Постанова від 30.09.2015 по справі 826/13800/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року 13:15 №826/13800/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2), в якій просить:

1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо відмови у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року; звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року;

2) вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві - 16.06.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві протиправно не прийняла податкову звітність позивача в електронному вигляді.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» за місцем реєстрації, а тому податкова декларація з податку на додану вартість з відповідними додатками до неї заповнена з порушеннями статті 48 Податкового кодексу України, оскільки податкова звітність містить недостовірні дані щодо обов'язкових реквізитів, а тому не вважається податковою декларацією.

В судовому засіданні 03.09.2015 судом було залучено другого відповідача Державну фіскальну службу України.

У судовому засіданні 23.09.2015 суд, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

З 26.03.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві як платник податків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151.

Квитанції №1 та №2 підтверджують, що договір про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151 прийнято податковим органом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» засобами електронного зв'язку подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року.

16.06.2015 відповідач квитанцією №1 повідомив позивача про те, що документи не прийнято, оскільки договір про визнання електронних документів не укладено.

Позивач не погоджуючись з вказаними діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно із приписами пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до підпункту «в» пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для неприйняття звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року є відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про визнання електронної звітності .

Проте, вказані доводи Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві спростовуються матеріалами справи, зокрема копією договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151 та квитанціями №1 та №2, які підтверджують факт прийняття вказаного договору відповідачами.

В судовому засіданні представник відповідача-1 повідомив суд про те, що договір про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151 був розірваний Державною фіскальною службою України.

Враховуючи, що на відповідачів як суб'єктів владних повноважень в силу приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доведення в суді правомірності своїх рішень та дій, суд зобов'язав відповідачів надати докази повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» про розірвання договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151.

Проте, відповідачами проігноровано дану вимогу суду та не надано витребуваних доказів.

Окрім того, представник відповідача-1 посилався на те, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року, на порушення вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, містить недостовірні дані обов'язкових реквізитів, а саме за зазначеною адресою: місто Київ, вулиця Фанерна, будинок 4, офіс 302, товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» не знаходиться.

На підтвердження вказаного, відповідач посилається на вчинені протягом червня - липня 2015 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві дій із встановлення місцезнаходження платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра», зокрема:

- повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 18.06.2015 №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 №2646/26-53-11-01-22 (а.с. 73, 80);

- рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 18.06.2015 №2536/26-53-11-01-22, від 30.06.2015 №б/н, від 17.07.2015 №2646/26-53-11-01-22 (а.с. 74, 77, 81);

- довідки про те, що місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» не встановлено від 18.06.2015 №1696, від 26.06.2015 №1750, від 17.07.2015 №2040 (а.с. 76, 79, 89).

Проте, суд відхиляє вказані доводи представника відповідача-1, оскільки процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку не обмежується оформленням протягом місяця повідомлень та рішень форми №18-ОПП.

Суд звертає увагу, що процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку №1588 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 цього ж розділу якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 №336 (далі - Положення №336).

Зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ Положення №336 закріплено, що відносно кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Враховуючи вищесказане, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві може приймати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП, лише після здійснення передбачених Порядком №1588 та Положенням №336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 № К/800/10445/13 (2а-10495/12/2070).

Однак, під час розгляду справи відповідачами не доведено тверджень, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року містяться недостовірні дані щодо місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра».

Окрім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра», на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, зареєстроване за адресою: місто Київ, вулиця Фанерна, будинок 4, офіс 302.

Отже, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві необґрунтовано не прийняла у позивача звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо відмови у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року; звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року;

Вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві - 16.06.2015 в 21:15:43.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» (код ЄДРПОУ 38139130) судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді К.Ю. Гарник

А.Б. Федорчук