Рішення

від 30.09.2015 по справі 904/6819/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.15р. Справа № 904/6819/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до відповідачів:

1.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Токмак, Запорізька область,

2.Приватного підприємства "АЛЬФА-ІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 23974 грн 17 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрисконсульт Зарянова В. Г., довіреність №2343-К-Н-О від 06.06.15;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

30.07.2015 позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПП "ПРИВАТБАНК" ) звернувся з позовною заявою від 16.07.2015 до відповідачів - 1.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) та 2.Приватного підприємства "АЛЬФА-ІНВЕСТ" (далі - ПП "АЛЬФА-ІНВЕСТ") про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3500,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 12398,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1-м відповідачем порушені зобов'язання за кредитним договором № 1328 про надання експрес-овердрафтового кредиту від 28.11.2015 щодо своєчасного та повного повернення кредиту. З урахуванням договору поруки № П-2124/11 від 28.11.2005 сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.08.2015.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи було відкладено з 18.09.2015 на 15.09.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників 1-го та 2-го відповідачів та необхідністю витребувати додаткові докази та з 15.09.2015 на 30.09.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та необхідністю витребувати додаткові докази.

У судовому засіданні 30.09.2015 позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважного представників не забезпечили у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались ФОП ОСОБА_2 за адресою, зазначеною позовній заяві та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 71700, АДРЕСА_1, та ПП "АЛЬФА-ІНВЕСТ" - за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 1.

Від 1-го відповідача конверти з ухвалами суду повернулися на адресу господарського суду з відмітками поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає" та "за закінченням терміну зберігання" та від 2-го відповідача - з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 30.07.2015, 18.08.2015 та 15.09.2015 були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2005 між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - банк) та 1-м відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - клієнт) укладено кредитний договір № 1328 про надання експрес-овердрафтового кредиту (далі-Договір), відповідно до п. 1 якого, позивач зобов'язався надати кредитний ліміт відповідачу у розмірі 3500,00 грн, а відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту і сплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору та ст. 212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених пп. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, клієнт - позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 40% річних від суми залишку несплаченої заборгованості.

На виконання умов договору свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 3500,00 грн.

1-й відповідач - ФОП ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору № 1328 від 28.11.2005 не виконав, у зв'язку з чим позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість зі сплати кредиту, яка виникла в період з 03.04.2006 у сумі 3500,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 05.03.2006 по 08.07.2015 у сумі 8075,54 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 01.06.2007 по 08.07.2015 у сумі 12398,63 грн

Причиною виникнення спору є неналежне виконання 1-м відповідачем умов кредитного договору № 1328 від 28.11.2005 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені за прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

З огляду на приписи умов кредитного договору № 1328 від 28.11.2005 строк повернення кредиту у сумі 3500,00 грн та сплати відсотків за користування кредитом у сумі 14248,69 грн є таким, що настав.

Доказів сплати зазначених грошових коштів 2-й відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості 1-го відповідача за кредитним договором, яка виникла в період з 03.04.2006 у сумі 3500,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 05.03.2006 по 08.07.2015 у сумі 8075,54 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.1 договору, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.6, 3.4, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% ві суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 4.4 договору - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 4.1, 4.2, 4.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня за період прострочення за період з 01.06.2007 по 08.07.2015 у сумі 12398,63 грн є вірною та підлягає стягненню.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню загальна сума 23974,17 грн, яка складається з 3500,00 грн - заборгованість за кредитом, 8075,54 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 12398,63 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Крім того, зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки № П-2124/11 від 28.11.2005 (далі - договір поруки), укладеним між позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - кредитор) та 2-м відповідачем Приватним підприємством "АЛЬФА-ІНВЕСТ" (далі - поручитель), в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором 1-го відповідача ФОП ОСОБА_2

Згідно п.1. договору поруки, предметом є надання поруки поручителем перед кредитором, за виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 всіх своїх обов'язків за договором № 1328 від 28.11.2005.

За кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (передбачено п.п. 4, 5, 6 договору поруки).

Відповідно до п. 9 договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на корись кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пня, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п.п. 11, 12 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

30.06.2015 позивач звернувся до 1-го відповідача та 2-го відповідача з повідомленням, у якому виклав претензію (до 1-го відповідача) та вимогу (до 2-го відповідача) про сплату боргу (а.с. 40), яке останніми залишено без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й та 2-й відповідачі не здійснили.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 1-го відповідача за кредитного договору № 1328 від 28.11.2005 у загальній сумі 23974,17 грн, яка з урахуванням договору поруки № П-2124/11 від 28.11.2005 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованості зі сплати кредиту у сумі 3500,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8075,54 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 12398,63 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 913,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (71700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Приватного підприємства "АЛЬФА-ІНВЕСТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 1, ідентифікаційний код 32930980) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 3500,00 грн заборгованості за кредитом, 8075,54 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 12398,63 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (71700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) витрат по сплаті судового збору у сумі 913,50 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АЛЬФА-ІНВЕСТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 1, ідентифікаційний код 32930980) на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) витрат по сплаті судового збору у сумі 913,50 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько