Постанова

від 30.09.2015 по справі 826/17442/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року № 826/17442/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доПриватного підприємства «Тасма» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Тасма» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2948,20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 22 вересня 2015 року, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до останнього поданого Приватним підприємством «Тасма» звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за 09 місяців 2006 року за відповідачем обліковується непогашена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 2948,20грн. Таким чином, з урахуванням норм абз. 5 ч. 7 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ та відповідно до ч. 3 ст. 30 цього Закону, сума несплачених страхових внесків підлягають стягненню з відповідача в безспірному порядку.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку письмового провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Приватне підприємство «Тасма» є юридичною особою та перебуває на обліку в Подільській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, спірні правовідносини по даній справі регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, що втратив чинність 01.01.2015 (надалі - Закон № 2240-ІІІ)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (надалі - Закон № 2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик (пункт 1 статті 2 цього Закону).

В свою чергу пункти 3 і 4 статті 2 Закону № 2240-ІІІ визначають "страхувальника" як: а) роботодавця - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) осіб, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, а "страховика" - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

При цьому згідно пункту 1 частини 1 статті 6 Закону № 2240-ІІІ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 19 цього Закону).

Згідно пунктів 2 і 4 частини 2 статті 27 Закону № 2240-ІІІ страхувальник зобов'язаний, зокрема: нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

У жовтні 2006 році відповідачем до Фонду був поданий звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП за 09 місяців 2006 рік, в якому відповідач відобразив непогашену на кінець звітного періоду (тобто станом на 01 жовтня 2006 року) суму заборгованості в розмірі 2948,20 грн. не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Станом на момент розгляду справи заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 2948,20 грн. відповідачем не сплачена, що останнім жодними документальними доказами спростовано не було.

Згідно статті 9 Закону № 2240-III Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням (стаття 10 цього Закону).

Також пунктом 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (в останній редакції) визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Статтею 8 Закону № 2240-III встановлено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Беручи до уваги те, що суму боргу до Державного бюджету у розмірі 2948,20 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватне підприємства «Тасма» (код ЄДРПОУ 31283096, юридична адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, кв. 34 ) на користь Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А, р/р 25605834 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 26079364) кошти в сумі 2948,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник