Постанова

від 03.09.2015 по справі 810/3635/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року 810/3635/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Радевичу В.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ставищенського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Ставищенський районний центр зайнятості (далі - Центр зайнятості) з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2М.), в якому просить стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 8033,29 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Просив позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав. Просив зменшити розмір стягнення отриманої допомоги по безробіттю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно наказу Центру зайнятості від 25.04.2014 №НТ140425, на підставі особистої заяви від 25.04.2014, ОСОБА_2 надано статус безробітного (том 1, а.с. 7, 8).

25.04.2014 ОСОБА_2 ознайомився з пам'яткою про права та обов'язки, що була надана Центром зайнятості (том 1, а.с.9).

Відповідно до наказу від 05.05.2014 №НТ140505, ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю з 02.05.2014 по 26.04.2015 (том 1, а.с. 8).

10.02.2015 Центр зайнятості, на підставі інформації про отримання ОСОБА_2 виплат від Київського обласного військового комісаріату, яка надійшла від Державної фіскальної служби України, звернувся із запитом №02/84 до Київського обласного військового комісаріату про надання інформації щодо перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах (том 1, а.с.10, 11).

21.05.2015 Центр зайнятості надіслав до Шевченківського районного центру зайнятості звернення №02-417 щодо розслідування страхового випадку (том 1, а.с. 12).

22.06.2015 Шевченківський районний центр зайнятості передав до Центру зайнятості матеріали звірки достовірності даних про отримані доходи ОСОБА_2 з даними бухгалтерського обліку Київського обласного військового комісаріату, а саме, акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 18.06.2015 №864 (далі - акт №864) (том 1, а.с. 13, 14).

Із акта №864 випливає, що ОСОБА_2 з 17.06.2014 був зарахований до списків особового складу військової частини пп В0676, а з 10.06.2015 - виключений із списків, у зв'язку із звільненням у запас. А також те, що ОСОБА_2 у 3-му кварталі 2014 року Київським обласним військовим комісаріатом нараховано грошове забезпечення.

Крім того, із довідки Ставищенсько-Таращанського об'єднаного районного військового комісаріату від 29.08.2014 №1538, судом встановлено, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією 13.06.2014 і направлений для проходження служби у військову частину А0676 (том 1, а.с. 36).

01.07.2015 Центром зайнятості прийнято наказ №5 про повернення коштів ОСОБА_2 та надіслано йому претензію №5 про необхідність добровільного повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 8033,29 грн. (том 1, а.с. 15, 16).

Згідно довідки Центру зайнятості від 13.08.2015 №195, ОСОБА_2 у період з 17.06.2014 по 26.01.2015 отримав дохід у розмірі 8033,29 грн. (том 1, а.с. 6).

У судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем 19.08.2015 коштів у розмірі 100 грн. Тому, представник позивача просив стягнути незаконно одержану допомогу по безробіттю у розмірі 7933,29 грн. (том 1, а. с. 34-35).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини у сфері соціального захисту громадян на випадок безробіття регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI), Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону №5067-VI встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №5067-VI визначено, що безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пункт 1 частини першої статті 43 Закону №5067-VI зазначає, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Частина друга статті 43 цього ж Закону вказує на те, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з пунктом 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 20.03.2013 №198, статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Положення частини третьої статті 44 Закону №5067-VI визначено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 9 Закону №5067-VI, держава гарантує у сфері зайнятості право кожного на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 44 Закону №5067-VI встановлено, що зареєстрований безробітний має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Згідно із статтею 7 Закону №1533-III, видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 5 частини першої статті 31 Закону №1533-III наголошує на тому, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, що затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.02.2009 №7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248 (далі по тексту - Порядок), визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так згідно пункту 2 зазначеного Порядку, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Пункт 3 Порядку зазначає, що перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, зокрема, у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

У свою чергу пункт 4 Порядку звертає увагу на те, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за умісництвом, під час роботи закордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством (п.5 Порядку).

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили (абз.5 п.5 Порядку).

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості (абз.6 п.5 Порядку).

В пункті 6 Порядку зазначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку (абз.3 п.6 Порядку).

Згідно із пунктом 7 Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом з повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункт 9 Порядку).

Необхідно зазначити, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Згідно частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби (ч.4 ст.2 Закону №2232-XII).

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 1.2 Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції, грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини);

військовослужбовцям, які навчаються у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів (далі - військові навчальні заклади);

особам, які навчаються у військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, а також проходять підготовку у військових оркестрах; військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад);

військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим до інших військових частин, грошове забезпечення в цих військових частинах виплачується, якщо прикомандирування дозволено Міністром оборони України, його першим заступником та заступниками, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України відповідно до повноважень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 №111 Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 18.03.2014 установлюється військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Як встановлено судом, на підставі акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 18.06.2015 №864 та довідки Ставищенсько-Таращанського об'єднаного районного військового комісаріату від 29.08.2014 №1538 відповідач у період перебування на обліку у Центрі зайнятості, як безробітній, був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією та отримував грошове забезпечення від Київського обласного військового комісарату .

Беручи до уваги те, що допомога по безробіттю в розмірі 7933,29 грн. була виплачена ОСОБА_2 та те, що під час перебування на обліку у Центрі зайнятості, як безробітній, відповідач не повідомив позивача про те, що він призваний на військову службу до лав Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією, що виключає можливість отримання статусу безробітного і відповідних виплат, відповідач порушив вимоги статті 36 Закону №1533-ІІІ, оскільки своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. А також, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували доводи позивача про безпідставне отримання допомоги по безробіттю.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позов про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 7933,29 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Лісова, 118, с. Розкішна, Ставищенський район, Київська область, 09400, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Ставищенського районного центру зайнятості (вул. Радянська, 50, смт. Ставище, Київська область, 09400, ідентифікаційний код 22200372, розрахунковий рахунок №37170001002036 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018) отриману допомогу по безробіттю в розмірі 7933,29 грн. (сім тисяч дев'ятсот тридцять три грн. 29 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.