Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/20997/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/20997/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», м.Київ, ЄДРПОУ09322299

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл», м.Київ, ЄДРПОУ 37855950

про стягнення 33 952 939,35 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Смелянський Р.І. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл», м.Київ про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 33 948 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3107,88 грн., пені в сумі 709,89 грн. та штрафу в розмірі 621,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №40/11 від 26.12.2011р. кредитної лінії в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 30.09.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дмитрівська, буд.18/24.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 17.08.2015р. та від 16.09.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверти з ухвалами від 17.08.2015р. та від 16.09.2015р. було повернуто до господарського суду міста Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 16.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

До того ж, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 16.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 30.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» (позичальник) було укладено договір №40/11 кредитної лінії, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується відкрити кредитну лінію і надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредити, загальний розмір яких (ліміт) не перевищує 50 000 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.3 договору №40/11 від 26.12.2011р. передбачено, що процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 14,5% річних.

Позичальник повертає кредитні кошти у строки та терміни, що визначені графіком кредитної лінії, але не пізніше 25.12.2013р. (п.1.1.2 договору №40/11 від 26.12.2011р.).

Угодою від 08.05.2013р. до вказаного правочину сторонами було погоджено внесення змін до п.1.1 спірного правочину та визначено, що банк зобов'язується відкрити відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію і надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредити в національній валюті, доларах США та євро в межах загальної суми 78 500 000 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної окремої угоди до цього правочину, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених договором. Одночасно, наведеною угодою визначено, що розмір процентів за користування кредитними коштами визначається угодою про надання кожного окремого траншу.

Угодою від 25.12.2013р. сторонами було змінено ліміт кредитної лінії до 62 100 000 грн. на протязі робочого дня та 33 848 500 грн. на кінець робочого дня та продовжено остаточний строк повернення кредитних коштів до 25.11.2021р.

У п.2.1 укладеного між сторонами правочину (в редакції угоди б/н від 08.05.2013р.) зазначено, що позичальник відповідає перед банком всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В угоді б/н від 26.06.2013р. контрагентами також було погоджено, що забезпеченням зобов'язань позичальника є неустойка, застава недержавних цінних паперів - акцій простих іменних Публічного акціонерного товариства ЗНКІФ «Чистий прибуток», іпотека нерухомого майна.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №40/11 від 26.12.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кредит надається позичальнику повністю або частково у межах ліміту кредитування, на підставі письмової заяви позичальника.

За умовами п.1.1.1 договору №40/11 від 26.12.2011р. валюта кожного кредиту (траншу) може бути змінена на будь-яку іншу в будь-який момент згідно письмової заяви позичальника, поданої не пізніше, ніж за десять банківських днів до бажаної дати зміни валюти.

Видача грошових коштів в межах ліміту кредитної лінії здійснюється окремими траншами (кредитами) (п.1.1.2 договору №40/11 від 26.12.2011р.).

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що банк відкриває позичальнику позичкові рахунки, які вказуються в угодах до правочину, для видачі кожного кредиту (траншу) та надає позичальнику кредити шляхом переказу грошових коштів на його поточні рахунки, відкриті в банку у валюті відповідного кредиту (траншу), у сумах, що передбачені угодами сторін договору, протягом двох банківських днів після укладання і підписання відповідної угоди.

Згідно з п.3.2 спірного правочину в редакції (угоди від 08.05.2013р.) позичальник використовує кредитні кошти відповідно до цільового призначення і повертає кредити шляхом переказу грошових коштів на позичкові рахунки банку, визначені в угодах, у строки, що встановлені угодами сторін, або достроково за вимогою банку.

Угодою б/н від 08.05.2013р. сторонами погоджено надання траншу в сумі 3 300 000 доларів США, зі сплатою 0,01% річних в доларах США з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р. Кредит надається для поновлення обігових коштів.

У відповідності до угоди б/н від 13.05.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш у розмірі 299 074, 19 доларів США під 0,01% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р.

В угоді б/н від 29.05.2013р. зазначено, що в межах кредитної лінії позичальнику надається транш в розмірі 26 376 900 грн. строком користування до 25.12.2013р.

Угодою б/н від 30.05.2013р. погоджено надання кредитного траншу в сумі 23 971 600 грн. строком до 25.12.2013р.

Згідно угоди б/н від 03.06.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику транш в сумі 3 300 000 доларів США під 0,01% річних з терміном користування не пізніше 25.12.2013р.

У додатковій угоді б/н від 04.06.2013р. контрагентами погоджено надання траншу в сумі 2 99 074,19 доларів США під 0,01% річних з кінцевим строком повернення не пізніше 25.12.2013р.

Додатковою угодою б/н від 25.06.2013р. погоджено надання кредитного траншу в сумі 23 971 600 грн. строком до 25.12.2013р.

У відповідності до угоди б/н від 26.06.2013р. банк зобов'язався перерахувати позичальнику кредитний транш в розмірі 26 376 900 грн. з кінцевим строком користування до 25.12.2013р.

В угоді б/н від 01.07.2013р. передбачено надання кредитного траншу в сумі 3 300 000 доларів США під 0,01% річних та терміном користування грошовими коштами до 25.12.2013р.

Угодою б/н від 02.07.2013р. погоджено перерахування траншу в сумі 2 99 074,19 доларів США зі сплатою 0,01% річних та строком повернення не пізніше 25.12.2013р.

Згідно угоди б/н від 29.07.2013р. банк надає позичальнику транш в розмірі 23 971 600 грн. терміном до 25.12.2013р.

Відповідно до угоди б/н від 30.07.2013р. здійснюється видача кредитного траншу в сумі 26 376 900 грн. строком до 25.12.2013р.

01.08.2013р. сторонами було укладено угоду про надання кредитного траншу в сумі 3 300 000 доларів США строком до 25.12.2013р.

Угодою б/н від 02.08.2013р. погоджено надання кредитного траншу в сумі 2 99 074,19 доларів США під 0,01% річних з кінцевим терміном повернення до 25.12.2013р.

В угоді б/н від 28.08.2013р. сторони досягли згоди щодо надання траншу в сумі 23 971 600 грн.

29.08.2013р. угодою сторони погодили надання кредитних коштів с сумі 26 376 900 грн. строком користування до 25.12.2013р.

Угодою б/н від 02.09.2013р. сторонами погоджено надання траншу в сумі 3 300 000 доларів США, зі сплатою 0,01% річних в доларах США з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р.

У відповідності до угоди б/н від 03.09.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш у розмірі 299 074, 19 доларів США під 0,01% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р.

29.08.2013р. угодою сторони погодили надання кредитних коштів с сумі 23 971 600 грн. строком користування до 25.12.2013р.

В угоді б/н від 27.09.2013р. сторони досягли згоди щодо надання траншу в сумі 26 376 900 грн.

01.10.2013р. сторонами було укладено угоду про надання кредитного траншу в сумі 3 300 000 доларів США строком до 25.12.2013р. під 0,01% річних.

В угоді б/н від 02.10.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 2 999 074,19 доларів США строком до 25.12.2013р. під 0,01% річних.

Згідно угоди б/н від 29.10.2013р. банк надає позичальнику транш в розмірі 23 971 600 грн. терміном до 25.12.2013р.

Умовами угоди б/н від 30.10.2013р. передбачено надання траншу в сумі 26 376 900 грн. строком до 25.12.2013р.

01.11.2013р. сторонами було укладено угоду про надання кредитного траншу в сумі 3 300 000 доларів США строком до 25.12.2013р. під 0,01% річних.

Відповідно до угоди б/н від 04.11.2013р. банк надає позичальнику кредитний транш в розмірі 2 99 074,19 доларів США під 0,01% річних.

Згідно умов угоди б/н від 07.11.2013р. позичальнику надається транш в розмірі 18 823 532,55 грн. з остаточним терміном повернення до 25.12.2013р.

27.11.2013р. сторонами було укладено угоду про надання кредитного траншу в сумі 5 690 130,30 грн. строком до 25.12.2013р.

В угоді б/н від 28.11.2013р. визначено надання позичальнику кредиту в сумі 25 834 837,15 грн. строком до 25.12.2013р.

Угодою б/н від 02.12.2013р. сторонами погоджено надання траншу в сумі 3 300 000 доларів США, зі сплатою 0,01% річних в доларах США з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р.

В угоді б/н від 03.12.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 711 889,19 доларів США строком до 25.12.2013р. під 0,01% річних.

У відповідності до угоди б/н від 23.12.2013р. банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш у розмірі 5 690 130, 30 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 25.12.2013р.

Згідно умов угоди б/н від 24.12.2013р. банк надає позичальнику транш в сумі 26 376 900 грн. строком до 25.12.2013р.

03.01.2014р. сторонами було укладено угоду про надання кредитного траншу в сумі 3 300 000 доларів США строком до 30.01.2014р. під 0,01% річних.

Відповідно до угоди б/н від 08.01.2014р. банк надає позичальнику кредитний транш в розмірі 711 889,19 доларів США під 0,01% річних строком до 29.01.2014р.

В угоді б/н від 29.01.2014р. контрагентами погоджено надання траншу в сумі 5 690 130,30 грн. строком до 25.11.2021р.

Угодою б/н від 30.01.2014р. погоджено надання траншу в сумі 26 376 900 грн. строком до 25.11.2011р.

Відповідно до угоди б/н від 03.02.2014р. банк надає позичальнику кредитний транш в розмірі 3 300 000 доларів США під 0,01% річних строком до 27.02.2014р.

04.02.2014р. контрагентами узгоджено надання кредитного траншу в сумі 711 889,19 доларів США під 0,01% річних з кінцевим строком повернення до 25.02.2014р.

Згідно умов угоди б/н від 06.02.2014р. банк надає позичальнику транш в сумі 32 067 030 грн. строком до 25.11.2021р.

Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з позичкових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» на підставі означених вище угод згідно умов договору №40/11 від 26.12.2011р. позивачем було здійснено перерахування кожного з означених траншів.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 17.08.2015р. та від 16.09.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» грошових коштів в межах договору №40/11 від 26.12.2011р.

Проте, відповідачем витребуваних пояснень надано не було, факту належного виконання позивачем своїх обов'язків з надання кредитних коштів в межах договору №40/11 від 26.12.2011р. не заперечено.

Одночасно, про фактичне отримання наведених вище траншів також свідчать численні оплати, відомості про які також відображено у банківських виписках з рахунків відповідача.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було належним чином виконано свої зобов'язання в частині перерахування на позичкові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» окремих кредитних траншів на підставі означених вище угод згідно умов договору №40/11 від 26.12.2011р.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як зазначалось вище, п.1.3 договору №40/11 від 26.12.2011р. процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 14,5% річних.

Угодою від 08.05.2015р. до договору №40/11 від 26.12.2011р. визначено, що розмір процентів за користування кредитними коштами визначається угодою про надання кожного окремого траншу.

В угоді б/н від 01.02.2013р. сторони дійшли згоди щодо встановлення відсоткової ставки за кредитними траншами на рівні 0,01% річних.

За умовами п.3.3 спірного правочину позичальник забезпечує щомісячну сплату процентів за користування кредитами на рахунки банку, вказані в угодах, відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше останнього банківського дня поточного місяця. Проценти за користування кредитами нараховуються за розрахунковий період з першого по останнє число поточного місяця. Остаточний розрахунок по процентах провадиться одночасно з погашенням траншів у строки, наведені в угодах. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у році - 365 (366) (для траншів в національній валюті) та з умовної кількості днів 360 (іноземна валюта).

Проценти за користування кредитом нараховуються з дня видачі кредиту до повного його погашення. День видачі та день повернення рахуються як один день.

Як вбачається з матеріалів справи, за користування кредитними коштами, зокрема, кожним з траншів, наданих в межах договору №40/11 від 26.12.2011р., позивачем за весь період дії спірного правочину нараховувались проценти.

Зокрема, з наведеного Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» розрахунку вбачається, що за період з вересня 2014р. по липень 2015р. (включно) банком було нараховано проценти на загальну суму 3107,88 грн.

Враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» процентів за користування відновлювальною кредитною лінією, що були нараховані банком за період з вересня 2014р. по липень 2015р. (включно), настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, позичальником нараховані за означений вище період користування кредитом проценти не сплачувались, що підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл».

Отже, в результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо строків та розміру процентів, що підлягають сплаті за користування кредитною лінією, у останнього утворилась заборгованість в сумі 3107,88 грн.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, у кожній з угод про надання кредитних траншів сторонами було погоджено строки повернення кредитів. Зокрема, строком повернення останніх траншів визначено 25.11.2021р.

Пунктом 1.2 спірного правочину (в редакції угоди від 08.05.2013р.) передбачено, що якщо день повернення кредитних коштів припадає на вихідний чи неробочий день банку, то днем повернення вважається перший робочій день.

За умовами п.3.5 договору №40/11 від 26.12.2011р. банк може достроково закрити кредитну лінію, вимагати від позичальника достроково повернути кредити та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в тому числі, у разі порушення позичальником термінів повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитними траншами.

Наразі, суд зауважує, що надання банку права на дострокове повернення кредитних коштів за умови порушення позичальником своїх зобов'язань свідчить про волю сторін при укладанні спірного правочину саме щодо можливості такого припинення кредитування та узгоджується з приписами ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України.

За твердженнями позивача, враховуючи порушення позичальником строків внесення процентів за користування мультивалютною відновлювальною кредитною лінією, керуючись умовами кредитного договору, банк 11.08.2015р. направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» повідомлення №1701/4375 від 10.08.2015р. про дострокове повернення кредиту в трок до 24.08.2015р. На підтвердження направлення вказаної вимоги на адресу відповідача заявником представлено суду фіскальний чек №8429 від 11.08.2015р. та опис вкладення до цінного листа, що скріплений печаткою відділення поштового зв'язку. У наведеній вимозі банком було наголошено проте, що станом на 10.08.2014р. позичальник здійснює користування кредитними траншами на загальну суму 33 948 500 грн. (з урахуванням часткового повернення кредитних траншів). Наразі, суд зауважує, що означений вище розмір заборгованості підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл».

При цьому, судом прийнято до уваги, що вказаний лист було направлено на адресу відповідача, що відповідає тій, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, з вказаного вбачається, що фактично банком було реалізовано право на дострокове повернення кредитних коштів, що передбачене п.3.5 договору шляхом направлення відповідної вимоги на адресу боржника.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги зміст вимоги №1701/4375 від 10.08.2015р. стосовно визначення конкретного строку виконання позичальником своїх боргових зобов'язань, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані окремими траншами за договором №40/11 від 26.12.2011р. в розмірі 33 948 500 грн., настав.

Однак, за твердженнями заявника, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, всупереч повідомлення про дострокове повернення кредитної лінії, позичальником грошові кошти, які було отримано за спірним кредитним договором, у строк, наведений у претензії №40/11 від 26.12.2011р., повернуто не було. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 17.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №40/11 від 26.12.2011р.

Проте, відповідачем вимоги суду виконано не було, факт наявності перед позивачем заборгованості у заявленому до стягнення розмірі з повернення кредитних коштів за договором №40/11 від 26.12.2011р. та сплати процентів за користування кредитною лінією не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, з огляду на умови договору №40/11 від 26.12.2011р., суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 33 948 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3107,88 грн., є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 709,89 грн. та штрафу в розмірі 621,58 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За умовами п. 5.1 договору №40/11 від 26.12.2011р. у разі порушення позичальником строків несення процентів за користування кредитом останній сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 20% від простроченої суми, якщо кредит надано в національній валюті та 15% - якщо в іноземній валюті.

За порушення строків внесення процентів за користування кредитними коштами позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на суму 709,89 грн. та штраф в розмірі 621,58 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, з огляду на все вище наведене суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 33 948 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3107,88 грн., пені в сумі 709,89 грн. та штрафу в розмірі 621,58 грн.

У відповідності до п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1 218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, при зверненні до суду з позовом про стягнення 33 952 939,35 грн. до Державного бюджету України позивачем повинно було бути внесено судовий збір в сумі 73 080 грн.

Як свідчать матеріали справи, постановою №41 від 22.01.2015р. правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» було відклика банківську ліцензію позивача.

У відповідності до рішення №15 від 26.01.2015р. виконавчої дирекції Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації позивача з 26.01.2015р.

Отже, враховуючи, що позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 73 080 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл», м.Київ про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 33 948 500 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3107,88 грн., пені в сумі 709,89 грн. та штрафу в розмірі 621,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» (01054, м.Київ, Шевечнківський район, вул.Димитрівська, буд.18/24, ЄДРПОУ 37855950) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дмитрівська, буд.18/24, ЄДРПОУ 09322299) заборгованість з повернення кредитних коштів в сумі 33 948 500 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 3107,88 грн., пеню в сумі 709,89 грн. та штраф в розмірі 621,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелл інтернешнл» (01054, м.Київ, Шевечнківський район, вул.Димитрівська, буд.18/24, ЄДРПОУ 37855950) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2015р.

Суддя М.О.Любченко