Рішення

від 29.09.2015 по справі 908/4349/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 Справа № 908/4349/15

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ідентифікаційний код 20495280)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПО РембудресурсВ» (69065, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10, ідентифікаційний код 35300607)

про стягнення 2163,37 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Петриченко А.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01/673 від 17.09.2015р.

від відповідача: не з’явився

РВ ФДМУ по Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ В«ПО РембудресурсВ» про стягнення з відповідача на користь позивача суму неустойки за договором оренди державного нерухомого майна від 30.11.2010р. № 2693/д у розмірі 2163,37 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2015р. справу розподілено судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 610, 611, 785 ЦК України, ст. 216 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та ст. 27 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4349/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.09.2015р. об 11 год. 00 хв.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та звільнено його від сплати судового збору.

Ухвалою від 17.09.2015р. в зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 29.09.2015р. о 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні 29.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.10.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 29.09.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету суму неустойки за договором оренди державного нерухомого майна від 30.11.2010р. № 2693/д у розмірі 2163,37 грн.

В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що між РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавцем) та ТОВ В«ПО РембудресурсВ» (ОСОБА_2) 30.11.2010р. був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» № 2693/д.

Згідно п. 1.1 Договору, ОСОБА_2 було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване нежитлове приміщення четвертого поверху чотириповерхової будівлі (літера А-4, приміщення 409, частина приміщення № 139) загальною площею 57,6 кв. м., яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, д. 129-А.

Відповідно до п. 10.1 договору, він був укладений з 30.11.2010р. по 28.11.2013р. включно.

На адресу ОСОБА_2 позивач направив лист від 18.12.2013р. № 11-13-08908 щодо припинення терміну дії договору оренди та необхідністю повернення майна.

Таким чином, дія зазначеного договору припинилась з 29.11.2013р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Орендоване державне майно за договором ТОВ В«ПО РембудресурсВ» повернуло балансоутримувачу 25.12.2013р., про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі.

Пунктом 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) орендар зобов’язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду.

В заявку з тим, що орендоване майно відповідачем було повернуто з порушенням термінів, встановлених п. 10.10 договору, на підставі п. 10.12 договору відповідачу нарахована неустойка за період з 29.11.2013р. по 25.12.2013р. у сумі 2163,37 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію від 12.03.2014 з вимогою сплатити суму неустойки в розмірі 2163,37 грн.

Однак, відповідь від відповідача не надходила, вимоги залишаються не виконані.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за електронним запитом від 17.09.2015р. за № 21185658, станом на 17.09.2015р. місцезнаходженням ТОВ В«ПО РембудресурсВ» є: 69065, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, будинок 10.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/4349/15 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 30.07.2015р. про порушення провадження у справі № 908/4349/15, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали від 17.09.2015р. про відкладення розгляду справи на 29.09.2015р., яка була направлена на адресу відповідача, до суду не поверталась.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов’язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не заявлено. При цьому розгляд справи в суді триває з 30.07.2015р., а останнім днем розгляду справи відповідно до приписів ч.1 ст. 69 ГПК України є 29.09.2015р.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та ТОВ В«ПО РембудресурсВ» (ОСОБА_2) 30.11.2010р. укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» № 2693/д.

Згідно п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення четвертого поверху чотириповерхової будівлі (літера А-4, приміщення № 409, частина приміщення № 139) загальною площею 57,6 кв. м. (надалі - Майно), відповідно до плану поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А. (Додаток № 3).

30.11.2010р. відповідно до акту приймання-передавання РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавець) за участю Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» (ОСОБА_3) передав, а ОСОБА_2 прийняв зазначене у п. 1.1 Договору майно.

Орендоване майно перебуває на балансі Запорізької Філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» (надалі - ОСОБА_3).

ОСОБА_2 плата визначається згідно з протоколом від 18.11.2010 засідання конкурсної комісії регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області з розгляду конкурсних пропозицій щодо розміру орендної плати та визначення переможця конкурсу і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2010 року 1175,00 грн. (одна тисяча сто сімдесят п’ять гривень 00 коп.) (п. 3.1 Договору).

Цей Договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 30.11.2010 року по 28.11.2013 року включно (п. 10.10 Договору).

Відповідно до п. 10.6 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства ОСОБА_2;

- достроково за взаємною згодою сторін або рішенням господарського суду;

- ліквідації ОСОБА_2 - юридичної особи.

Як зазначено в пункті 10.10 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства ОСОБА_2, протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається ОСОБА_2 ОСОБА_3.

У разі, якщо ОСОБА_2 затримав повернення Майна з наступного дня після закінчення терміну повернення Майна, ОСОБА_2 несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна

Майно вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання Сторонами за участю ОСОБА_3 приймання-передавання. Обов’язок по складанню ОСОБА_3 приймання-передавання про повернення майна покладається на ОСОБА_2 (п. 10.11 Договору).

