Рішення

від 26.09.2014 по справі 904/4994/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.14р. Справа № 904/4994/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО-ЗЕМЛЯ", с.м.т. Роздори, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.

до Селянського (фермерського) господарства "РОМАН", с.м.т. Роздори, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.

про стягнення 269 539,48грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 06.05.14;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАДРО-ЗЕМЛЯ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "РОМАН" про стягнення 269 539,48 грн.

Позов обґрунтований безпідставним отриманням Відповідачем грошових коштів.

Ухвалою суду від 29.07.14 розгляд справи відкладався на 12.08.14.

У судовому засіданні 12.08.14 по справі оголошено перерву до 10.09.14.

У судовому засіданні 10.09.14 по справі оголошено перерву до 23.09.14.

Представник позивача з’явився в судове засідання, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав додаткові пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав відзив, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити в позові.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 29.09.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно платіжних доручень № № 17 від 20.09.12, 150 від 19.04.13, 167 від 07.05.13, 144 від 08.04.13, 9 від 27.05.13, 16 від 06.06.13, 21 від 13.06.13, 22 від 17.06.13 позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 248 789,00грн.

В платіжному дорученні № 17 від 20.09.12 на суму 60 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено: «оплата за оренду с/г техніки згідно договору №1/16 від 06.08.12». В платіжних дорученнях № № 17 від 20.09.12, 150 від 19.04.13, 167 від 07.05.13, 144 від 08.04.13, 9 від 27.05.13, 16 від 06.06.13, 21 від 13.06.13, 22 від 17.06.13 на загальну суму 188 789,00 грн. в призначенні платежу зазначено: «оплата за оренду с/г техніки згідно договору №1 від 01.02.13».

Позивач вважає, що платежі здійсненні попереднім керівництвом безпідставно, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди трактора № 1 від 01.02.13 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідач зобов'язується протягом дії даного договору за плату передати, а позивач зобов'язується прийняти в термінове користування трактор Беларус-152622605АЕ. Строк оренди встановлюється з 01.02.13 по 31.12.13 (п.4.1). Підставою щодо виплати орендної плати відповідачем позивачу є акт виконаних робіт, завірений печаткою і підписом позивача за звітний період (п.5.2). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором оренди трактора (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів того, що Договір № 1 від 01.02.13 є недійсним, позивачем не надано.

Отже, до правовідносин між сторонами слід застосовувати законодавство щодо оренди (найму майна).

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України, договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач виконав свої зобов’язання за договором № 1 від 01.02.13, і надав позивачеві в користування на умовах оренди трактор Беларус-1526 22605 АЕ, що підтверджується актами приймання передачі послуг (а.с.65-72). Згідно актів виконаних робіт, вартість оренди складає 140 789,00 грн.

Позивач виконав свої зобов’язання і сплатив вартість оренди майна. При цьому, слід зазначити, що позивач сплатив в якості оплати оренди майна суму в розмірі 188 789,00 грн., що перевищує вартість користування майном на суму 48 000,00грн.

Сторонами не надано суду доказів (актів виконаних робіт) про надання в оренду майна за договором на вищевказану суму (48 000,00 грн.). Також, у справі відсутні докази того, що 48 000,00 грн. є завдатком. Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, згідно ч. 2 ст. 570 ЦК України, вказана сума є авансом, що сплачений позивачем відповідачеві за Договором.

Приписи статті 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна), застосовуються лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутності для цього правових підстав або якщо такі відпали (див. Лист ВГСУ N 01-06/757/2013, 24.04.2013). Відносини між сторонами врегульовані договором. Доказів його недійсності сторонами не надано. А отже, грошові кошти Відповідачем набуті за наявності правових підстав, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення (постанова ВГСУ від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012).

Тому, сума в розмірі 48 000,00 грн. не має статусу безпідставно отриманої, і тому, відсутні підстави для її стягнення в порядку ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивачем платіжним дорученням № 17 від 20.09.12 сплачено на користь відповідача 60 000 грн. Згідно призначення платежу, оплата здійснена згідно договору № 1/16 від 06.08.2012 (виписка по рахунку за період з 20.09.12 по 20.09.12). Сторони не надали судові будь-яких доказів щодо укладення та виконання зазначеного договору (тексту договору, листів, рахунків, актів тощо або їх копій). Представник позивача та відповідача не змогли пояснити підстави сплати вказаної суми. Таким чином, в судовому засіданні встановлено відсутність правових підстав для оплати вказаної суми.

Згідно п. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 60 000,00 грн. є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами у відповідності зі 1214 ЦК України, розмір яких в сумі 18750,48 грн. обґрунтовує ст. 1048 ЦК України, та юридичні послуги в сумі 2000,00 грн.

Згідно п. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно п. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Чинне законодавством України не встановлено розмір процентів, які боржник повинен сплатити кредиторові на підставі ст. 1214 ЦК України. Договір з цього приводу між сторонами не укладався. Стаття 1048 ЦК України, відноситься до глави 71. Позика. Кредит. Банківський вклад цього кодексу. Договір оренди і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору оренди положень про договір позики (зокрема статті 1048 ЦК України) є безпідставним.

За таких обставин, в частині позовних вимог про стягнення 18750,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті, зокрема витрат, пов'язаних з оплати послуг адвоката. Згідно Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 7 від 21.02.2013, тільки витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Крім того, згідно цього пункту Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" N 7 від 21.02.2013, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З наданого договору № 06/05-юр від 06.05.14 вбачається, що його укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Акт приймання–передачі наданих послуг №1 від 16.05.14, свідчить лише виконання юридичних послуг, а не їх оплату. Позивачем до матеріалів справи не надані будь-яких доказів оплати послуг адвоката.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення витрат на послуги особи, яка надавала правову допомогу, є необґрунтованими та безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Позивача відповідача пропорційно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України , ст. ст. 11, 525, 629,759, 1048, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "РОМАН" (52532, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с.м.т. Роздори, вул. Орджонікідзе,буд. 10, код 21905355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО-ЗЕМЛЯ" (52532, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с.м.т. Роздори, вул. Шевченко,б.106, код 37916405) 60000,00 грн. безпідставно отриманих коштів та судовий збір в розмірі 1 200,00 грн.

В решті позову - ВІДМОВИТИ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 29.09.14.

Суддя М.О.Ніколенко