Постанова
від 19.08.2015 по справі 813/2656/15
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року № 813/2656/15

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» ( далі - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій з урахуванням уточнень позовних вимог щодо відмови від частини вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області:

- № НОМЕР_1 від 13.05.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 231 177,13 грн. за основним платежем та 115588,59 грн. за штрафними санкціями (форма «В1»);

- № НОМЕР_2 від 13.05.2015 року про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 006,67 грн. (форма «В2»);

- № НОМЕР_3 від 13.05.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 759 600,00 грн. (форма «П»);

- № НОМЕР_4 від 13.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 548 089,39 грн, в тому числі 1 239 055,51 грн. за основним платежем та 309 763,88 грн. за штрафними санкціями (форма «Р»);

- № НОМЕР_5 від 13.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 7 126,66 грн, в тому числі 5293,33 грн. за основним платежем та 1833,33 грн. за штрафними санкціями (форма «Р»);

- № НОМЕР_6 від 13.05.2015 року за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції в сумі 2295,35 грн. (форма «С»).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, ґрунтуються виключно на власних нічим не обґрунтованих припущеннях про те, що відповідні господарські операції не відбулись, та через не правильне застосування норм податкового і цивільного законодавства. Реальність виконання господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Діяльність контрагентів не викликала сумнівів, керівниками зазначених підприємств були пред'явлені статутні та реєстраційні документи, які свідчили, що останні є належними суб'єктами господарської діяльності та платниками податків на загальних підставах.

В судовому засіданні представники позивача зменшені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях ( ІІ том а.с.153-161), зокрема зазначивши , що ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Додатково пояснивши, що в авансових звітах відсутні оформлені належним чином документи, які би підтвердили сплату покупцем готівкових коштів та відсутні оформлені належним чином платіжні документи. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

При вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон №996-XIV),Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон № 168/97-ВР), наказу Міністерство фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» є правонаступником усіх прав та обов'язків ТзОВ «Електровольт» та зареєстровано рішенням Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради народних депутатів 19.12.2001 за №17278.

Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.2000 року номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14151200000000222 видане виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Форма власності - приватна.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30823262.

Місцезнаходження ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 79000, м.Львів, вул.Новаківського, 14 відповідно до укладеного з ОСОБА_4 договору оренди приміщення №30/04/11 від 30.04.2011 року площею 26,5 кв.м.

Перевіркою встановлено, що фактичне місцезнаходження ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» (розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю підприємства) за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 301.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.04.2000 за №13005, станом на 31.03.2011 перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» було платником: податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, земельного податку, екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

У періоді, що перевірявся, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» не було консолідованим платником податків.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.03.2009 року №100217822, виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова, індивідуальний податковий номер 308232613044, був зареєстрований платником ПДВ за період з 01.04.2011 року по день підписання акта перевірки

Судом встановлено, що на підставі направлення від 05.03.2015 року № 137, №138, №139, №140, №141, №142, №143, №156 виданих ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та наказу ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 23.02.2015 року №110, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2015р. № 910/22-01/30823262 із змінами від 13.05.2015 року № 6510/13-04-22-01 (далі - акт перевірки) ( ІІ том а.с.46-131, 134-134), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, а саме:

- п.п.14.1.56, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4.п.135.5 ст.135, пп.138.8 ст.138 : пп.139.1.1, п.п.139.1.9 ст.139, п..144,3 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 12.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) встановлено:

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 12 759 600,00 грн.,

- заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 239 055,51 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2012 року на суму 79 299,32 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 501 433,84 грн., за 2012 рік на суму 835 018,26 грн., 2014р. - 404 037,25 грн.;

- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, пп.«б» п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» завищено податкові зобов'язання на суму 254 419,83 грн., в тому числі по періодах: в лютому 2013 року - в сумі 29 479,21 грн.; в листопаді 2013 року - 63 263,39 грн., в січні 2014 року - в сумі 95 039,09 грн.; в квітні 2014 року - в сумі 32 697,71 грн.; в травні 2014 року - 33 940,43 грн. та завищено податковий кредит на суму 254 590,29 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2012 року - 3 333,33 грн., грудень 2012 року - 3 392,62 грн., січень 2013 року - 2 046,80 грн., березень 2013 року-29479,21 грн., серпень 2013 року - 3 766,66 грн., вересень 2013 року - 2532,73 грн., жовтень 2013 року - 23 671,16 грн., листопад 2013 року - 23 413,16 грн., грудень 2013 року - 63 263,39 грн., лютий 2014 року - 99691,23 грн., що призвело до:

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 231 177,13 грн, а саме по періодах: в грудні 2012 року на суму 3 333,33 грн., в січні 2013 року- на 3 392,62 грн., в лютому 2013 року на суму 2 046,80 грн., в вересні 2013 року на суму 3 766,66 грн., в жовтні 2013 року на суму 2 532,73 грн.,, в листопаді 2013 року на суму 23 671,16 грн., в січні 2014 року на суму 63 263,39 грн., в березні 2014 року на суму 99 691,23 грн.;

- заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 231 006, 67 грн, а саме по періодах: в березні 2013 року на суму 29 479,21 грн., в грудні 2013 року - на суму 39 850,23 грн., в лютому 2014 року на суму 95 039,09 грн., в травні 2014 року на суму 32 697,71 грн., в червні 2014 року на суму 33 940,43 грн.;

- п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85. п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ (із змінами) ненадання платником податків оригіналів документів;

- п.46.1 ст.46 та п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ (із змінами та доповненнями);

- пп.14.1.85 п.14.1 ст.14, п.160.2, ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2.010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку з доходу нерезидента за 2013 рік в сумі 39 259,36 грн.;

- п.п.164.2.17 п.164.2., п.164.5 ст.164, л.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 Податкового України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами і доповненнями), донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 293,33 грн.;

- п.51.1 ст.51, пп «б» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VІ (із змінами та доповненнями);

- п.3.1 т.7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями) - відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2 295,35 грн.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладені в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення в терміни визначені п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI до органу ДПС.

Акт перевірки підписано із запереченнями, які були розглянуті податковою інспекцією та відхилені.

На підставі акта перевірки від 24.04.2015 року №910/22-01/30823262 податковий орган 13.05.2015 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

Не погодившись з вищевказаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.05.2015 року та НОМЕР_2 від 13.05.2015 року прийняті на підставі висновків зазначених на сторінках 55-56 акту перевірки відповідача (із змінами від 13.05.2015 року № 6510/13-04-22-01), про те, що в порушення п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, пп.«б» п.185.1 ст.185, ст. 186 п 198 1 п 198 2, п.198.3, п.198.4 ст.198 п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254 419,83 грн., в тому числі по періодах: в лютому 2013р. в сумі 29479,21 грн; в листопаді 2013р. - 63263,39 грн, в січні 2014 року - в сумі 95039,09 грн, в квітні 2014 року - в сумі 32697,71 грн; в травні 2014 року - 33940,43 грн та завищено податковий кредит на суму 254 590,29 грн, в т.ч. по періодах: листопад 2012 року - 3333,33 грн., грудень 2012 року - 3392,62 грн,, січень 2013 року - 2046,80 грн,, березень 2013 року - 29479,21 грн., серпень 2013 року - 3766,66 грн,, вересень 2013 року - 2532,73 грн,, жовтень 2013 року - 23671,16 грн., листопад 2013 року - 23413,16 грн., грудень 2013 року - 63263,39 грн., лютий 2014 року - 99691,23 грн., що призвело до:

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 231177,13 грн., а саме по періодах: в грудні 2012 року на суму 3333,33 грн., в січні 2013 року - на суму 3392,62 грн, в лютому 2013 року на суму 2046,80 грн., в квітні 2013 року на суму 29479,2 грн., в вересні 2013 року на суму 3766,66 грн., в жовтні 2013 року на суму 2532,73 грн, в листопаді 2013 року на суму 23671,16 грн, в січні 2014 року на суму 63263,39 грн, в березні 2014 року на суму 99691,23 грн;

- заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 231 006,67 грн., а саме по періодах: в березні 2013 році на суму 29479,21 грн, в грудні 2013 року - на суму 39850,23 грн, в лютому 2014 року на суму 95039,09 грн, в травні 2014 року на суму 32697,71 грн, в червні 2014 року на суму 33940,43 грн.

Щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 254 419,83 грн., та завищення податкового кредиту на суму 254 590,29 грн.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній до 31.12.2015 року право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України)..

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ , включених в ціну придбання товарів (послуг) є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1.ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Операції з надання послуг нерезидентами , місце постачання яких у відповідності до ст. 186 ПК України визначене за межами митної території України , не підпадають під об`єкт оподаткування податком на додану вартість

Відповідно до пп.»в» п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період 2012-2014 роки між позивачем та компанією-нерезидентом VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. (Угорщина) було укладено ряд контрактів на випробування продукції позивача, а саме: контракти № FL-30/2012 від 27 липня 2012 року, № NFL-41/2013 від 30 вересня 2013 року, № NFL-42/2013 від 30 вересня 2013 року, № NFL-11-2014 від 19.03.2014 року та № NFL-23-2014 від 16 червня 2014 року. Відповідно до умов зазначених контрактів компанія VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. надавала послуги щодо типових випробувань та спеціальних тестувань скляних ізоляторів типу ANSI Class 52-3?52-5 в тому числі : випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані , під дощем, під напругою, критичним імпульсом, випробування на визначення рівня радіоперешкод при напругах низької частоти, випробування термомеханічним навантаженням, тепловим ударом, випробування імпульсною пробивною напругою в повітрі та інше.

За результатами проведених випробувань продукції сторонами були складені ОСОБА_3 про надання послуг №1 від 05.12.2012 року, №2 від 01.04.2013 року по контракту № FL-30/2012 від 27 липня 2012 року, №1 від 15.01.2014 року по контракту № NFL-41/2013 від 30 вересня 2013 року, №1 від 15.01.2014 року по контракту № NFL-42/2013 від 30 вересня 2013 року, №1 від 08.05.2014 року до контракту № NFL-11-2014 від 19.03.2014 року. Відповідно до зазначених ОСОБА_3, випробування ізоляторів проведені в повному обсязі та складено протоколи, в яких задокументовано інженерні послуги з випробування ізоляторів.

На підтвердження того, що послуги надані контрагентом, є інженерними позивачем надано лист VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. від 10.12.2014 року і така обставина не спростована відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує позов.

Таким чином, місцем постачання інженерних послуг з випробування ізоляторів наданих ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» нерезидентом компанією VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. є саме митна територія України, а не Угорщини.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

Згідно з п. 208.3 Кодексу якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Як передбачено п. 201.12 Податкового кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши від нерезидента інженерні послуги з випробування ізоляторів, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» виписало податкові накладні № 187 від 14.02.2013р. на суму 29479,21 грн., № 1107 від 14.11.2013р. на суму 63263,39 грн., №№ 38, 39 від 15.01.2014р. на загальну суму 95039,09 грн., № 401 від 18.04.2014 року на суму 32697,71 грн., № 553 від 08.05.2014 року на суму 33940,43 грн. Ці суми ПДВ відповідно до п. 208.3 ПК України Позивач включив у декларацію з ПДВ за відповідні періоди у розділі І «Податкові зобов'язання», рядку 7 «послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України».

Таким чином, включення сум податку на додану вартість по накладних № 187 від 14.02.2013р. на суму 29479,21 грн., № 1107 від 14.11.2013р. на суму 63263,39 грн., №№ 38, 39 від 15.01.2014р. на загальну суму 95039,09 грн., № 401 від 18.04.2014 року на суму 32697,71 грн., № 553 від 08.05.2014 року на суму 33940,43 грн. до податкових зобов'язань відповідно до п. 201.12 Податкового кодексу України надало Позивачу право відобразити ці суми в складі податкового кредиту наступного періоду.

Крім того, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 13.05.2015 року та НОМЕР_2 від 13.05.2015 року стали також операції ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з придбання ремонтно-будівельних робіт у ТзОВ «ВТП «РИФ», а саме завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «ВПП «РИФ» на суму 65107,92 грн.

Відповідачем при винесенні зазначених податкових рішень було взято до уваги податкова інформація, а саме: акт від 14.07.2014 №116/13-07-22-10 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ ВТП «Риф» (код ЄДРПОУ 25555791) з питань взаєморозрахунків з ТОВ «ОСОБА_5 Плюс» (код ЄДРПОУ 37801554) за листопад 2013р., січень 2014р., лютий 2014р. та ПП «ОСОБА_6 Менеджмент» (код ЄДРПОУ 38243615) за листопад 2013 р. та їх вплив на формування доходів і витрат за відповідні періоди».

Як вбачається з матеріалів справи правові відносини між позивачем та ТОВ ВТП «РИФ» виникли на підставі договорів підряду:

- № 16/10-12 від 25.10.2012р на проведення ремонтних робіт в санвузлах II поверху прохідної в м. Львові по вул. Зелена, 301;

- № 15/01-13 від 15.01.2013р. «Ремонт випробувальної лабораторії ТзОВ «ЛІК» в

м. Львові на вул..3еленій,301;

- № 05/08 від 05.08.2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт,

- №08/10 від 15.10.2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту даху приміщення складального цеху бук. «О» за адресою: м. Львів, вул. Зелена,301.

Грошові кошти за отримані послуги підряду (відповідно і суми податку на додану вартість в ціні послуг) оплачені ТзОВ «ВТП «РИФ» повністю, що не заперечується і відповідачем та підтверджено актом перевірки.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у справі, що розгядалась, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Вимога щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, позивач не може нести відповідальності за дії контрагентів в ланках постачання продукції, а відтак має законне право на відшкодування ПДВ сплаченого в ціні послуг ТзОВ «ВТП «РИФ».

Також, актом ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 24.04.2015р. № 910/22-01/30823262 із змінами від 13.05.2015 року № 6510/13-04-22-01 зафіксовано порушення позивачем п.п. 14.1.56, п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14, п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135, п.п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1.9 ст.139, п.144.3. ст.144, п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження позивачем інших доходів за період 2 квартал 2012р. на суму 352 699,43 грн. за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги отриманої від нерезидента MD Company ING (Панама) по контракту № 21-LIC/12/С151 від 06.06.2012 року в якості оплати за товар, який на думку відповідача не був реалізованим;

- заниження позивачем інших доходів за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги в сумі 8 317 215,70 грн. отриманих ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» в попередніх періодах від Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7 як внесок у статутний фонд» без факту повернення вищевказаних коштів засновнику в момент анулювання внеску в статутному фонді;

- завищення позивачем витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» суму 10 111 643,68 грн. в тому числі за 3 квартал 2012р.- 3929089,01 грн., за 4 квартал 2012р. - 4314456,83 грн., 2013р. - 1 868 097,85 грн. оскільки для перевірки не надано актів прийому-передачі газу між газорозподільною організацією та позивачем, які підтверджують отримання газу від ТзОВ «Укр Енерго Холдінг»;

- завищення позивачем адміністративних витрат на суму 198 970 грн. в тому числі за 2 квартал 2012р. - 24 916,38 грн., 3 квартал 2012р. - 24916,38 грн., 4 квартал 2012р. - 24916,38 грн., 2013р. - 99 665,52грн., 2014р. - 24 555,35 грн., які складаються з амортизаційних відрахувань по автомобілю марки PORSHE CAYENNE T який облікований на балансі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія».

З цих підстав відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення

№ НОМЕР_3 від 13.05.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 759 600,00 грн. та № НОМЕР_4 від 13.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 548 089,39 грн, в тому числі 1 239 055,51 грн. за основним платежем та 309 763,88 грн. за штрафними санкціями.

Щодо висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.257 п 14.1. ст..14, п.п. 135.5. ст..135 ПК України в частині заниження у 2 кварталі 2012 року інших доходів за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги у сумі 352 699,43 грн. отриманих від нерезидента MD Company ING (Панама) в якості оплати за продукції згідно контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року.

Судом встановлено, що 06.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» та компанією «International Investment & Trading Corp» (В`єтнам) було укладено Контракт №21-LIC/12/C151 та додаток № 1 до нього у відповідності до яких позивач здійснював продаж скляних ізоляторів марки ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. вартістю 44 128,80 доларів США.

Відповідно до п. 4.1 вказаного контракту поставка здійснюється на умовах FCA,

м. Львів, Україна (Інкотермс 2010). Згідно п.5.1. цього ж контракту оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах 100 % попередньої оплати на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від продавця. При цьому, у відповідності до положень п. 5.3 Контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року оплата за товар може здійснюватись не покупцем , а іншою фірмою нерезидентом.

У відповідності до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010) термін FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, в такому разі поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи , відвантаження продукції (скляних ізоляторів) відбулося 22.06.2012 року на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301 в контейнері №FCIU8851394 відповідно до ВМД №209140000/2012/020460.

При завантаженні транспортного засобу перевізника ПП «СКАТ ТРАНС» (реєстраційний номер транспортного засобу та причепу ВН 1539 СТ, ВН 3199 ХО) та при оформленні вантажу на митному посту Малехів Львівської митниці в контейнері №FCIU8851394 знаходилися скляні ізолятори ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. Завантаження ізоляторів на автомобіль перевізника підтверджується актом завантаження від 22.06.2012 року з підписом водія ПП «СКАТ ТРАНС» - ОСОБА_8 (паспорт серії КМ780827) та працівників позивача, міжнародною товарно-транспортною накладною б/н від 22.06.2012 року.

Крім цього, згідно листа Південної митниці від 09.08.2012 року № 05/5-12210 22.06.2012 Львівською митницею було оформлено вантажну митну декларацію (ВМД) №209140000/2012/020640 на товар «скляні ізолятори для ліній електропередач U70ВS» (далі ізолятори) у кількості 27 місць, вагою нетто 23328 кг. Відправником ізоляторів є ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», одержувачем - компанія «International Investment & Trading Corp» (В`єтнам). Зазначений товар 22.06.2012 у контейнері під митним забезпеченням Львівської митниці - металева пломба №209/228 було направлено під митним контролем до Південної митниці для подальшого вивезення ізоляторів до В'єтнаму. Після прибуття контейнера на зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_8 до митного поста «Одеса-порт» Південної митниці та надання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів контейнер було відкрито для проведення митного огляду. В ході встановлено, що замість ізоляторів у контейнері фактично знаходиться лом кольорових металів при цьому металева пломба №209/228 на контейнері була у наявності та в непошкодженому стані. Проведеною експертизою було встановлено, що відтиски на пломбі, з якою контейнер було доставлено ОСОБА_8 до митного поста «Одеса-порт» Південної митниці зроблено не пломбіратором Львівської митниці №209/228 (висновок НДКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 10.07.2012 № 585). Відповідно до пояснень ОСОБА_8, ним за розпорядженням невідомої йому особи контейнер було доставлено до невідомої йому бази у м. Миколаєві, де з ізоляторами, які переміщувались ОСОБА_8 здійснювались вантажні операції (які саме йому не відомо). Зазначений факт свідчить про вчинення ОСОБА_8 протиправних дій, направлених на переміщення через митний кордон України одних товарів під виглядом інших.

Згідно п. 11.3. контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року правом, яке застосовується до вказаного договору, являється матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до положень ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Судом встановлено, що оплата за поставку позивачем скляних ізоляторів в користь була компанії «International Investment & Trading Corp» (В`єтнам) була здійснена 21.06.2012 року в сумі 44 129,00 доларів США третьою особою, а саме фірмою MD Company ING (Панама), що відповідає умовам контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року та положенням ч. 1 ст. 528 ЦК України.

Згідно пп.14.1.56. п. 14.1. ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

З огляду на вищенаведене не відповідають дійсності та матеріалам справи висновки відповідача про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» грошових коштів від MD Company ING (Панама) без факту реалізації товарів чи послуг.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 14.1.56, п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14, п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем інших доходів за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги в сумі 8 317 215,70 грн. отриманих ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» в попередніх періодах від Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7 як внесок у статутний фонд» без факту повернення вищевказаних коштів засновнику в момент анулювання внеску в статутному фонді суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» редакції від 19.12.2014 учасниками позивача були дві юридичні особи, а саме: Дочірнє підприємство «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» з часткою 76,3 % статутного капіталу, що становить 8 317 215,70 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГ Холдінгс» з часткою 23,7 % статутного капіталу, що становить 2 584 012,28 грн.

19.12.2014 року загальними зборами учасників ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» (протокол № 12/2014 від 19.12.2014 року) було прийнято рішення про завершення процедури реорганізації шляхом приєднання до позивача його засновника - Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» та встановлено, що позивач є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків (активів та пасивів) Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» . Крім того, зі змісту даного протоколу вбачається , що учасники прийняли рішення «анулювати внесок Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» в сумі 8 317 215,70 грн. у зв`язку з його приєднанням до самого товариства».

З наявного в матеріалах справи Передавального акту прав та обов`язків , майна Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед», що передаються ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» від 11.12.2014 року вбачається, що Дочірнім підприємством «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» було передано позивачу частку в статутному капіталі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» у розмірі 76,3 %, що становить 8 317 215,70 грн.

У відповідності до п. 14.1.90. ст. 14 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ч.1.ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. (ст. 144 ЦК України).

Згідно 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 107 ЦК України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

У відповідності до п.153.15.1 ст. 153 ПК України (дана стаття діяла до 31.12.2014 року) не включається до складу доходу платника податку - правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації.

Об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включається до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в порядку, визначеному цим Кодексом .

Собівартість запасів, що обліковуються в обліку юридичної особи, що припиняється, включається до складу собівартості запасів правонаступника на дату затвердження передавального акта.

У разі якщо визначена цим розділом дата збільшення витрат, здійснених (нарахованих) юридичною особою, що припиняється, не настала до моменту затвердження передавального акта, такі витрати враховуються в обліку платника податків - правонаступника. Такий платник податку - правонаступник набуває право на збільшення витрат у загальному порядку, визначеному цим розділом. Це правило застосовується також: до суми витрат, що обліковуються відповідно до цього розділу в особливому порядку (витрат на придбання цінних паперів, деривативів тощо), та неврахованих у зменшення доходів платника податку до моменту затвердження передавального акта; до суми доходу, отриманого (нарахованого) платником податку, що припиняється, та невключеного до доходу до моменту затвердження передавального акта.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування звітного періоду, що обліковувалось у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, включається до складу витрат платника податку - правонаступника. Зазначене положення також застосовується до суми від'ємного значення, що обліковується в особливому порядку відповідно до цього розділу у платника податку, що припиняється (від'ємне значення за операціями із цінними паперами, деривативами, правами вимоги тощо).

Положення, передбачені абзацом восьмим зазначеного пункту, не застосовуються в разі, якщо платник (платники) податку, що припиняються, та платник податку - правонаступник були пов'язаними особами менш ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання.

Склад витрат (доходів), передбачених цим підпунктом, та їх оцінка визначаються за даними та документами обліку юридичної особи, що припиняється, на дату затвердження передавального акта.

Про це ж говорить і ч. 5 ст. 147 ЦК України де вказано, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступникам юридичної особи - учасника товариства

Відповідно до 4.ст 147 ЦК України у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал.

Судом встановлено та підтверджується документально наявними в матеріалах справи доказами учасник ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» - Дочірнє підприємство «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» в процесі приєднання до позивача передало частку статутному ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» безпосередньо самому позивачу, яке по відношенню до Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» стало правонаступником усіх його прав та обов`язків та майна.

Частка ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» обліковувалась в балансі Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» в розділі «Актив» і по передавальному акту перейшла в «Актив» правонаступника. Тобто, позивач став власником своєї ж частки як правонаступник Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед».

Згодом на виконання положень ч. 4 ст. 147 ЦК України, які говорять, що у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу позивачем було частково зменшено свій статутний капітал на вартість частки колишнього учасника Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед».

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.153.15.1 ст. 153 ПК України (дана стаття діяла до 31.12.2014 року) не включається до складу доходу платника податку - правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації.

У відповідності до положень ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Питання внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Наявність у протоколі загальних зборів учасників позивача рішення «анулювати внесок» само по собі, без аналізу усіх документів та дій позивача вчинених на виконання такого рішення не може свідчити про факт отримання безповоротної фінансової допомоги .

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Підтвердженням належним чином проведеної реорганізації Дочірнього підприємства «Глобал ОСОБА_7» Компанії «ОСОБА_9 Холдінгз Лімітед» шляхом його приєднання до позивача є зареєстрована 26.12.2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції нова редакція статуту ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» де на сторінці 2 в розділі 1 прямо вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» є правонаступником усіх прав та обов'язків (зобов'язань), усього майна ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГЛОБАЛ ОСОБА_7" КОМПАНІЇ "ОСОБА_9 ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 1 415 102 0000 004834 від 11.05.2005 року, ідентифікаційний код 33533194, місцезнаходження: 79024, Україна, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 188 .

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» на суму 10 111 643,68 грн. в тому числі за 3 квартал 2012р.- 3929089,01 грн., за 4 квартал 2012р. - 4314456,83 грн., 2013р. - 1 868 097,85 грн. оскільки для перевірки не надано актів прийому-передачі газу між газорозподільною організацією та позивачем, які підтверджують отримання газу від ТзОВ «Укр Енерго Холдінг».

З матеріалів справи вбачається, що вказане порушення відповідач виявив у зв'язку із тим, що актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі ТУ Міндоходів у м. Києві № 488/3-22-08/38038769 від 18.06.2014 складеного за результатами проведеної перевірки ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах із ТОВ «Євро-ТЕК 2011» за період 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено неможливість реального здійснення ним постачання газу позивачу на підставі договорів комісії укладених з ТзОВ «Євро - Тек 2011», оскільки ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» являється посередником по ланцюгу постачання, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Євро - Тек 2011» та контрагентами є фіктивними правочинами.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» укладено договір № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, на виконання, якого ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» зобов'язується надати покупцю - ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» природний газ (товар). Відповідно до п. 3.2 договору № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Підстави для підписання акту приймання - передачі газу є підписання повноважними особами Постачальника , Покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу Покупцю, акту приймання - передачі послуг з транспортування газу від Постачальника до Покупця.

Транспортування природного газу від ТОВ «Укр Енерго Холдніг» до позивача здійснювалось на підставі Договору № Б-4-П-10 від 31.12.2009р. на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами укладеним між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та Бібрським лінійним виробничим управлінням МГ філії УМГ «Львівтрансгаз».

Розподіл газу здійснювалось на умовах договорів № Г-158 на розподіл природного газу від 30.12.2011р., № Г-158 на розподіл природного газу від 28.12.2012р., № Г-158 на розподіл природного газу від 30.12.2013р. укладених між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та УЕГГ м.Львова ПАТ «Львівгаз».

Факт отримання газу та його оплата підтверджується відповідними трьохсторонніми актами приймання-передачі газу, двосторонніми актами приймання-передачі газу, рахунками на транспортування газу за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень, березень, квітень 2013р., а також відповідними банківськими виписками.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.06.2014 №488/3-22-08/38038769 «Про результати виїздної позапланової перевірки ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків по взаємовідносинам із ТзОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.2012 по 31.04.2014 рік оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою, по-сьоме, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Щодо завищення задекларованих показників у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на суму 198 970 грн., які складаються з амортизаційних відрахувань по автомобілю марки PORSHE CAYENNE T.

Згідно пп. 14.1.3 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України - фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

В силу п. 138.3.1 ст. 138 Податкового кодексу України - розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

В 2008 році ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» придбало автомобіль марки PORSHE CAYENNE T, і в цьому ж році здійснило розрахунок амортизації цього автомобіля та згідно розрахунку проводило амортизаційні відрахування.

Щодо скасування податкових повідомлень-рішень - № НОМЕР_5 від 13.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 7 126,66 грн, в тому числі 5293,33 грн. за основним платежем та 1833,33 грн. за штрафними санкціями (форма «Р») та № НОМЕР_6 від 13.05.2015 року за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції в сумі 2295,35 грн. (форма «С») суд виходить з наступного.

Щодо відшкодування ТзОВ «ЛІК» працівникам по авансових звітах вартість проїзду на таксі в сумі 25455,38грн., вартість переїзду без посадкового талону згідно авансового звіту ЛК 0000296 від 28.11.2013 року ОСОБА_10 в сумі 2157,00 грн та вартості проїзду на метро по авансових звітах ЛК 0000200 від 13.08.2013р., ЛК 0000301 від 05.12.2013 року, ЛК 0000309 від 11.12.2013 року, ЛК 0000286 від 22.11,2013 року, ЛК 0000295 від 27.11.2013 року в сумі 138,35 грн.

Згідно п. 140.1.7 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції від 31.12.2014р.) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До авансових звітів на підтвердження вартості проїзду на таксі в сумі 25455,38грн. надано квитанції транспортних організацій, які надають послуги перевезення пасажирів легковими автомобілями.

До авансового звіту ЛК 0000296 від 28.11.2013 року ОСОБА_10 надано відрядну посвідку № від 21.11.2013р., проїзні документи на поїзд зі Львова до Києва і з Києва до Львова, проїзні документи на переліт літаком з Києва в Будапешт і назад та посадкові талони на відповідні рейси (копії додаються).

На підтвердження вартості проїзду на метро по авансових звітах ЛК 0000200 від 13.08.2013р., ЛК 0000301 від 05.12.2013 року, ЛК 0000309 від 11.12.2013 року, ЛК 0000286 від 22.11,2013 року, ЛК 0000295 від 27.11.2013 року в сумі 138,35 грн. перевіряючим було надано квитанції про купівлю жетонів для проїзду в метро, виданих відповідними станціями метрополітену на яких здійснювалась купівля жетонів.

Оскільки до вищезгаданих авансових звітів про відрядження працівники додали квитанції, квитки, посадочні талони, квитанції на купівлю жетонів метрополітену, то ТзОВ «ЛІК», на підставі пп. 140.1.7 п 140.1 ст. 140 ПКУ, включило суми витрат на проїзд до складу своїх витрат у відповідних періодах.

За таких обставин, у ДПІ у Галицькому районі м. Львова відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 року № НОМЕР_5, № НОМЕР_6.

Зазначені суми можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Порядок і норми компенсації витрат на службові відрядження встановлено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція № 59).

Працівники Міндоходів завжди використовують положення Інструкції № 59 у своїх роз'ясненнях щодо витрат на службові відрядження. Слід зазначити, що Інструкція № 59 є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Пунктом п. 9 розд. III Інструкції № 59 навіть для працівників бюджетних установ передбачена можливість компенсації витрат на користування таксі у закордонному відрядженні:

«У разі потреби пересування по території держави відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства (згідно з підтвердними документами)».

Оскільки згідно з чинним законодавством користування у службовому відрядженні послугами таксі не заборонено, рішення щодо відшкодування витрат на таксі ТзОВ В»Львівська ізоляторна компанія оформляє розпорядженням генерального директора по підприємству, що дозволяє працівникам користуватись у відрядженні таксі і є також додатковим аргументом при обґрунтуванні права на віднесення таких сум до складу податкових витрат підприємства.

На нашу думку, витрати фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, на проїзд в таксі під час відрядження включаються до складу витрат платника податку за умови наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат та за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку.

Згідно із ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями.

Згідно з пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 165.1.11 ПКУ до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ПКУ. А пп. 170.9.1 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 ПКУ строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розд. ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

На підставі вищезазначеного, вважаємо, що будь-які суми відшкодування витрат у зв'язку із службовим відрядженням, в тому числі відшкодування проїзду в таксі під час відрядження з дозволу керівника підприємства, не є додатковим благом і не повинні включатись до оподатковуваного доходу працівника, якщо таким працівником надані первинні документи, що засвідчують вартість цих витрат.

В акті перевірки перевіряючими не вірно встановлено відшкодування вартості переїзду без посадкового талану згідно авансового звіту ЛК 00000296 від 28.11.2013 року ОСОБА_10 в сумі 2157 грн та вартості проїзду метро без касових документів (чеків) по авансових звітах ЛК 0000200 від 13.08.2013, ЛК 0000301 від 05.12.2013, ЛК 0000309 від 11.12.2013 , ЛК 0000286 від 22.11.2013, ЛК 0000295 від 27.11.2013 в сумі 138.35 грн. В ході перевірки перевірки перевіряючим було надано до авансового звіту ЛК 00000296 від 28.11.2013 року ОСОБА_10 в сумі 2157 грн роздрукований на папері електронний купон із номером електронного квитка, електронний посадковий талон. Згідно листа Мінфіну від 25.05.2010 №31-18030-07-21/12414, документами, що підтверджують право на відшкодування витрат на придбання електронного авіткитка є:

1.оригінал розрахункового документа,який підтверджує розрахунок за квиток у готівковій або безготівковій формі

2.роздруковагий на папері маршрут електронного авіаквитка(тобто маршрут/квитанція)

3.роздрукований на папері електронний купон із номером електронного квитка

4.оригінал відривної частини посадкового талона пасажира

До авансових звітів ЛК 0000200 від 13.08.2013, ЛК 0000301 від 05.12.2013, ЛК 0000309 від 11.12.2013 , ЛК 0000286 від 22.11.2013, ЛК 0000295 від 27.11.2013 в сумі 138.35 грн перевіряючим було надано чеки, які засвідчують факт придбання жетонів на метро , проїздні документи на метро. ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» не погоджується з порушеннями вказаними перевіряючи ми у розділі VI Дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання зокрема про порушення п.3.1 ,п.7.39 Положення №637,а саме :в авансових звітах відсутні належним чином документи,які би підтверджували сплату покупцем готівкових коштів:відсутній оформлений належним чином платіжний документ(касовий чек,товарний чек ,розрахункова квитанція, проїздний документ,тощо).

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Зокрема, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Зазначені доводи підтверджуються висновками судової практики Вищого адміністративного суду України зокрема Ухвалами від 04 березня 2014 р. по справі К/9991/27474/12, від 26 червня 2013 р. по справі К/9991/71450/12, від 20 листопада 2013 р. по справі № К/800/39966/13, від 13 грудня 2012 р. по справі № К/9991/32048/12.

Згідно з приписами ст. 244-2 КАС України, висновки викладені у рішеннях Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з с.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «ОСОБА_6 Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (ОСОБА_6 Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами , та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи зазначене вище, оскаржені податкові повідомлення-рішенння є незаконними і підлягають скасуванню, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 від 13.05.2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» 487 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 21 серпня 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.


Дата ухвалення рішення	19.08.2015
Оприлюднено	08.10.2015
Номер документу	51851249
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —813/2656/15

Постанова від 20.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 20.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 15.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 20.01.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Ухвала від 08.12.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Вербицька О.В.

Постанова від 19.08.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Костецький Назар Володимирович

Ухвала від 14.09.2015

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Ільчишин Надія Василівна

Ухвала від 25.05.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Костецький Назар Володимирович

Ухвала від 25.05.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Костецький Назар Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.08.2015 по справі 813/2656/15ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —813/2656/15

Постанова від 19.08.2015

Постанова
від 19.08.2015 по справі 813/2656/15
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД