Постанова

від 02.09.2015 по справі 826/12788/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2015 року № 826/12788/15

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Київ по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс буд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акс буд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві по здійсненню податкової перевірки позивача за результатами якої складено акт від 13.02.2015 року № 836/26-51-22-02/36825024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.03.2015 року № 0001472202, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120 697 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» фактично не здійсненні, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акс буд» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 09.02.2015 року по 13.02.2015 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 04.02.2015 року № 110-П, виданого Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно із п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 13.02.2015 року № 836/26-51-22-02/36825024, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд»:

- п.185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року у розмірі 96 558, 56 грн., а саме по періодам: вересень 2014 року на суму - 96 558, 56 грн.

На підставі складеного акту перевірки 5 березня 2015 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001472202 , яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Акс буд» суму грошового зобов'язання в розмірі 120 697 грн., з якої: за основним платежем - 96 558 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 139 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до валових витрат витрати по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу наведених норм права, суд зазначає, що податковий орган наділений правом на проведення документальної невиїзної перевірки лише у випадку, коли платнику податку до початку проведення перевірки вручено копію наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» розпочата 9 лютого 2015 року.

В акті також зазначено, що посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» проінформовано про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим запитом від 18 грудня 2014 року № 14093/10/26-51-22-01, яке разом з копією наказу від 18 січня 2013 року № 83 направлено на адресу підприємства рекомендованим листом.

Також в акті зазначено, що перевірку проведено на підставі документів наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд» на письмовий запит відповідача (вхідний №2386/10 від 30 січня 2015 року). Запит податкового органу, відповідь на запит та копію наказу про проведення перевірки надано позивачем до суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач отримав письмовий запит від 18 грудня 2014 року № 14093/10/26-51-22-01 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Доводів щодо неправомірності дій відповідача під час проведення перевірки позивачем не наведено.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві дотримано порядок проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, а тому позовні вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві по здійсненню податкової перевірки позивача за результатами якої складено акт від 13.02.2015 року № 836/26-51-22-02/36825024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс буд» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року" судом визнаються не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

1 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд», як замовником, та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», як підрядником, укладено договір № 01-07/2014, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати доручені замовником роботи на об"єкті будівництва: житловий будинок № 55 по проспекту Науки у м. Києві, секція № 3, 1-9 поверхи - оздоблювальні роботи; секції №№ 2, 3 - утеплення фасаду за системою "Сканрок" у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації у строки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи. Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться щомісячно за фактично виконанні роботи.

26 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд» та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» підписано акт приймання-здавання виконаних робіт до договору № 01-07/2014 за вересень 2014 року.

Згідно довідки від 26 вересня 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року до договору № 01-07/2014 вартість будівельних робіт за звітний місяць складає 303 072, 71 грн.

На виконання умов договору Приватне підприємство «Пром-Тех-Снаб» виписало на користь позивача податкову накладну:

- № 428 від 26 вересня 2014 року на загальну суму 303 072 грн., в тому числі ПДВ - 50 512, 12 грн.

1 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд», як замовником, та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», як підрядником, укладено договір № 01-09/2014, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати доручені замовником роботи на об"єкті будівництва: житловий будинок № 1, житловий масив Позняки, 4а мрн, м. Київ, секція № 4, поверхи 7-14 - оздоблювальні роботи; секції №№ 2, 3 - утеплення фасаду за системою "Сканрок" у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації у строки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи. Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться щомісячно за фактично виконанні роботи.

26 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд» та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» підписано акт приймання-здавання виконаних робіт по договору № 01-09/2014 за вересень 2014 року.

Згідно довідки від 26 вересня 2014 року про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року до договору № 01-09/2014 вартість будівельних робіт складає 276 278, 66 грн.

На виконання умов договору Приватне підприємство «Пром-Тех-Снаб» виписало на користь позивача податкову накладну:

- № 429 від 26 вересня 2014 року на загальну суму 276 278, 66 грн., в тому числі ПДВ - 46 046, 44 грн.

На підтвердження оплати виконаних робіт Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» позивачем надано виписки по рахунку у Київській регіональній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Акс буд» та Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем на підтвердження подальшого використання наданих Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» послуг у своїй господарській діяльності надано первинні документи: копії договорів з Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №4», акти приймання виконаних робіт, податкові накладні та додаткові угоди з Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №4».

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому зазначено, що під час проведення перевірки Приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період липень - вересень 2014 року.

При цьому, представником відповідача не надано суду копію акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а тому суд не може надати оцінку спірним взаємовідносинам з урахуванням висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Разом з тим суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість. Зазначені обставини вбачаються судом з акту перевірки, зворотнього суду не наведено.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс буд" та Приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» є: створення об'єктів архітектури.

Представником позивача на підтвердження можливості виконання Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб» та товариством позивача господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури надано копії ліцензій, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Пром-Тех-Снаб», тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.03.2015 року № 0001472202 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс буд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.03.2015 року № 0001472202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акс буд" (код ЄДРПОУ 36825024) судові витрати у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 40 коп.

4. В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева