наслідків для формування податкових зобов'язань та кредиту, про що свідчить відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, та відсутність мети створення правових наслідків. Такі висновки податковим органом зроблено через те, що відповідачем під час проведення перевірки не надано жодних документів щодо обліку палива, яке використовувалось ТОВ фірма «Юста» при здійсненні перевезення ПММ від постачальника до покупця. До того ж, надані позивачем ТТН по перевезенню зазначеного палива не містять повної адреси пункту навантаження та пункту розвантаження палива, дати та часу виїзду транспортного засобу з пункту навантаження та часу прибуття до вантажоодержувача, що є грубим порушенням Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України», затвердженої наказом Міністерства ПЕУ та Міністерством ТЗУ від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 та свідчить про відсутність факту реального здійснення таких операцій. Зазначені порушення стали підставами для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, яким, на думку податкового органу, позивачу обґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 417 062 грн., в тому числі 317 292 грн. - за основним платежем, та 99 770 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Враховуючи, що донарахована податковим органом сума податку на додану вартість є наслідком завищення зобов'язань з податку на прибуток, відповідач вважає також правомірним податкове повідомлення рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 359 309 грн., в тому числі 239 539 грн. - за основним платежем, та 119 770 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.136-149).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ фірма «Юста» зареєстровано рішенням виконкому Павлоградської міської ради від 10.10.1996 р., та знаходиться на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу № 17 від 10.01.2014 р. та направлень №11, 12, 13, 14, 15 від 20.01.2014 р., Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ фірми «Юста» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки № 35/22-03-20201858 від 14.02.2014 р. (т.1 а.с. 11-44).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма «Юста» вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме: завищення витрат на загальну суму 1 462 150 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 511 977 грн., 1 квартал 2012 р. - 311 037 грн., 2 квартал 2012 р. - 257 885 грн., 3 квартал 2012 р. - 204 293 грн., 4 квартал 2012 р. - 176 958 грн. В результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 317 292 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2011 р. - 117 755 грн., 1 квартал 2012 р. - 65 318грн., 2 квартал 2012 р. - 54 156 грн., 3 квартал 2012 р. - 42 902грн., 4 квартал 2012 р. - 37 161 грн.

Крім того зазначеною перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму 239 539 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2011 р.- 54 297 грн., листопад 2011 р. - 22 415 грн., грудень 2011 р. - 16 931 грн., січень 2012 р. - 17 769 грн., лютий 2012 р. - 18 505 грн., березень 2012 р. - 15 760 грн., квітень 2012 р. - 14 804 грн., травень 2012 р. - 12 147 грн., червень 2012 р. - 12 432 грн., липень 2012 р. - 13 340 грн., серпень 2012 р. - 7 760 грн., вересень 2012 р. - 7 272 грн., жовтень 2012 р. - 5 785 грн., листопад 2012 р. - 9 569 грн., грудень 2012 р. - 10 753 грн., у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських взаємовідносин між постачальниками (ТОВ «Алекспром», ТОВ «Агронафта», ТОВ «Ромпетрол Україна») та покупцем ТОВ «Нафтаторг». Відповідно до вимог п.198, п.198.2, п.198.3 ст.198, та вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу паливно-мастильних матеріалів по всьому ланцюгу постачання та придбання.

На підставі встановлених перевіркою зазначених порушень вимог податкового законодавства, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 р. № 000092203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 359 309 грн., в тому числі 239 539 грн. - за основним платежем, та 119 770 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 45).

Крім того, на підставі встановлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 р. № 000102203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 417 062 грн., в тому числі 317 292 грн. - за основним платежем, та 99 770 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с. 46).

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бутискладені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма «Юста» у своїй податковій звітності за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, віднесено витрати на загальну суму 14 903 055 грн., до складу яких підприємством віднесено витрати на суму 1 462 150 грн., що складається з собівартості придбаних за договором купівлі-продажу запчастин у контрагента - ТОВ «Ініціатива» у розмірі 249 430 грн., витрат на придбання палива, яке використано при пустому пробігу машин у сумі 158 138 грн., витрат по об'єктам оренди на суму 1 054 582 грн.

Так, ТОВ фірма «Юста» укладено договір № 1-0109/2 від 01.09.2011 р., предметом якого є купівля-продаж запчастин. Згідно умов даного договору, поставка запчастин здійснюється поетапно при формуванні заявок покупця, партіями.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій по вказаному договору надано видаткові накладні на поставлений товар, а саме: № 2909 від 03.10.11, № 2910 від 03.10.11, № 2911 від 03.10.11, 2912 від 17.10.11, № 2913 від 31.10.11, №2914 від 31.10.11, №249 від 08.09.11, № 250 від 16.09.11, № 252 від 26.09.11, № 253 від 28.09.11, № 3528 від 18.11.11, № 3529 від 21.11.11; банківські виписки, що підтверджують фактичну сплату поставленого товару згідно платіжних доручень: № 1499 від 12.10.11, № 1529 від 20.10.11, № 184 від 15.11.11, № 1660 від 02.12.11, № 1720 від 27.12.114 податкові накладні: № 536 від 03.10.11, № 537 від 05.10.11, № 538 від 10.10.11, № 539 від 17.10.11, № 540 від 31.10.11. Зазначені документи первинного обліку були надані при перевірці податковому органу, що не заперечується сторонами у справі.

Проте, всупереч наведеним вище положенням діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, що регулює порядок оформлення та обліку первинних документів щодо здійснення господарських операцій, у позивача відсутні документи, які б підтверджували факт транспортування товару від постачальника - ТОВ «Ініціатива» до покупця - ТОВ фірма «Юста», та свідчили б про наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе сторонами зобов'язань з метою створення відповідних їх правових наслідків, а саме: товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по зобов'язанням шляхом постачання товару від постачальника до покупця.

Виходячи з вищезазначених положень чинного законодавства України, первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулися, та тих, реальність здійснення яких не підтверджена наявністю у суб'єкта господарювання передбачених законом первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення такої операції.

Доводи позивача про те, що доставка товару на склад покупця (ТОВ фірма «Юста») здійснювалась транспортом та за рахунок постачальника, тому потреби в оформленні ТТН не було, суд не може прийняти до уваги, оскільки, згідно з наведеними вище вимогами нормативно-правових актів, зокрема «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., та «Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, прямо передбачено обов'язок платника податків належним чином оформлювати товарно-транспортні накладні як юридичні документи, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Так, згідно «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є обов'язковими: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.197 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За тих самих обставин суд не може прийняти до уваги акти списання ТМЦ по вищевказаним видатковим накладним, у зв'язку з не підтвердженням факту їх надходження та оприбуткування позивачем згідно зазначених зобов'язань по господарським відносинам з ТОВ «Ініціатива».

Пунктом 11.3 цих Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Зважаючи на це, суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки № 35/22-03-20201858 від 14.02.2014 р., що позивачем не підтверджено отримання та транспортування зазначеного товару у розмірі 299 316 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 49 886 грн. з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим, відсутні підстави для внесення позивачем вартості цього товару до витрат, задекларованої позивачем у рядку 5.6 декларацій за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. з податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма «Юста» укладено договори поставки № 60/12 від 10.02.12 р. з ТОВ «Алекспром», № 341/пн від 10.02.12 р. з ТОВ «Ромпетрол Україна», № 2007/1 від 20.07.11 р. з ТОВ «Агро-нафта» та ТОВ «Тімор-Д» (по договорам, укладеним в період з 27.01.12 по 12.11.12) на поставку на адресу позивача паливно-мастильних матеріалів.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань згідно укладеного договору поставки № 60/12 від 10.02.12 р. з ТОВ «Алекспром», позивачем надано видаткові накладні на товар: № 1394 від 22.02.12, № 1395 від 23.02.12, № 1402 від 24.02.12, № 1417 від 27.02.12, № 1439 від 29.02.12, № 1541 від 13.03.12, № 1542 від 13.03.12, № 1563 від 15.03.12, № 1584 від 17.03.12, № 1595 від 20.03.12, № 1596 від 20.03.12, № 2277 від 02.07.12, № 3460 від 28.12.12; виписки банку, згідно платіжних доручень: № 3 від 22.02.12, № 13 від 23.02.12, № 16 від 24.02.12, № 31 від 12.03.12, № 360 від 12.03.12, № 36 від 16.03.12, № 41 від 16.03.12, № 42 від 19.03.12, № 2008 від 02.07.12, № 282 від 02.07.12, № 219 від 28.12.12; товарно-транспортні накладні: № 2105/1 від 22.02.12, № 2105/1 від 23.02.12, № 2105/1 від 24.02.12, № 2105/1 від 27.02.12, № 2105/1 від 29.02.12, № 2105/1 від 13.03.12, № 2105/1 від 15.03.12, № 2105/1 від 17.03.12, № 2105/1 від 19.03.12, № 2105/1 від 20.03.12, № 0207/9 від 02.07.12, № РН-3460 від 28.12.12.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань згідно укладеного договору поставки № 341/пн від 10.02.12 р. з ТОВ «Ромпетрол Україна», позивачем надано видаткові накладні на товар: № 468 від 16.02.12, № 572 від 23.02.12, № 453 від 29.02.12; виписки банку на підставі платіжних доручень: № 326 від 16.02.12, № 4 від 22.02.12; товарно-транспортні накладні: №1/38 від 16.02.12, № 1/48 від 23.02.12; акти прийому-передачі: № 00000000468 від 16.02.12, № 00000000572 від 23.02.12, № АН-042714 від 27.04.12.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань згідно укладеного договору поставки № 2007/1 від 20.07.11 р. з ТОВ «Агро-нафта», позивачем надано видаткові накладні на товар: № 10311 від 31.10.11, № 02173 від 17.02.12, № 0000166 від 21.03.12, № 42714 від 27.04.12; виписки з банку на підставі платіжних доручень: № 1470 від 04.10.11, № 1485 від 07.10.11, № 1573 від 03.11.11, № 175 від 14.11.11, № 1585 від 09.11.11, № 114 від 11.11.11, № 1589 від 15.11.11, № 1592 від 16.11.11, № 189 від 16.11.11, № 1600 від 17.11.11, № 1610 від 18.11.11, № 10 від 23.02.1, № 43 від 19.03.12, № 139 від 03.05.12, № 145 від 03.05.12, № 538 від 27.09.12: товарно-транспортні накладні: № АН-10311 від 31.10.11, № АН-02173 від 17.02.12, № АН-03214 від 21.03.12, № АН-10031 від 03.10.12.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань згідно договорів поставки, укладених в період з 27.01.12 по 12.11.12 з ТОВ «Тімор-Д», позивачем надано видаткові накладні на товар: № 75 від 25.06.11, № 83 від 04.07.11, № 85 від 05.07.11, № 87 від 06.07.11, № 90 від 07.07.11, № 92 від 08.07.11, № 93 від 08.07.11, № 95 від 12.07.11, № 96.12.07.11, № 103 від 27.07.11, № 131 від 04.11.11, № 133 від 17.11.11, № 136 від 23.11.11, № 139 від 24.11.11, № 144 від 09.12.11, № 145 від 09.12.11, № 146 від 09.12.11, № 7 від 27.01.12, № 8 від 30.01.12, № 9 від 91.01.12, № 19 від 22.02.12, № 20 від 24.02.12, № 22 від 27.02.12, № 23 від 20.02.12, № 28 від 05.03.12, № 32 від 06.03.12, № 36 від 21.03.12, № 39 від 28.03.12, № 41 від 29.03.12, № 42 від 29.03.12, № 43 від 30.03.12, № 50 від 05.04.12, № 51 від 06.04.12, № 53 від 09.04.12, № 70 від 07.08.12, № 71 від 13.08.12, № 73 від 14.08.12, № 74 від 15.08.12, № 76 від 16.08.12, № 77 від 17.08.12, № 78 від 23.08.12, № 79 від 23.08.12, № 80 від 23.08.12, № 81 від 27.08.12, № 83 від 31.08.12, № 85 від 03.09.12, № 88 від 04.09.12, № 89 від 04.09.12, № 90 від 06.09.12, № 93 від 07.09.12, № 94 від 10.09.12, № 95 від 11.09.12, № 96 від 11.09.12, № 97 від 12.09.12, № 98 від 12.09.12, № 99 від 12.12.09.12, № 100 від 13.09.12, № 101 від 13.09.12, № 102 від 13.09.12, № 103 від 13.09.12, № 104 від 13.09.12, № 105 від 14.09.12, № 106 від 14.09.12, № 107 від 14.09.12, № 112 від 14.09.12, № 113 від 17.09.12, № 114 від 18.09.12, № 115 від 18.09.12, № 120 від 19.09.12, № 123 від 19.09.12, № 132 від 24.09.12, № 133 від 24.09.12, № 134 від 24.09.12, № 135 від 25.09.12, № 136 від 25.09.12, № 140 від 27.09.12, № 145 від 04.10.12, № 147 від 04.10.12, № 150 від 05.10.12, № 151 від 05.10.12, № 153 від 09.10.12, № 155 від 10.10.12, № 156 від 10.10.12, № 162 від 16.10.12, № 163 від 17.10.12, № 164 від 17.10.12, № 165 від 19.10.12, № 166 від 19.10.12, № 167 від 19.10.21, № 169 від 19.10.12, № 172 від 22.10.12, № 173 від 22.10.12, № 176 від 31.10.12, № 178 від 06.11.12, № 179 від 07.11.12, № 180 від 08.11.12, № 183 від 09.11.12, № 186 від 13.11.12, № 187 від 13.11.12, № 191 від 12.12.12., № 192 від 13.12.12, № 193 від 14.12.12, № 195 від 17.12.12, № 196 від 17.12.12, № 197 від 18.12.12, № 202 від 19.12.12, № 203 від 19.12.12, № 205 від 19.12.12; виписки банку на підставі платіжних доручень: № 133 від 25.06.11, № 1235 від 04.07.11, № 1236 від 05.07.11, № 1234 від 06.07.11, № 1239 від 07.07.11, № 7 від 08.07.11, № 1241 від 12.07.11, № 1293 від 27.07.11, № 1583 від 04.11.11, № 119 від 17.11.11, № 1597 від 17.11.11, № 1628 від 23.11.11, № 1632 від 24.11.11, № 1672 від 08.12.11, № 1673 від 08.12.11, № 1674 від 08.12.11, № 1807 від 27.01.12, № 1810 від 30.01.12, № 1812 від 30.01.12, № 287 від 30.01.12, № 1813 від 31.01.12, № 2 від 22.02.12, № 17 від 24.02.12, № 137 від 29.02.12, № 138 від 05.03.12, № 24 від 05.03.12, № 48 від 21.03.12, № 54 від 27.03.12, № 55 від 28.03.12, № 61 від 29.03.12, № 66 від 29.03.12, № 78 від 05.04.12, № 79 від 05.04.12, № 82 від 06.04.12, № 380 від 07.04.12, № 156 від 13.08.12, № 396 від 14.08.12, № 157 від 15.08.12, № 398 від 15.08.12, № 400 від 16.08.12, № 401 від 17.08.12, 3 415 від 23.08.12, № 425 від 27.08.12, № 447 від 31.08.12, № 448 від 31.08.12, № 451 від 03.09.12, № 452 від 03.09.12, № 456 від 04.09.12, 3 457 від 04.09.12, № 460 від 06.09.12, № 461 від 06.09.12, № 462 від 07.09.12, № 173 від 10.09.12, № 175 від 11.09.12, № 474 від 11.09.12, № 475 від 11.09.12, № 476 від 11.09.12, № 477 від 12.09.12, № 480 від 12.09.12, № 177 від 13.09.12, № 178 від 13.09.12, № 482 від 13.09.12, № 486 від 13.09.12, № 487 від 13.09.12, № 179 від 14.09.12, № 180 від 14.09.12, № 2087 від 14.09.12, № 490 від 14.09.12, № 491 від 14.09.12, № 181 від 17.09.12, № 493 від 17.09.12, № 494 від 17.09.12, № 501 від 18.09.12, № 502 від 18.09.12, № 504 від 18.09.12, № 182 від 19.09.12, № 184 від 21.09.12, № 185 від 24.09.12, № 519 від 24.09.12, № 520 від 24.09.12, № 534 від 26.09.12, № 535 від 27.09.12, № 536 від 27.09.12, № 550 від 03.10.12, № 559 від 04.10.12, № 562 від 04.10.12, № 201 від 08.10.12, № 575 від 08.10.12, № 852 від 08.10.12, № 608 від 16.10.12, № 609 від 16.10.12, № 622 від 17.10.12, № 203 від 18.10.12, № 625 від 19.10.12, № 626 від 19.10.12, № 630 від 22.10.12, № 658 від 31.10.12, № 677 від 06.11.12, № 678 від 06.11.12, № 679 від 07.11.12, № 680 від 08.11.12, № 693 від 12.11.12, № 212 від 12.12.12, № 771 від 12.12.12, № 213 від 14.12.12, № 214 від 17.12.12, № 790 від 18.12.12, № 794 від 18.12.12, № 795 від 19.12.12; товарно-транспортні накладні: № 131 від 04.11.11, № 133 від 17.11.11, № 136 від 23.11.11, № 139 від 24.11.11, № 146 від 09.12.11, № 144 від 09.12.11, № 145 від 09.12.11, № 7 від 27.01.12, № 8 від 30.01.12, № 148 від 31.01.12, № 19 від 22.02.12, № 20 від 24.02.12, № 22 від 27.02.12, № 23 від 29.02.12, № 28 від 05.03.12, № 32 від 06.03.12, № 36 від 21.03.12, № 39 від 28.03.12, № 41 від 29.03.12, № 42 від 29.03.12, № 43 від 30.03.12, № 50 від 05.04.12, № 51 від 06.04.12, № 53 від 09.04.12, № 702 від 07.08.12, № 71 від 13.08.12, № 73 від 14.08.12, № 74 від 15.08.12, № 76 від 16.08.12, № 77 від 17.08.12, № 78,79,80 від 23.08.12, № 81 від 27.08.12, № 83 від 31.08.12, № 85 від 03.09.12, № 88,89 від 04.09.12, № 97,98,99 від 12.09.12, № 100, 101, 102, 103, 104 від 13.09.12, № 105,106, 107, 112 від 14.09.12, № 113 від 17.09.12, № 114 від 18.09.12, № 115 від 18.09.12, № 120, 123 від 19.09.12, № 145, 147 від 04.10.12, № 150, 151 від 05.10.12, № 153 від 09.10.12, № 155, 156 від 10.10.12, № 162 від 16.10.12, № 163, 164 від 17.10.12, № 165, 166, 167, 169 від 19.10.12, № 172, 173 від 22.10.12, № 176 від 31.10.12, № 178 від 06.11.12, № 179 від 07.11.12, № 180 від 08.11.12, № 183 від 09.11.12, № 186, 187 від 13.11.12, № 191 від 12.12.12, № 192 від 13.12.12, № 193, 196 від 14.12.12, № 195 від 17.12.12, № 197 від 18.12.12, № 202, 203, 205 від 19.12.12.

Згідно з пп.5.4.1 п. 5.4 Інструкції «Про порядок приймання,транспортування, зберігання,відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, таГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 цієї Інструкції передбачено, що маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Згідно пп. 5.4.3 п. 5.4 Інструкції, маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно з пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Згідно з правилами здачі вантажів, передбаченими п.13 цих Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Судом при перевірці відповідності вимогам чинного законодавства наданих позивачем первинних документів встановлено, що товарно-транспортні накладні на переміщення палива, виписані по взаємовідносинам з ТОВ «Алекспром», ТОВ «Агро-нафта», ТОВ «Ромпетрол Україна», ТОВ «Тімор-Д», не містять обов'язкових даних та реквізитів, зазначення яких передбачено вищевказаними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок переміщення нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Так, в товарно-транспортних накладних по перевезенню палива від вищевказаних контрагентів до позивача відсутні обов'язкові дані про: місце, час завантаження палива, метод визначення його об'єму, густини та температури нафтопродукту, номер резервуару, дані щодо уповноваженої особи підприємства, що відпустила товар (паливо), дані водія, який перевозить цей товар, їх підписи із зазначення часу та дати виїзду перевізника, дати та часу прибуття товару, дані про місце вивантаження товару, підпису вантажоодержувача, зазначення яких передбачено затвердженою типовою формою товарно-транспортної накладної на такий вид автомобільного перевезення в Додатку 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України форма № 1-ТТН (нафтопродукт).

Судом також враховується, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, а тому неправильне складання цього документу унеможливлює фактичне переміщення товару між контрагентами, особливо щодо нафти та нафтопродуктів, стосовно переміщення яких законодавчо передбачений особливий порядок правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи, що визначальною ознакою господарської операції є її сприяння реальній зміні майнового стану платника податків, первинні документи, а саме: видаткові та податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку із зазначенням в них господарських операцій, які фактично не відбулись, адже реальність їх здійснення позивачем документально не підтверджено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні достовірні документи, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів від постачальників - ТОВ «Алекспром», ТОВ «Агро-нафта», ТОВ «Ромпетрол Україна», ТОВ «Тімор-Д» до покупця - ТОВ фірма «Юста», та свідчили б про вчинення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе сторонами зобов'язань з метою створення відповідних їм правових наслідків, шляхом постачання товару від постачальника до покупця.

Доводи позивача про те, що вищевказані правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та їх не визнано недійсними в судовому порядку (презумпція правомірності правочину), а отже, вони мають бути враховані податковим органом при оподаткуванні доходів позивача та формуванні ним податкового кредиту підприємства, суд не приймає до уваги, оскільки дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, не підтверджено з боку позивача достовірними первинними документами, які складені при фактичному здійсненні господарської операції.

У зв'язку з наведеним, суд погоджується висновками податкового органу про те, що позивач з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснював взаємовідносини з постачальниками: ТОВ «Агронафта», ТОВ «Тімор Д», ТОВ «Алкспром», ТОВ «Ромпетрол Україна» та покупцем ТОВ «Нафтаторг» без мети реального настання правових наслідків, оформлював документи удаваних операцій без насідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, про що свідчить відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та відсутність мети створення правових наслідків.

Крім того, судом встановлено, що позивачем за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, віднесено витрати на придбання палива, яке використано при пустому пробігу машин у сумі 158 138 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивачем ні при проведенні перевірки податковим органом, ні в судовому засіданні не надано доказів, які б підтверджували використання у зазначеному позивачем об'ємі паливних ресурсів на здійснення своєї господарської діяльності по зобов'язанням з суб'єктами господарювання, які реально були б виконані ним з метою створення відповідних правових наслідків.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що згідно наданих позивачем матеріальних звітів, карток складського обліку, лімітно-заборних карток та інших бухгалтерських відомостей, на підприємстві позивача не вівся облік палива, яке використовувалося транспортними засобами при переміщенні вантажів. У зв'язку з чим, неможливо встановити, який обсяг палива та для виконання яких саме зобов'язань у конкретний проміжок часу використовувався конкретним транспортним засобом.

Отже, у позивача були відсутні передбачені законом підстави враховувати при визначенні об'єкту оподаткування зазначені витрати на придбання палива, яке було використано при пустому пробігу машин у сумі 158 138 грн.

Крім того, згідно наданих позивачем документів (які були предметом перевірки податковим органом) судом встановлено, що ТОВ фірма «Юста», маючи власну АЗС, яку передає в оренду підприємству ТОВ «Нафтаторг» (одним із засновником якого є директор ТОВ фірми «Юста»), в той же час орендує ще одну АЗС у фізичної особи ОСОБА_2, а також орендує торгівельний комплекс у ТОВ «Коло сервіс» (одним із засновників якого є директор ТОВ фірма «Юста»), та передає зазначений комплекс у суборенду. При цьому, позивач витрати на утримання цих об'єктів оренди (утримання штату працівників, послуг водовідведення, вивозу сміття, придбання витратних матеріалів, комунальні послуги) включив до складу витрат господарській діяльності ТОВ фірми «Юста» на суму 1 054 582грн.

Так, згідно договору оренди № 0104/я від 01.04.2011 р., ТОВ фірма «Юста» надає в оренду ТОВ «Нафтаторг» приміщення АЗС, що розташоване у с. Богданівка, Павлоградського районі Дніпропетровської області по вул. Кірова, 26, а також, згідно договору оренди № 1503 від 15.03.2010 р., надає в оренду ТОВ «Коло сервіс» торгівельний комплекс, розташований у м. Павлограді по вул. Горького, 145а (т.1 а.с.75-85).

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, основним видом ТОВ фірма «Юста» є здійснення перевезень вантажів в міжнародному сполученні.

За період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивачем до податкового органу подано декларації з податку на прибуток підприємства, в яких до показнику витрат у рядку 5.6 Декларації «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» віднесено в тому числі витрати на оренду, які складаються з утримання штату працівників наданих в оренду об'єктів, оплати комунальних послуг (водовідведення, газопостачання, електроенергія), матеріалів, тощо.

Витрати по послугам оренди товариством сформовано на рахунку 234 та включено до складу витрат по коду рядка 5 Декларації «собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)», проте не підтверджено використання їх у господарській діяльності, а також не підтверджено обґрунтованість віднесення цих витрат до складу податкового кредиту при формуванні зобов'язань з податку на додану вартість.

З огляду на положення податкового законодавства, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській

діяльності.

Отже, в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Зважаючи на те, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували факт використання у власній господарській діяльності об'єктів, наданих в оренду, а лише посилався на ст. 43 ГК України, якою встановлено право підприємців здійснювати будь-яку не заборонену підприємницьку діяльність, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Згідно абз. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, які не відповідають встановленим для них вимогам, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася з підтвердженням первинними документами.

В судовому засіданні представником позивача також не спростовано факт неналежного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, а отже, не спростовано висновки податкового органу про заниження суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 317 292 грн.

Враховуючи те, що донарахована податковим органом сума податку на додану вартість є наслідком завищення зобов'язань з податку на прибуток, суд приходить до висновку про необґрунтоване зменшення позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 239 539 грн.

За викладених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 000102203 від 06.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 417 062 грн., в тому числі 317 292 грн. - за основним платежем, 99 770 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкового повідомлення-рішення № 000092203 від 06.03.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 359 309 грн., в тому числі 239 539 грн. - за основним платежем, та 119 770 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями.

Відповідно, підстави для задоволення вимог ТОВ фірми «Юста», викладених в адміністративному позові - відсутні.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Юста» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Юста» (код ЄДРПОУ 20201858) на користь державного бюджету решту суми судового збору, з урахуванням 10% розміру ставки судового збору, сплачених під час подання адміністративного позову, в розмірі 4 384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2014 року.

Суддя ОСОБА_5