Постанова

від 15.02.2011 по справі 2а-1670/303/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/303/11

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів в розмірі 549 грн. 11 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що у період перебування на обліку у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості (з 02.02.2007 року по 04.06.2007 року) як безробітної, одночасно (з 19.05.2005 року) ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, чим порушила вимоги Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". За час перебування на обліку в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості відповідач незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 549 грн. 11 коп., яка у добровільному порядку не повернута, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 районного центру зайнятості з позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи, що відповідач повторно не прибув у судове засідання, про причини неприбуття суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, суд приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.02.2007 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Наказом ОСОБА_1 районного центру зайнятості від 02.02.2007 року № НТ070202 відповідачу надано статус безробітної з 02.02.2007 року 2007 року та призначено допомогу по безробіттю.

Із персональної картки ОСОБА_3 вбачається, що остання знята з обліку в ОСОБА_1 районному центру зайнятості 01.06.2007 року року на підставі наказу від 04.06.2007 року № НТ070604 у зв'язку з працевлаштуванням безробітного.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 02.02.2007 року по 31.05.2007 року ОСОБА_3 отримано допомогу по безробіттю в сумі 549 грн. 11 коп.

Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" встановлено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено, що 19.05.2005 року державним реєстратором ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія якої наявна в матеріалах справи.

27.05.2010 року державним реєстратором внесено запис про винесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.08.2010 року.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Однак, всупереч вказаній нормі Закону, відповідач не повідомила ОСОБА_1 районний центр зайнятості про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Зокрема, 02.02.2007 року при зверненні відповідача до ОСОБА_1 районного центру зайнятості із письмовою заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, ОСОБА_3 зазначено неправдиві відомості про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю в сумі 549 грн. 11 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачу безпідставно нараховано та виплачено ОСОБА_1 міським центром зайнятості допомогу по безробіттю на загальну суму 549 грн. 11 коп.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_1 районним центром зайнятості на підставі проведеної з державним реєстратором звірки видано та направлено відповідачу наказ № 35 від 08.09.2010 року В«Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_3В» , копія якого надсилалася відповідачу, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення. Копію наказу вручено 11.09.2010 року.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що у добровільному порядку відповідачем не повернуто на рахунки Фонду кошти в сумі 549 грн. 11 коп.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження перерахування коштів в сумі 549 грн. 11 коп. на рахунки позивача.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості кошти в сумі 549 грн. 11 коп. (п'ятсот сорок дев'ять гривень одинадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2011 року.

Суддя С.С. Сич