Постанова

від 06.07.2011 по справі 2а-1852/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 2a-1852/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представників сторін:

прокурор Федунишин Х.М.

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до відповідача: ПП "Славута"

про стягнення заборгованості в сумі 48474,08 грн,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Славута»про стягнення заборгованості в сумі 48474,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Славута»зареєстроване як суб'єкт господарювання та взяте на облік в ДПІ в м. Івано-Франківську. По особовим рахункам ПП «Славута»на момент подання позову відповідача до суду рахується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 48474,08 грн., який виник в результаті несплати узгодженої суми податкових зобов'язань самостійно задекларованих платником податків у сумі 26230,77 грн., штрафної санкції нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 170,00 грн., а також пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 22073,31 грн. З метою стягнення до бюджету суми податкового боргу, ДПІ в м. Івано-Франківську, було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги № 1/1782 від 23.07.2009 року та №2/2087 від 26.08.2009 року. Однак, дані вимоги залишені ПП «Славута»без виконання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для звернення з позовом у справі є несплата ПП «Славута»податкового зобов'язання. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у відповідності до п.95.3, п.95.4 ст. 95 Податкового кодексу України з рахунків та за рахунок готівки підприємства.

Прокурор в судовому засіданні вимоги викладені в позовні заяві підтримав повністю. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення суми узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб на суму 26230,77 грн, однак, заперечив проти задоволення вимог щодо стягнення штрафної санкції нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 170,00 грн., а також пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 22073,31 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

ПП «Славута»зареєстроване як суб'єкт господарювання та взяте на облік в ДПІ в м. Івано-Франківську.

ПП «Славута»згідно податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності зобов'язане сплачувати земельний податок на загальну суму 48474,08 грн. (протягом 2008 - 2010 років).

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України В«Про систему оподаткуванняВ» визначено види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як встановлено судом, відповідач є платником земельного податку на підставі договору оренди та ним допущено заборгованість по сплаті земельного податку.

По особовим рахункам ПП «Славута»на момент подання позову відповідача до суду рахується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 48474,08 грн., який виник в результаті несплати узгодженої суми податкових зобов'язань самостійно задекларованих платником податків у сумі 26230,77 грн., штрафної санкції нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 170,00 грн., а також пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 22073,31 грн.

З метою стягнення до бюджету суми податкового боргу, ДПІ в м. Івано-Франківську, було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги № 1/1782 від 23.07.2009 року та №2/2087 від 26.08.2009 року. Однак, дані вимоги залишені ПП. «Славута»без виконання.

Станом на 30.03.2011 року податкова заборгованість відповідача складає 48474,08 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством терміни узгоджені податкові зобов'язання та по теперішній час заборгованість не сплачена, а тому позивачем було прийнято рішення про звернення до суду з метою стягнення даної заборгованості для погашення податкового боргу.

Положенням п.п.5.1 ст.5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 даного Закону України узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що фактичне стягнення податкового боргу необхідно здійснити за положеннями Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року. Втім, вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.

Відповідно до вимог пунктів 95.1., 95.3., 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Кодексу, прийшов до висновку про те, що існують усі підстави для погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Славута", 76000, вул. Г. Мазепи, 183/115, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 25069918 в доход Державного бюджету України податковий борг в сумі 48474,08 грн. (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 08 коп.) з рахунків ПП "Славута" у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить ПП "Славута".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 11.07.2011 року.