Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/18068/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/18068/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДМОНТАЖ"

про стягнення 77 697,5 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Сілкова А.О.(дов. від 11.09.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування № 25032014 від 25.03.2014 у розмірі 77 697,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2015 порушено провадження у справі №910/18068/15 та призначено до розгляду на 30.07.2015.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 30.07.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2015 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 14.09.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Ухвалою суду від 14.09.2015 продовжено строк розгляду справи № 910/18068/15 на п`ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 29.09.2015.

В судове засідання 29.09.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 08.09.2015.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ГРУП" (позивач, експедитор по договору) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДМОНТАЖ" (відповідач, клієнт) був укладений договір транспортного експедирування № 25032014, за умовами п.1.1 якого, експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта здійснювати або організовувати надання транспортно-експедиторський послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

Відповідно до п.2.4.2.договору, клієнт надає експедитору заяву на надання транспортно-експедиторських послуг не пізніше, чим за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу, відомості про вантаж, вид і спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розміри і вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажодержувача і їх адреси; прізвище, ім'я, по-батькові відповідального за відвантаження/приймання вантажу представника вантажовідправника/вантажодержувача і засоби зв'язку з ним, місце, дата і час завантаження/доставки вантажу, інструкція по оформленню товарно-транспортної документації. Перелік даних, які повинні бути вказані в заявці, не є вичерпним та можу бути доповнений експедитором за бажанням. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного і електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу документа, проте клієнт самостійно за свій рахунок протягом 3 робочих днів зобов'язаний надати експедитору оригінал даної заявки.

Згідно п.3.1. договору визначено, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, які здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту отримання вантажу клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку. Рахунок на оплату виконаних послуг експедитор виставляє згідно повідомлення клієнта про готовність виконати оплату робіт, не пізніше 14-го календарного дня періоду відстрочення платежу.

Клієнт оплачує рахунок експедитора протягом 1-го банківського дня з дати його виставлення шляхом перерахування вказаної в рахунку суми коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

Шляхом обміну електронними листами клієнтом 09.07.2014 було замовлено експедитору перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом за маршрутом Моденезе (Італія) - Київ (Україна).

Позивач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав, вантаж 17.07.2014 було завантажено до автомобіля перевізника та доставлено на склад відповідача 21.07.2015, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) N 012645 з відміткою ТОВ "АВТОБУДМОНТАЖ" про одержання вантажу.

Жодних застережень або зауважень щодо наданих послуг по перевезенню вантажу міжнародна товаро-транспортна накладна не містить.

З метою здійснення розрахунків 21.07.2015 позивач виставив відповідачем за надані послуги автоперевезення по договору рахунок-фактуру № СФ-0256 від 21.07.2014 на загальну суму 39 900,00 грн. вартості наданих послуг: автоперевезення м.Фйорано-Моднезе(Італія)-п/п Чоп (Україна), п./п Чоп (Україна) - м.Київ (Україна), транспортно-експедиторські послуги.

26.01.2015 позивач у зв'язку з неоплатою послуг надіслав відповідачу претензію № 1 від 23.01.2015 з вимогою про оплати суми 48 882,76 грн., у т.ч. 39 900,00 грн. заборгованості та штрафні санкції. Вказана вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив що спір між сторонами виник з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг по рахунку-фактурі № СФ-0256 від 21.07.2014 по договору № 2503214 від 25.03.2014.

Внаслідок укладення договору транспортного експедирування, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (надалі -Закону) експедитор є суб'єктом господарювання, стороною договору транспортного експедирування, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; водночас перевізник є самостійним учасником транспортно-експедиторської діяльності як особа, що взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює правовідносини між перевізником та експедитором.

Згідно із ст. 9 Закону, істотними умовами договору транспортного експедирування зокрема є відомості про сторони договору, вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, вид транспорту, строк виконання договору, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що на підставі міжнародної товарно-транспортних накладної CMR N 012645, яка засвідчена належним чином, позивач надав транспортно-експедиторські послуги, вартістю 39 900,00 грн. та виставлено для сплати рахунок-фактуру № СФ-0256 від 21.07.2014 на вказану суму, яку відповідач не оплатив.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 39 900,00 вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 22 436,54 грн. інфляційних втрат, 1085,50 грн . 3% річних за період з 04.08.2014 по 30.06.2015 прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, розмір інфляційних втрат становить 22 436,54 грн ., розмір 3% річних складає 1085,50 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені, яка згідно розрахунку позивача нарахована у розмірі 14 275,46 грн. від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 3.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

иСтаттею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення 14 275,46 грн. пені за період з 04.08.2014 по 30.06.2015 року, тому враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України, після здійснення перерахунку за шість місяців прострочення, вимоги позивача щодо стягнення пені задовольняються частково у сумі 5331,30 грн.за період з 04.08.2015 по 04.02.2015. Решта суми пені є безпідставно нарахованою.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64,75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю"СМАРТ ГРУП" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДМОНТАЖ" (03150, м.Київ, вул.Горького, 97. Код ЄДРПОУ 32527180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ГРУП" (65026, м.Одеса, вул. Ланжеронівська, 19, оф. 36, код ЄДРПОУ 33388742) заборгованості у розмірі 39 900 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., 22 436 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. 3% річних, 5331 (п'ять тисяч триста тридцять одну) грн. 30 коп. пені, судовий збір в розмірі 1616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 68 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 02.10.2015