Рішення

від 01.10.2015 по справі 910/24971/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/24971/15

За позовом Фонду державного майна України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнозбут»

Про стягнення 19 620,91 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Склярук Ю. В. - по дов. № 285 від 24.07.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фонду державного майна України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнозбут» 19 620,91 грн., з яких: 16 986,68 грн. основного боргу, 2 634,23 грн. пені внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 485 від 13.12.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24971/15 та призначено її до розгляду на 01.10.2015.

Позивач в судовому засіданні 01.10.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 01.10.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.09.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 23.09.2015 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 260, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 23.09.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.09.2015, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 06.07.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 01030 34926534.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 01.10.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

30.10.2013 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнозбут» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 485 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), а саме приміщення на першому поверсі будівлі площею 192,6 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2 що знаходиться на балансі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.» (далі - балансоутримувач), ринкова вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2005 та становить 2 060 000,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У п. 2.1. договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передавання майна, які підписуються одночасно.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 13.12.2005, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення на першому поверсі будівлі площею 192,6 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 364 дні, що діє з 13.12.2005 по 11.12.2006 включно.

Угодами № 621 від 26.12.2006, № 599 від 10.12.2008, № 630 від 30.12.2008 та № 109 від 11.03.2009 строк дії договору продовжено до 10.01.2030.

Додатковим договором № 219 від 21.06.2013 внесено зміни до договору та зменшено розмір орендованої площі до 15,25 кв. м.

21.06.2013 за актом приймання-передачі орендар передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв державне нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення загальною площею 177,35 кв. м., що розташовано за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 986,68 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 2 634,23 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1. договору (в редакції додаткового договору № 219 від 21.06.2013), орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2013 року - 5 160,98 грн.

Орендна плата за червень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - травень 2013 року на індекс інфляції за червень 2013 року.

Відповідно до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним наступним чином: 50% орендної плати до державного бюджету та 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт несплати 50% орендної плати на користь державного бюджету в сумі 16 986,68 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за нерухоме майно у сумі 16 986,68 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 634,23 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами пункту 3.5. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2 634,23 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Фонду державного майна України обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнозбут» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 260, код ЄДРПОУ 32244901) на користь Державного бюджету України 16 986 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 68 коп. основного боргу, 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 23 коп. пені.

Стягувач - Фонд державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнозбут» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 260, код ЄДРПОУ 32244901) на користь Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 05.10.2015.

СуддяВ.В. Сівакова