Постанова

від 23.06.2011 по справі 2а-1858/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.                                                             Справа № 2a-1858/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до відповідача: Виробничого підприємства "Прикарпатагрогазсервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 23218,50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

          Заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську (надалі - позивач) до виробничого підприємства "Прикарпатагрогазсервіс" (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 23218,50 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прокуратурою м. Івано-Франківська було проведено перевірку своєчасності сплати платежів до бюджету та виявлено, що виробниче підприємство "Прикарпатагрогазсервіс" допустило порушення податкового законодавства.

Станом на 23.03.2011 року податковий борг відповідача складає 23218,50 грн. по наступних платежах:

-          орендній платі з юридичних осіб в сумі 23198,31 грн, який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої декларації на суму 22963,47 грн, пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 234,84 грн.;

-          по податку на додану вартість в сумі 16,37 грн, який виник внаслідок несплати пені, що обліковується по особовому рахунку;

-          по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 3,82 грн., який виник внаслідок несплати пені, що обліковується по особовому рахунку.

Крім того, в позовній заяві зазначалося, що заборгованість відповідача по податкових зобов'язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в доход бюджету у відповідності до пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України з рахунку виробничого підприємства «Прикарпатагрогазсервіс» у банку, обслуговуючого такого платника податків.

Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, на адресу суду надіслав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Виробниче підприємство «Прикарпатагрогазсервіс»допустило заборгованість перед бюджетом, яка станом на 23.03.2011 року складає 23218,50 грн., а саме:

-          по орендній платі з юридичних осіб по Микитинецькій сільській раді в сумі 23198,31 грн, який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої декларації на суму 22963,47 грн, пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 234,84 грн.;

-          по податку на додану вартість в сумі 16,37 грн, який виник внаслідок несплати пені, що обліковується по особовому рахунку;

-          по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 3,82 грн., який виник внаслідок несплати пені, що обліковується по особовому рахунку.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

При вирішенні даної справи суд керується нормами зазначених Законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок на додану вартість, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Аналогічні обов'язки платника податків і зборів (обов'язкових платежів) визначені підпунктами 16.1.1.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як встановлено судом, відповідач є платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким періодом відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 даного Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з орендної плати з юридичних осіб, податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181, ДПІ в м. Івано-Франківську на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу від 18.01.2011 року № 120/1249/10/24-150455.

Податкова вимога отримана відповідачем, що засвідчується відповідним підписом на поштовому повідомленні про вручення (рекомендованому).

Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 23218,50 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 24.03.2011 року, податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, корінцем податкової вимоги від 18.01.2011 року та іншими матеріалами справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року. Втім, вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.3. 95.4., статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.

Відповідно до вимог пунктів 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що існують усі підстави для погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, з рахунку у банку, обслуговуючому такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                         ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з виробничого підприємства "Прикарпатагрогазсервіс", 76000, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20532897 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 23218,50 грн. (двадцять три тисячі двісті вісімнадцять гривень 50 коп.) з розрахункового рахунку 2600169012259, МФО 336752 Івано-Франківської філії ПАТ КБ "Хрещатик" м. Івано-Франківськ та за рахунок готівки, що належить виробничому підприємству "Прикарпатагрогазсервіс".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:                                                            Микитюк Р.В.

           Постанова складена в повному обсязі 04.07.2011 року.