Постанова

від 09.09.2015 по справі 826/9759/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2015 року № 826/9759/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "12Р" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 №0001642207 та №0001652207 Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "І2Р" (далі - позивач, ТОВ "І2Р") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 р. № 0001642207 та № 001652207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "І2Р" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.04.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І2Р" задоволено частково, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у додаткових поясненнях з урахуванням Ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року. В якості безпідставності позовних вимог відповідач посилався на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техноком-АТ» у зв'язку з наявністю Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.09.2012 року № 3968/22-2/31407490 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техноком-АТ» .

Також в судовому засіданні замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Також в судовому засіданні з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Техноком АТ" (код за ЄДРПОУ 31407490) за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. за результатами якої складено Акт перевірки від 15.02.2013 р. № 568/22-7/36980087 (далі - акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 285 605,00 грн., в т.ч. за червень 2012 року у розмірі 285 605,00 грн., а також п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 299 885,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 року на суму 299 885,00 грн. та за 2012 рік на суму 299 885,00 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки, заступником начальника ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 05.03.2013 р. № 0001642207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 299 885,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149 943,00 грн.;

від 05.03.2013 р. № 001652207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 285 605,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 142 803,00 грн.;

За наслідками адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень до ДПС у м. Києві та Міндоходів і зборів України, оскаржувані рішення - залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Незгода з вказаним рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті1 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними Деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що господарська діяльність, згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п.2.2. Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складенні відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи 07.05.2012 р. між позивачем та ТОВ "Техноком АТ" укладено договір № 02-05/12 за умовами якого контрагент як виконавець зобов'язувався надати послуги з організації та забезпечення виступу музичних груп, а саме: у період з 01.06.2012 р. по 27.06.2012 р. забезпечити виступи у клубах Престиж Голд та УЄФА виступ місцевих музичних виконавців, виступ діджеїв, виступ професійних відомих музичних груп (жива музика), забезпечити наявність персоналу у кількості, необхідній для проведення заходу, а позивач як замовник зобов'язувався сплатити вартість наданих послуг в порядку і на умовах, передбачених даним договором. Вартість послуг за договором становить 987 658, 32 грн. в т.ч. ПДВ - 164 609,72 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 р. № ОУ-0000002 на загальну суму 987 658,32 грн., в т.ч. ПДВ - 164 609,72 грн. та податкову накладну від 27.06.2012 р. № 44 на загальну суму 987 658,32 грн., в т.ч. ПДВ - 164 609,72 грн.

Також між позивачем та ТОВ "Техноком АТ" укладено договір № 03-05/12 від 07.05.2012 р., за умовами якого контрагент як виконавець зобов'язувався надати послуги з технічного забезпечення проведення заходів, а саме: монтаж та демонтаж сценічного та музичного обладнання у період з 01.06.2012 р. по 27.06.2012 р. під час забезпечення виступів у клубах Престиж Голд та УЄФА клубах у містах Львів, Харків, Донецьк та Київ під час проведення розважальних заходів, виступу місцевих музичних виконавців, виступ діджеїв, виступ професійних відомих музичних груп (жива музика), забезпечити наявність персоналу у кількості, необхідній для проведення Заходу, а позивач як замовник зобов'язувався сплатити вартість наданих послуг в порядку і на умовах, передбачених даним договором. Вартість послуг за договором становить 725 971,92 грн., в т.ч. ПДВ 120 995,32 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 р. № ОУ-0000001 на загальну суму 725 971,92 грн., в т.ч. ПДВ - 120 995,32 грн. та податкову накладну від 27.06.2012 р. № 43 на загальну суму 725 971,92 грн., в т.ч. ПДВ - 120 995,32 грн.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки та додаткових поясненнях з урахуванням Ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Техніком-АТ» слугували висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.09.2012 р. № 3968/22-2/31407490 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНОКОМ-АТ" (код ЄДРПОУ 31407490) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року.

Вказаним актом зафіксовано відсутність контрагента позивача за податковою адресою, відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ "ТЕХНОКОМ-АТ" до контрагентів-покупців в червні 2012 року.

У зв'язку з викладеним контролюючий орган прийшов до висновку про те, що правочини між ТОВ "ТЕХНОКОМ-АТ" та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ТЕХНОКОМ-АТ" як на доказ відсутності реальності вчинених операцій, суд вказує, що зазначені посилання відповідача на акт іншого податкового органу стосовно контрагента позивача не може бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. В даному випадку, суд звертає увагу, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вищезгаданий акт не може бути визнаний судом належними та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011року судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вказувалось вище на підтвердження укладених договорів від 07.05.2012 № 02-05/12 та № 03-05/12 позивачем надані суду наступні первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 р. № ОУ-0000002 на загальну суму 987 658,32 грн., в т.ч. ПДВ - 164 609,72 грн. та податкову накладну від 27.06.2012 р. № 44 на загальну суму 987 658,32 грн., в т.ч. ПДВ - 164 609,72 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012 р. № ОУ-0000001 на загальну суму 725 971,92 грн., в т.ч. ПДВ - 120 995,32 грн. та податкову накладну від 27.06.2012 р. № 43 на загальну суму 725 971,92 грн., в т.ч. ПДВ - 120 995,32 грн.

Досліджені вказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ "12Р".

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу Адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За наслідками дослідження додаткових документів та фото звітів (т. 3 а. с.21-175) суд прийшов до висновку про неналежність зазначених матеріалів в якості доказів виконання договорів від 07.05.2012 № 02-05/12 та № 03-05/12 у зв'язку з неможливістю ідентифікації періоду виступу перелічених виконавців, а також факту вчинення зазначених дій саме на виконання умов наведених договорів.

Проте, судом також враховано, що позивачем до матеріалів справи долучено копію Контракту від 04.05.2012 року, укладеного між ТОВ « 12Р» (виконавець) та ТОВ «ДО енд КО Україна». Відповідно до умов якого компанія «DO & CO» визначає виконавця, який погоджується виступати в якості виконавця, відповідального за надання розважальних послуг у місцях проведення заключного туру Чемпіонату Європи з футболу УЄФА, який проходив з 08.06.2012 по 01.07.2012 в Польщі та Україні.

Тобто, аналіз викладеного свідчить про наявність обґрунтованих передумов укладення договорів від 07.05.2012 № 02-05/12 та № 03-05/12 між позивачем та ТОВ "ТЕХНОКОМ-АТ".

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг розважального характеру оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень " від 05.03.2013 р. № 0001642207 та № 001652207.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

В той час як ч. 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001642207 та № 001652207.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя В. І. Келеберда