Постанова

від 29.08.2011 по справі 2а-2457/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 2a-2457/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі

до відповідача: Тисменицького Водоканалізаційного підприємства

про стягнення заборгованості в сумі 33299,31 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі звернулось в суд з адміністративним позовом до Тисменицького Водоканалізаційного підприємства про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень, травень 2011 року в загальній сумі 33299,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, Тисменицького Водоканалізаційного підприємства є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та згідно з Законом зобов'язане своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно із ст.9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються єдиний внесок. Платник зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного Закону, задекларував єдиний внесок, що підлягає сплаті за квітень 2011 року в сумі 16654,94 грн., та за травень 2011 року в сумі 16644,37 грн.. Оскільки відповідач добровільно не сплачує вказану заборгованість, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в заявленому адміністративному позові. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчать копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 19). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, причин поважності неявки в суд відповідач не надав. Правом подання заперечення проти позову не скористався.

Згідно із ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача - не суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тисменицьке Водоканалізаційне підприємство (надалі - відповідач) зареєстровано Тисменицькою районною державною адміністрацією 29.04.1998 року, про що зроблено запис в журналі реєстрації за №134. Відповідачу присвоєно ідентифікаційний код №25596420 та надано статус юридичної особи.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень - Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набирає чинності з 01.01.2011 року, крім пунктів, що набирають чинності 01.01.2014 року.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що відповідач станом на 31.12.2010 року був страхувальником в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому з 01.01.2011 року вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений статтею 8 вищенаведеного Закону.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно поданих відповідачем звітів за квітень, травень 2011 року, клас професійного ризику виробництва - 37, тому розмір єдиного внеску становить 37,87 % до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 6 статті 7 вищенаведеного Закону встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 цього Закону), встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної абзацом другим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 7 ст. 8 закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої ст.4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 12 статті 7 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 11 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 2 відсотки суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів (ч. 13 ст. 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 37,87%, 33,2%, 3,6 %, 2,0%, 8,41% (а.с.10,12).

Приписами ч. 8 ст. 9 вищенаведеного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.

Крім цього, порядок нарахування єдиного внеску визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 12 ст. 9 даного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за №994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень, травень 2011 року в загальній сумі 33299,31 грн., в тому числі: за ставкою від 36,76 %-49,7% в сумі 27295,52 грн., за ставкою 8,41% - в розмірі 2135,69 грн., за ставкою 33,2% - 338,72 грн., за ставкою 2,0% - 20,4 грн., за ставкою 3,6% - 3508,98 грн.

Станом на 27.06.2011 р. сума визначеного та узгодженого єдиного внеску відповідачем не сплачена. Крім цього, заборгованість підтверджується довідкою розрахунком заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який становить 33299,31 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень, травень 2011 року в сумі 33299,31 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Тисменицького Водоканалізаційного підприємства (ідентифікаційний код 25596420) на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.05.2011р. по 23.06.2011р. в розмірі 33299 (Тридцять три тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень) 31 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 02.09.2011 року.