Рішення

від 02.10.2015 по справі 904/6127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.15р. Справа № 904/6127/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс", (м. Кривий Ріг)

до Приватного підприємства "Фабрика реклами", (м. Кривий Ріг)

про стягнення 18 300,26 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № б/н від 14.09.15р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Фабрика реклами" (далі-відповідач) про стягнення 18 300,26 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 12 230,00 грн. - основний борг, 5 845,41 грн. - інфляційні втрати, 224,85 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 120413 від 01.04.13р. в частині повного та своєчасного розрахунку по орендній платі.

Представником позивача 15.09.15р. надано оригінал витягу з Держреєстру на відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 21165339 станом 14.09.2015 року юридичне місцезнаходження відповідача (Приватне підприємство "Фабрика реклами") - 50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-міський район, вул. Пушкіна, б. 4, кв. 405 - куди і направлялись ухвали суду.

Також, представником позивача подано заяву про продовження строку розгляду спору по справі № 904/6127/15 на 15 (п'ятнадцять) днів.

Ухвалою господарського суду від 15.09.15р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/6127/15 з 16.09.15р. по 30.09.15р. включно.

Відповідач тричі у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс", як орендодавець, та Приватним підприємством "Фабрика реклами", як орендар, було укладено договір оренди № 120413 (надалі - договір № 1).

Строк дії цього договору складає з 01.04.2013 року по 01.04.2014 року включно (п. 5.1. договору оренди).

Пунктом 5.2. договору оренди встановлено, після закінчення терміну дії цього договору, сторони можуть продовжити його дію шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування наступне нежитлове приміщення:

- загальна площа приміщення 28,9 м 2 ;

- номер кімнати: 423;

- поверх 4;

- адреса будинку, в якому знаходиться приміщення: м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 1.

Метою оренди приміщення є розміщення в ньому офісу (п. 1.2. договору оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору оренди та додаткової угоди від 01.06.2013р. до даного договору № 1, розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 1 734,00 грн., у тому числі ПДВ - 289,00 грн.

Пунктом 2.2. договору оренди встановлено, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Згідно п. 3.1. договору оренди, приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення в орендне користування та який є невід'ємною частиною даного договору.

Орендар за цим договором бере на себе зобов'язання використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до п. 1.2. цього договору та своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 4.3. договору).

Приватному підприємству "Фабрика реклами" 01 березня 2014 року позивачем був виставлений до оплати рахунок-фактури № СФ-0000196 від 01.03.2014 року, але останній зазначає, що на день подання позовної заяви відповідачем по даному рахунку оплата по оренді так і не була здійснена.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аволюкс" вказує на те, що свої зобов'язання відповідно умовам договору оренди № 1 виконала повністю та належним чином, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000198 від 31.02.2014 року (а.с. 26).

01 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс", як орендодавець, та Приватним підприємством "Фабрика реклами", як орендар, було укладено договір оренди № 081214 (надалі - договір № 2).

Строк дії цього договору складає з 01.12.2014 року по 01.12.2015 року включно (п. 5.1. договору оренди).

Пунктом 5.2. договору оренди встановлено, після закінчення терміну дії цього договору, сторони можуть продовжити його дію шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування наступне нежитлове приміщення:

- загальна площа приміщення 28,9 м 2 ;

- номер кімнати: 423;

- поверх 4;

- адреса будинку, в якому знаходиться приміщення: м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 1.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди та додаткової угоди від 24.04.2014р. до даного договору № 2, розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 1 870,00 грн., у тому числі ПДВ - 311,66 грн.

Пунктом 2.2. договору оренди встановлено, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Згідно п. 3.1. договору оренди, приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення в орендне користування та який є невід'ємною частиною даного договору.

Орендар за цим договором бере на себе зобов'язання використовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до п. 1.2. цього договору та своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 4.3. договору).

Виконуючи умови вищезазначеного договору, орендодавець передав вказане у п. 1.1. договору оренди нежитлове приміщення в тимчасове платне користування, що підтверджено актом здачі-прийняття приміщення від 01.12.2014 року, копія якого додається до позовної заяви (а.с. 27).

Приватним підприємством "Фабрика реклами" за договором оренди № 2 були виставлені до оплати наступні рахунки-фактури: № СФ-0000849 від 01.12.2014р., № СФ-0000065 від 01.01.2015р., № СФ-0000133 від 01.02.2015р., № СФ-0000202 від 01.03.2015р., №СФ-0000269 від 01.04.2015р., № СФ-0000337 від 01.05.2015р., № СФ-0000403 від 01.06.2015р., але на сьогоднішній день оплата так і не була здійснена.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" зазначає, що повністю виконало свої зобов'язання за договором оренди № 2, про що свідчать наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000829 від 31.12.2014р., № ОУ-0000043 від 31.01.2015р., № ОУ-0000132 від 28.02.2015р., № ОУ-0000198 від 31.03.2015р., № ОУ-0000267 від 30.04.2015р.,№ОУ-0000330 від 3 1.05.2015р.

Позивач стверджує, що порушивши умови договору оренди № 1 та договору оренди № 2, відповідач не вніс вищезазначених платежів і таким чином виникла заборгованість за Договором оренди № 120413 від 01 квітня 2013 року та Договором оренди № 081214 від 01 грудня 2014 року, яка станом на 17.06.2015 року складає 12 230 грн., 00 коп.

Отже, загальна сума заборгованості Приватного підприємства "Фабрика реклами" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" за договором оренди № 1 та договором оренди № 2 на сьогоднішній день складає 12 230,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000198 від 31.03.2014р., № ОУ-0000829 від 31.12.2014р., № ОУ-0000043 від 3 1.01.2015р., № ОУ-0000132 від 28.02.2015р., № ОУ-0000198 від 31.03.2015р., № ОУ-0000267 від 30.04.2015р., № ОУ-0000330 від 31.05.2015р.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати відповідно до спірних договорів оренди. у загальному розмірі 12 230,00 грн.

Доказів виконання заборгованості по орендній платі за договором оренди № 120413 від 01.04.13р. та договором оренди № 081214 від 01.12.14р. у загальному розмірі 12 230,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідності до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Пунктом 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у загальному розмірі 12 230,00 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 5 845,41 грн. та 3% річних у сумі 224,85 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22, 29).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних, відповідає вимогам чинного законодавства є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі 224,85 грн.

Згідно постанови № 14 від 17.12.13р. Пленуму Вищого господарського суду України, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефіляція).

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 5 310,04 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 759, 762, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 283, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фабрика реклами" (50002, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25525815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 1, оф. 1; код ЄДРПОУ 32410736) - 12 230 (дванадцять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 5 310 (п'ять тисяч триста десять) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 85 коп. 3% річних, 1 773 (сімсот сімдесят три) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.10.15р.

Суддя ОСОБА_2