Відповідно до п. 10.12 Договору, якщо ОСОБА_2 не виконує обов’язку щодо повернення Майна в термін визначений в п. 10.10 Договору, ОСОБА_2 сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання ОСОБА_2 приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.

18.12.2013р. позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено лист № 11-13-08908 щодо припинення терміну дії договору оренди та необхідності повернення майна.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900112516193 лист позивача від 18.12.2013р. № 11-13-08908 ТОВ В«ПО РембудресурсВ» отримало 27.12.2013р.

25.12.2013р. між ТОВ В«ПО РембудресурсВ» (ОСОБА_2), Запорізькою філією Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» (ОСОБА_3) та РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавець) підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 30.11.2010 № 2693/д.

Згідно цьому ОСОБА_2 передав, а Орендодавець за участю ОСОБА_3 прийняв з строкового платного користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення четвертого поверху чотириповерхової будівлі (літера А-4, приміщення № 409, частина приміщення № 139) загальною площею 57,6 кв.м., розміщеної за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не повернув вчасно орендоване державне нерухоме майно, йому нарахована неустойка за період з 29.11.2013р. по 25.12.2013р. у сумі 2163,37 грн.

12.03.2014р. позивач направив на адресу В«ПО РембудресурсВ» претензію № 11-01-01660 в якій вимагав сплатити суму неустойки в розмірі 2163,37 грн.

Доказів сплати неустойки відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди державного нерухомого майна від 30.11.2010р. № 2693/д.

Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються нормами глави 58 ЦК України з урахуванням особливостей, зазначених у нормах параграфу 5 ГК України та Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , який є спеціальним законом для спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 26 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» встановлено, що договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди;

ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Вказані підстави припинення договору оренди містяться і в ч.2 ст. 291 ГК України та закріплені сторонами в п.10.6 договору від 30.11.2010р. № 2693/д (крім випадку приватизації об’єкта оренди орендарем).

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» та опосередковано ч.4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні вимоги міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, продовження користування майном після закінчення строку договору оренди пов’язується з відсутністю заперечень однієї із сторін. При цьому вказані норми закону містять граничний термін попередження про наявність заперечень з боку однієї із сторін продовжувати договір, який не виключає можливість завчасного попередження про заперечення продовжувати дію договору оренди.

Статтею 27 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Строк договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» від 30.11.2010р. № 2693/д закінчився 28.11.2013р.

ТОВ В«ПО РембудресурсВ» передало Запорізькій філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут В«НДІпроектреконструкціяВ» (ОСОБА_3) та РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавцю) з строкового платного користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення четвертого поверху чотириповерхової будівлі (літера А-4, приміщення № 409, частина приміщення № 139) загальною площею 57,6 кв.м., розміщеної за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, лише 25.12.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п.10.11, 10.12 договору № 2693/д від 30.11.2010р., майно вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання Сторонами за участю ОСОБА_3 приймання-передавання. Обов’язок по складанню ОСОБА_3 приймання-передавання про повернення майна покладається на ОСОБА_2.

Якщо ОСОБА_2 не виконує обов’язку щодо повернення Майна в термін визначений в п. 10.10 Договору, ОСОБА_2 сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання ОСОБА_2 приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.

У відповідності до приписів п.3.1, 3.3 Договору, орендна плата за останній повний місяць оренди (жовтень 2013 року) складає 1243,27 грн.

На підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та Договору позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за час неправомірного використання державного майна за період з 29.11.2013р. по 25.12.2013р. в сумі 2163,37 грн.

Обґрунтованість нарахування цієї суми підтверджується детальним розрахунком позивача, що доданий до позовної заяви (а.с.26) та міститься у письмових поясненнях позивача від 02.07.2013р. (а.с. 23-24).

Згідно довідки позивача від 29.09.2015р., станом на 29.09.2015р. сума неустойки в розмірі 2163,37 грн. відповідачем не сплачена.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету 2163,37 грн. неустойки підлягають задоволенню повністю.

Розподіляючи судові витрати у відповідності до вимог ст.44-49 ГПК України, господарський суд враховує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 В«Про судовий збірВ» .

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Зокрема, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції, що діяла на момент звернення РВ ФДМУ по Запорізькій області із цим позовом) передбачено ставки судового збору у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Частиною 1 статті 6 Закону України В«Про судовий збірВ» передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2015р. позивач звільнений від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Доказів звільнення від сплати судового збору відповідач суду не надав.

Таким чином, судовий збір в сумі 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), оскільки позовна заява має майновий характер, стягується в дохід державного бюджету з відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПО РембудресурсВ» (69065, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10, ідентифікаційний код 35300607) в доход Державного бюджету України (одержувач: державний бюджет Шевченківського району, 22080300, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31118094700009, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025367) 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 37 коп. неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПО РембудресурсВ» (69065, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10, ідентифікаційний код 35300607) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повне рішення складено 05.10.2015р.

Суддя В.М. Соловйов