Постанова

від 17.12.2010 по справі 11089/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2010 р. № 2-а- 11089/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізової державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Автрамат» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2829,00 грн.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів було допущено ряд порушень вимог податкового законодавства, внаслідок чого відповідачем було прийнято необгрунтоване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , а саме безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податких накладних, отриманих від ПП В«ПромінкомВ» , ТОВ В«ТехенергоресурсВ» , ТОВ В«ЮК В«Лекс консалтВ» у травні 2010 року на суму 2829,00 грн. Вказане порушення було спричинено тим, що вказаними контрагентами не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ (звітність з ПДВ не визнана як податкова звітність). У відповідності до Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондамиВ» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями (далі за текстом Закон України №2181-ІІІ) позивачу правомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2829,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

На підставі п.1 ст.11 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» від 04.12.1990 року за №509-XІІ з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові в період з 16.08.2010 року по 18.08.2010 року була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ В«АвтраматВ» за червень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт №3572/40-028/00236027 від 17.09.2010 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на рахунок платника у банку у розмірі 234241,00 грн. (від 19.07.2010 року №9002647383), яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2010 року.

Під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №168/97-ВР), а саме, підприємством в декларації з ПДВ за травень 2010 року (вх. СДПІ №9002176215 від 18.06.2010 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 234241,00 грн., однак при цьому відбулось завищення суми податкового кредиту за травень 2010 року на суму 2829,00 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що виявлені в результаті співставлення даних податкової звітності, та стали результатом розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ВАТ "Автрамат" та даними податкових зобов'язань "Промінком", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Юридична компанія "Лекс Контакт".

За наслідками вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2829,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами позивача, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів, робіт, послуг від витщевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим позивачем.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України №168-97/ВР встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168-97/ВР; настання першої з подій, з якими Закон пов'язує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Виходячи з аналізу положень Закону України №168-97/ВР, суд приходить до висновку, що зазначений Закон не містить прямої заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до абз. 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ВАТ В«АвтраматВ» до складу податкового кредиту у травні 2010 року включено суми ПДВ:

- 380,00 грн. по контрагенту ПП В«ПромінкомВ» , код 36819272, що знаходиться на обліку ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100258804 від 10.12.2009, податковій декларації якого з ПДВ за травень 2010 року від 28.07.2010 №40452 згідно даних бази В«Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» присвоєно статус В«Не визнано як податкова деклараціяВ» ;

- 1449,0 грн. по контрагенту ТОВ В«ТехенергоресурсВ» , код 34566972, що знаходиться на обліку ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100265047 від 29.10.2010, податковій декларації якого з ПДВ за травень 2010 року від 18.06.2010 №9002210181 згідно даних бази В«Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» присвоєно статус В«Не визнано як податкова деклараціяВ» ;

- 1000,0 грн. по контрагенту ТОВ В«ЮК В«Лекс консалтВ» , код 34616538, що знаходиться на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100001852 від 27.11.2006, яке згідно даних бази В«Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» не надало податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року.

Отже, останнє свідчить про наявність у платників податків, з якими позивач мав господарські відносини, реєстрації платників податків на додану вартість, та дійсність виписаних ними податкових накладених за зазначений період часу.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України №168-97/ВР не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Тобто, покупець -платник податку на додану вартість, не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2829,00 грн., дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність визнання його недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ВАТ В«АвтраматВ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ВАТ В«АвтраматВ» всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Автрамат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2829,00 грн - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Відкритому акціонерному товариству «Автрамат»на суму 2829,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Автрамат»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.12.2010 року.

Суддя Біленський О.О.