Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/19730/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2015Справа №910/19730/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19730/15

за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, м. Київ, і Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м. Київ,

про стягнення 514 497,51 грн.,

за участю представників:

прокуратури - Пантюхова О.В. (посвідчення від 11.03.2015 № 032439);

позивача-1 - Боголей І.Ю. (довіреність від 03.06.2015 № 220/435/д);

позивача-2 - Боголей І.Ю. (довіреність від 24.03.2015 № 390-13);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (далі - МОУ) та Київського квартирно-експлуатаційного управління МОУ (далі - Управління), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (далі - Товариство): 365 594,14 грн. орендної плати за договором оренди від 27.08.2006 № 7/2006/ГоловКЕУ (далі - Договір); 61 028,54 грн. пені; 3 344,60 грн. 3% річних; 74 535,07 грн. втрат від інфляції; 7 903,98 грн. компенсації земельного податку; 103,28 грн. 3% річних з компенсації земельного податку; 1 987,90 грн. втрат від інфляції з компенсації земельного податку, а всього 514 497,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.09.2015.

15.09.2015 позивачі на виконання вимог ухвали суду надали документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 розгляд справи було відкладено на 29.09.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

У судовому засіданні 29.09.2015 представники прокуратури та позивачів надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адреси, зазначені у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з копіями ухвал, які повернуті з адрес відповідача з відмітками пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2006 МОУ (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 396,4 кв. м. в будівлі № 33 військового містечка № 59 (далі - майно), що знаходиться на балансі Управління, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, вартість якого визначена на 30.11.2005 за належною оцінкою та становить згідно акту оцінки 1 529 226 грн. (пункт 1.1 Договору);

- орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (квітень 2006 року) на рівні 13 874 грн. за результатами конкурсу за домовленістю з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2006 року) 13 154,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди (пункт 3.1 Договору);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 Договору);

- орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункту 3.3 Договору);

- орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (пункт 5.12 Договору);

- Договір діє з 27.08.2006 по 25.08.2031 (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від МОУ - начальником Управління генерал-майором Мовчаном Сергієм Степановичем, який діяв на підставі положення, та від відповідача - директором Голобутовським Володимиром Зіновійовичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

01.03.2010 було укладено додатковий договір № 23д/ККБУ до Договору, за умовами якого орендодавцем стало Управління.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором з оренди державного майна.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень, який підписано повноважними представниками учасників процесу і скріплено печатками.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За період з серпня 2014 року по липень 2015 року у відповідача виник борг з орендної плати на загальну суму - 365 594,14 грн. та з компенсації земельного податку - 7 903,98 грн.

17.04.2015 та 30.06.2015 Управління надсилало Товариству претензії (№ 303/25-1492 та № 303/25-2599), з вимогами погасити заборгованість, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками.

Відповідач залишив вказані претензії без відповіді та належного реагування заборгованість за Договором не погасив.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації земельної податку підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості прокурор просить суд стягнути з відповідача: 61 028,54 грн. пені; 3 344,60 грн. 3% річних; 74 535,07 грн. втрат від інфляції; 103,28 грн. 3% річних з компенсації земельного податку; 1 987,90 грн. втрат від інфляції з компенсації земельного податку. Період нарахування з 16.12.2014 по 10.07.2015.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині пені, 3% річних, втрат від інфляції та 3% річних з компенсації земельного податку.

За розрахунком суду з Товариства підлягають стягненню на користь Управління: 60 609,32 грн. пені; 3 314,55 грн. 3% річних; 60 035,19 грн. втрат від інфляції та 102,64 грн. 3% річних з компенсації земельного податку.

Що ж до втрат від інфляції з компенсації земельного податку, то вказана вимога підлягає задоволенню за розрахунком прокуратури та позивачів, а саме у сумі 1 987,90 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.).

Отже, на відповідача покладається судовий збір у сумі 9 990,95 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, на Управління покладається судовий збір у сумі 299 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38; ідентифікаційний код: 32863899) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул. Антонова, 2/32; ідентифікаційний код: 22991617): 365 594 (триста шістдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 14 коп. заборгованості; 60 609 (шістдесят тисяч шістсот дев'ять) грн. 32 коп. пені; 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) грн. 55 коп. 3% річних; 60 035 (шістдесят тисяч тридцять п'ять) грн. 19 грн. втрат від інфляції; 7 903 (сім тисяч дев'ятсот три) грн. 98 коп. компенсації земельного податку; 102 (сто дві) грн. 64 коп. 3% річних з компенсації земельного податку; 1 987 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 90 коп. втрат від інфляції з компенсації земельного податку.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул. Антонова, 2/32; ідентифікаційний код: 22991617) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38; ідентифікаційний код: 32863899) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 9 990 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 95 коп. судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 05.10.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук