Рішення

від 02.10.2015 по справі 904/6737/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.15р. Справа № 904/6737/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс-готель Асторія", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права користування земельною ділянкою

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 14.08.2015;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №4/10-262 від 13.05.2015;

СУТЬ СПОРУ:

28.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс-готель Асторія" (далі - ТОВ "Готельний комплекс-готель Асторія", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 17.07.2015 до Дніпропетровської міської ради (далі - Дніпропетровська міськради, відповідач) про визнання права користування користування земельною ділянкою площею 0,3103 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, буд. 66.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2015.

Відповідач у відзиві на позовну заяву описав порядок переходу права користування землею при переході права власності на нерухоме майно. Заперечень проти позову не заявлено.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.08.2015 на 08.09.2015; у судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено перерву до 17.09.2015, з 17.09.2015 розгляд справи відкладено на 28.09.2015

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс-готель Асторія" є власником будівлі готелю " Асторія", який розташований за адресою : м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса,66, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ, №051680 від 01 березня 2011 року, зареєстрованим 08.04.2011 КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційний №23952973, номер витягу №29601975.

Згідно копії довідки управління Держкомзему у м. Дніпропетровську №2239 від 27 січня 2010 р. вказаний об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею - 0,3103 га (кадастровий номер: 1210100000:02:422:0072), за адресою: місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, буд. 66.

Попереднім власником готелю станом на 1995 рік було закрите акціонерне товариство "Готель Асторія", якому на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №833 від 22 червня 1995 року був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДПД 66 №000215 від 13 липня 1995 року.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що у попереднього землекористувача спірної земельної ділянки, площа якої на той час складала - 0,1873 га та знаходилася за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, буд. 66, виникло право постійного користування землею, яке переходить до набувача нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В позовній заяві позивач посилається на ч.2 ст 120 Земельного кодексу України, якою встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Звернення до суду з позовом про визнання права користування згаданою земельною ділянкою позивач обґрунтовує тим, що попередній землекористувач цієї земельної ділянки - ЗАТ "Готель Асторія", код ЄДРПОУ 21854290, правонаступником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія", код ЄДРПОУ 21854290, є ліквідованою юридичною особою, яке не може надати відповідачу, як того вимагає останній, нотаріально посвідчену заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, яка б узгоджувалася з приписами ч. 1 ст. 141 ЗК України за якою підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, що перешкоджає позивачу відвести вказану земельну ділянку та призводить до невизначеності права на підставі якого позивач має право використовувати цю земельну ділянку на якій знаходиться приналежний йому об'єкт нерухомого майна.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому в судове засіданні 13.08.2015, заперечень проти позову не надав та вказав на те, що правочин, на підставі якого переходить право власності на нерухоме майно, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, але новий власник не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. Позивач в силу положень ст.120 Земельного кодексу України з моменту набуття права власності на нерухоме майно набув право на оформлення права користування земельною ділянкою.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даному випадку ніхто не оспорює право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об’єкт нерухомості, проте це користування підлягає оформленню у встановленому законом порядку, для чого позивач має звертатись до органів місцевої влади. Так, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

25 червня 2012 року позивач звернувся до Дніпропетровсьної міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення і обслуговуванню готелю за адресою м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 66, проте рішення ради з цього питання прийнято не було. Дніпропетровська міськрада листом від 08.09.2015 підтвердила факт звернення позивача з таким клопотанням та зазначила, що замовником не було надано документи, що підтверджують право власності на розміщену на земельній ділянці альтанку, тому клопотання позивача разом з матеріалами було направлено до КП "Центр Містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" для здійснення передбачених законом дій. До цього листа відповідачем додано лист КП "Центр Містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" від 15.07.2012, з якого слідує , що при обстеженні земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у користування, виявлено, що частина підвалу, вхід у підвал, навіси розташовані на суміжній земельній ділянці.

При розгляді цієї справи позивач не надав документів, які б свідчили про прийняття ним з 2012 року будь-яких заходів для оформленні права користування землею. У позовній заяві позивач вказав, що він має право на користування землею на тих самих умовах, як і попередній користувач, який мав право постійного користування. Проте, згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. До жодної з перерахованих категорій користувачів позивач не відноситься. Суд вважає безпідставними посилання позивача на неможливість оформити право користування землею через відсутність заяви попереднього користувача про відмову від користування землею у зв’язку з його ліквідацією, оскільки пунктом "в" статті 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу для припинення права користування землею як припинення діяльності установи чи організації.

ЗАТ "Готель Асторія" є припиненим, тому слід вважати про наявність підстав для припинення його права користування земельною ділянкою, але для цього має бути прийнято відповідне рішення органом місцевої влади. Ніяких дій для спонукання міської ради прийняти таке рішення позивач не здійснив. Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має обирати такий спосіб, який приведе до реального настання результату. Обраний позивачем спосіб захисту не може привести до настання результату, оскільки навіть прийняття рішення про задоволення позову не може мати будь-яких наслідків. Рішення не потягне за собою появу у позивача права користування землею без оформлення необхідних документів. Позивач для отримання у користування земельної ділянки має звертатись до органу місцевої влади, надати для цього всі необхідні документи, отримати відповідне рішення міськради та укласти договір оренди землі. Це його право ніким не оспорюється, на земельну ділянку не претендують треті особи, тому не вбачається підстав для здійснення в даному випадку захисту прав позивача в судовому порядку. Враховуючи викладене позов слід визнати необґрунтованим та в його задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст, 377 Цивільного кодексу України, ст. 12, 92, 120, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько