Рішення

від 25.09.2015 по справі 910/20336/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2015Справа №910/20336/15

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Фісуненко Т.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура»

до відповідача Приватного підприємства «Спорт Ко»

про стягнення 8 428,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Руда О.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства «Спорт Ко» про стягнення з останнього 8 428,05 грн., з яких основний борг в сумі 4 380,40 грн., пеня в сумі 1 603,08 грн., інфляційні 1 909,37 грн., штраф в сумі 535,20 грн., відповідно до договору від 31.01.2014 №93-14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі №910/20336/15, розгляд справи призначено на 25.09.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2015 надав документи, які свідчать про часткове погашення відповідачем осново боргу, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 25.09.2015 не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання буд повідомлений належним чином. При цьому господарський суд виходить із наступного.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 31.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура», далі Продавець, та Приватним підприємством «Спорт Ко», далі Покупець, було укладено договір купівлі-продажу №93-14, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує товари згідно замовлення на умовах EXW - склад Продавця (або склад виробника згідно Інкотермс 2010). За погодженням між сторонами в окремих випадках можуть застосовуватись і інші умови поставки.

Загальний обсяг купівлі-продажу по цьому Договору (ціна договору) становить вартість товару 58 333,33 грн., ПДВ 11 666,67 грн., загальна сума договору 70 000,00 грн. (п.1.2 Договору).

Покупець оплачує товар протягом 3 банківських днів після його отримання. Стосовно цього договору датою видачі (отримання) товару вважається дата фактичної передачі товару Продавцем Покупцю. Якщо на накладній не зазначена дата фактичної передачі товару, датою видачі (отримання) товару визначається більш пізня з двох дат: дата виписки накладної або дата видачі довіреності представнику Покупця. Датою сплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок Продавця (п.3.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014. (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, однак відповідачем не було в повному обсязі виконане зобов'язання по оплаті поставленого товару. Факт поставки товару на суму 8 672,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВТ-0008180 від 16.12.2014р. на суму 8 672,40 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 16.12.2014р. №173. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 4 292,00 грн. Одночасно, відповідач не розрахувався за поставлений товар, оскільки останній належним чином зобов'язання з повної оплати поставленого товару не виконано, тому за ним утворився борг у розмірі 4 380,40 грн., який позивач і намагається стягнути.

Згідно з п. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату товару у відповідності до пунктів 3.1 цього договору Покупець сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла на кожний день прострочення) від простроченої суми за кожний день прострочення. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 603,08 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору в разі прострочення оплати товару крім пені Покупець сплачує Продавцю за весь час необґрунтованого користування його коштами 20% річних. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача 20 % річних в сумі 535,20 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього інфляційні в сумі 1 909,37 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті переданого згідно Договору за вказаною накладною.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В процесі розгляду справи позивач надав акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 14.05.2015 р. становить 4 380,40 грн., акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №ВТ-0008180 від 16.12.2014р. на суму 8 672,40 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 16.12.2014р. №173. Відповідач доказів оплати товару в строки передбачені п. 3.1 Договору суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 380,40 грн. обґрунтовані.

Під час судового розгляду справи позивач надав докази часткового погашення заборгованості по Договору в сумі 4 380,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Оскільки матеріалами справи (виписка по рахунку позивача) підтверджується оплата за поставлений товар в сумі 4 380,00 грн., то провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 380,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено ним після звернення позивача до суду.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 0,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 1 909,37 грн., 20% річних у сумі 535,20 грн. та пеню в сумі 1 603,08 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.5.1 Договору за 5.1 Договору за несвоєчасну оплату товару у відповідності до пунктів 3.1 цього договору Покупець сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла на кожний день прострочення) від простроченої суми за кожний день прострочення. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 603,08 грн.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 1 067,86 грн., з урахуванням законодавчих обмежень встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В іншій частині - 535,22 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили інший розмір відсотків річних ані ж той що передбачений ст.625 Цивільного кодексу України, а саме в разі прострочення оплати товару крім пені Покупець сплачує Продавцю за весь час необґрунтованого користування його коштами 20% річних.

За перерахунком суду розмір 20% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 463,24 грн. В іншій частині - 71,96 грн. 20% річних нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної в п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, судом встановлено що оскільки розрахунок за поставлений товар відповідачем мав бути здійснений до 20 грудня 2014 року, розрахунок індексу інфляції починається з наступного місяця, а тому правильним є нарахування інфляційних за період січень 2015 року - червень 2015 року без урахування індексу інфляції за грудень 2014 року.

З урахуванням вказаного суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача індексу інфляції частково в розмірі 1 783,14грн., в іншій частині - 75,35 грн. інфляційні нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 66, 67, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура» до Приватного підприємства «Спорт Ко» про стягнення основного боргу в сумі 4 380,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура» до Приватного підприємства «Спорт Ко» задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Спорт Ко», 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 32824095, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Фурнітура», 02081, м.Київ, вул.Сортувальна,2, код ЄДРПОУ 30606259, основний борг у сумі 0,40 грн., пеню в сумі 1 067,86 грн., інфляційні в сумі 1 783,14 грн., двадцять відсотків річних в розмірі 463,24 грн. та судовий збір у розмірі 1 668,05 грн., видавши наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 30.09.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко