Постанова

від 31.08.2015 по справі 826/12045/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2015 року № 826/12045/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткон Продакшн» до:ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про:скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «Віткон Продакшн» з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 р. № 0000202201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 102 112 грн. за основним платежем та на 25 528 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначається, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення, сформовані за результатами аналізу реальності операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Пром-Тех-Снаб» (роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції для потреб клієнтів/замовників позивача), в результаті чого ДПІ дійшла до висновку про нездійснення вказаних операцій та, відповідно, про начебто відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Вказані висновки, як зазначає позивач, сформовані виходячи з того, що одним з постачальників на користь контрагента (ПП «Пром-Тех-Снаб») було ТОВ «Трейдбор», з яким позивач не вступав у взаємовідносини, але в інформаційних базах щодо якого (ТОВ «Трейдбор») міститься інформація про розмір податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також інформація про кількість і суму податкових накладних. ДПІ приходить до висновку, що ТОВ «Трейбор» підробило податкові накладні, виписуючи їх на суму до 10 000 ПДВ, а операції ТОВ «Трейдбор» не мають реального характеру. А з огляду на останнє, ДПІ робить висновок про безтоварність всіх операцій ПП «Пром-Тех-Снаб».

Між тим, наголошуючи на тому, що позивач не мав відносин з ТОВ «Трейдбор» та ДПІ навіть не аналізувалися операції між контрагентом та ТОВ «Трейбор» (в контексті їх співставлення з операціями позивача та контрагента), позивач зазначає, що спірні операції за відносинами з його безпосереднім контрагентом (ПП «Пром-Тех-Снаб») були фактично виконані, що підтверджується первинними документами, податковими накладними та іншими документами, які зазвичай супроводжують такого роду операції. Крім того, фактичне виконання операцій підтверджується фактом поставки товарів, прийняття результатів робіт/послуг замовниками цих робіт/послуг, які замовляли їх виконання у позивача.

Між іншим, позивач під час розгляду справи надав власне підтвердження/пояснення контрагента (ПП «Пром-Тех-Снаб») щодо виконання спірних операцій.

Таким чином, позивач вважає, що мав всі правові підстави для формування спірних сум податкових вигод, а відтак, просить скасувати спірне рішення як необґрунтоване та протиправне.

ДПІ подано письмові заперечення на позов, в яких, з підстав викладених в акті перевірки, відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи спірне рішення законним та обґрунтованим. ДПІ звертає увагу, що ТОВ «Трейдбор», яке є контрагентом ПП «Пром-Тех-Снаб», здійснювало подроблення податкових накладних на суми ПДВ до 10 000 грн., які не підлягали реєстрації в ЄРПН, а відтак відсутність факту реєстрації податкових накладних позбавляє покупця (контрагента позивача - ПП «Пром-Тех-Снаб») права на включення сум ПДВ до податкового кредиту. ДПІ зазначає про нездійснення операцій ТОВ «Трейдбор», не зазначаючи однак, чим це підтверджується та з чого наведене випливає , у зв'язку з чим зазначає про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом.

Виходячи з наведеного, ДПІ вважає, що позивач не мав підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, представник ДПІ у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Віткон Продакшн» (код з ЄДР 38833896) з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Пром-Тех-Снаб» (код з ЄДР 38007002) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. За результатами перевірки складено акт від 30.12.2014 р. № 10498/26-51-22-01/38833896 (далі - Акт перевірки).

Із загальних відомостей про підприємство зазначено про його державну реєстрацію у статусі юридичної особи 30.07.2013 р. Підприємство взято на податковий облік 31.07.2013 р., зареєстровано у статусі платника ПДВ та є платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.10.2013 р.

До основного виду діяльності відноситься «Рекламні агентства».

ДПІ в Акті перевірки зазначає, що відповідно до договору від 01.02.2014 р. № 01022014 ПП «Пром-Тех-Снаб» було виконано роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції ТОВ «Віткон Продакшн». Тобто, по суті, власне сама ДПІ підтверджує фактичне виконання робіт контрагентом позивача на користь останнього.

Зокрема, договором передбачено, що замовник (позивач) доручає, а виконавець (ПП «Пром-Тех-Снаб») бере на себе зобов'язання виконувати роботи з виготовлення та монтажу рекламно-інформаційної продукції.

Так, на стор. 3-4 Акту перевірки визначено реквізити рахунків, виданих станом на 01.08.2014 р., 10.08.2014 р., 25.08.2014 р. щодо оплати товарів (послуг) з наступною номенклатурою: наліпки, таблички, постери, плакат, друк на оракулі, друк на оракулі з ламінацією, друк на сіті папері, друк на банері, оракулі на сіті папері, монтаж банеру, оракулу, сіті паперу та паперу, зовнішнє та внутрішнє оформлення магазину, оформлення магазину. Загалом виставлено рахунків на 612 669,49 грн. з ПДВ 102111,60 грн., що складає спірну суму податкового кредиту з ПДВ.

В Акті перевірки також визначено перелік актів наданих послуг та податкових накладних, які оформлені на ті самі дати, що і рахунки, з номенклатурою поставки та за цінами, зазначеними в рахунках.

Відносно контрагента позивача в Акті перевірки зазначається про кількість працюючих у 3 кв. 2014 р. - 6 осіб . Статутний фонд - 400 000 грн. Платником ПДВ є згідно свідоцтва від 04.07.2014 р.

Між тим, зазначається, що постачальником ПП «Пром-Тех-Снаб» є ТОВ «Трейдбор». Зазначається також, що ТОВ «Трейдбор» виписало податкові накладні на користь контрагентів-покупців податкові накладні в один день в сумі до 10 000 грн. ПДВ. В Акті перевірки зазначається, що перевірок ТОВ «Трейдбор» за період, зокрема, серпня 2014 року, не проводилось.

У той же час зазначається, що дане маніпулювання призводить до відсутності сплати податкових зобов'язань ТОВ «Трейдбор» за відсутності податкового кредиту в серпні 2014. Відповідно, як зазначає ДПІ, дана ситуація свідчить про маніпулювання даними податкової звітності ТОВ «Трейдбор» та формування технічного кредиту для контрагентів-покупців.

ДПІ надалі зазначає в Акті перевірки, що враховуючи вищенаведене, вбачається проведення ТОВ «Трейдбор» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, як вважає ДПІ, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Трейдбор» із платниками податків, зокрема, за серпень 2014 р.

Надалі також зазначається виявлене, на думку ДПІ, порушення: ТОВ «Трейдбор» подроблені податкові накладні на суму менше 10 000 грн. в один день та в рамках одного договору (не зазначено реквізити договору, контрагент (и). Дані операції проведені, як вважає ДПІ, для ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд вважає за необхідне в даному випадку наголосити, що Акт перевірки не містить аналізу угод та операцій, відносно яких ДПІ дійшла наведених висновків.

У той же час, ДПІ зазначає, що ТОВ «Трейдбор», з яким позивач не вступав у відносини, не мало підстав відображати в розділі ІІ «Видані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні з сумами ПДВ менше 10 000 грн.

ДПІ також приходить до висновку, що товари (роботи, послуги) на користь контрагентів не могли бути поставлені, а тому дані правочини не спричинили реального настання правових наслідків, та як наслідок, відповідно, відсутні послуги по ланцюгу постачання від ТОВ «Трейдбор» до контрагентів-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за період, зокрема, серпня 2014 р.

Відтак, на думку ДПІ, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з отримання товарів (робіт, послуг) та операціях з продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Трейдбор».

Відносно ж позивача в Акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п. 185.1., п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. у розмірі 102 112 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час формування спірних сум податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, в Акті перевірки ДПІ зазначає про фактичне виконання спірних операцій, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Між тим, слід зазначити, що в даному випадку доводи ДПІ в обґрунтування порушень позивачем вимог податкового законодавства, по суті зводяться до того, що контрагент позивача (ПП «Пром-Тех-Снаб») співпрацював із власним постачальником (ТОВ «Трейдбор»), який оформляв на адресу своїх контрагентів податкові накладні їх сумою ПДВ менше 10 000 грн. Логіка висновків ДПІ виходить з того, що наведене є маніпулюванням звітністю внаслідок дроблення податкових накладних з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН, а відтак ДПІ зазначає про штучне формування податкового кредиту з ПДВ, навіть не проаналізувавши - чи є предметом поставки між контрагентом та його постачальниками ті самі товари, роботи, послуги, що і за відносинами між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Таким чином, ДПІ формує свої висновки на неперевірених обставинах.

У той же час, суть вищевказаних операцій фактично полягає у тому, що позивач, виступаючи перед замовниками виконавцем послуг, замовляв їх виконання також у свого контрагента.

Зокрема, позивачем укладено відповідні угоди із замовниками (кінцевими споживачами) - ТОВ «ФОРА» (договір від 08.11.2013 р. № 111113), з ТОВ «Карі Україна» (договір № 1201 від 27.12.2013 р.), з ТОВ «Дієса» (договір № 03122013 від 03.12.2013 р.), ТОВ «Технополіс-1» (договір № 04122013 від 04.12.2013 р.) згідно з умовами яких замовниками у позивача замовлялось виконання робіт, послуг, які надалі були визначені у первинних документах за договором між позивачем та контрагентом. При цьому, умовами договорів між позивачем та замовниками передбачено право позивача на залученнях третіх осіб для виконання робіт.

Слід зазначити, що сукупність первинних та інших документів за операціями з придбання та подальшої поставки позивачем робіт/послуг, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріалів підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Угодами та додатками до них деталізовані види робіт/послуг, що виконуються позивачем на користь замовників та, відповідно, належним чином ці роботи/послуги деталізовані в угодах, додатках (у т.ч. макети, зображення), у первинних документах та податкових накладних, які складалися за відносинами між позивачем та його контрагентом, у т.ч. і деталізовані місця виконання/поставки робіт. Оплата підтверджується банківськими виписками.

Доставка виготовлених матеріалів проводилась контрагентом безпосередньо у торгові точки, супермаркети, які належать замовникам робіт, що не спростовано ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Крім іншого, контрагентом позивача надано письмові пояснення та підтвердження виконання замовлених позивачем робіт, а також зазначено про декларування податкових зобов'язань за відносинами з позивачем, що не спростовано ДПІ.

Слід зазначити, що з боку ДПІ не надано жодних доказів відсутності у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, податкової звітності, яка б свідчила про відсутність витрат, пов'язаних з веденням звичайної господарської діяльності, та відповідних ресурсів та матеріалів.

У той же час, ДПІ зазначає про наявність у контрагента шести штатних одиниць працівників, однак під час розгляду справи та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено недостатності вказаних трудових ресурсів для виконання спірних операцій, як і не доведено кількості (обсягів) інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Окремо слід зазнати, що відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 р. у справі № 804/5372/15, яка залишено без змін згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 р., встановлено реальність та фактичне виконання операцій між позивачем та одним з його замовників - ТОВ «Карі Україна».

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладених з контрагентом правочинів недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 р. № 0000202201, прийняте ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткон Продакшн» (код з ЄДР 38833896; адреса: 02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 к. 26) 260 грн. (двісті шістдесят гривень) на відшкодування судового збору, сплаченого згідно квитанції № ПН 6262 від 18.06.2015 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник