Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/19841/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/19841/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " 13-й квартал"

про розірвання договору

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Ломейко І.В.- представник за довіреністю № 1/2015 від 01.04.15 від відповідачаКоршун О.А. - представник за довіреністю № 226/00 від 05.01.15 від третьої особине з'явились

В судовому засіданні 30.09.15 в порядку ст. 85 ГПК України , було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" про розірвання договору від 15.03.2006р. на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з листопада 2014р. відповідачем було припинено надання послуг за договором від 15.03.2006р., жодних рахунків та актів за надані послуги не виставлялось. Загальними зборами ОСББ «13-й квартал» (рішення від 16.10.14) ухвалено рішення про передачу функцій балансоутримувача та управителя житлового будинку № 13 по вул. Анни Ахматової ОСББ « 13-й квартал». 01.04.15 та 30.04.15 позивач звертався до відповідача з пропозицією достроково розірвати спірний договір. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про достатність підстав для розірвання договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада", на підставі ст.ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19841/15 за вказаною позовною заявою, до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " 13-й квартал", призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.09.2015.

В судове засідання 23.09.15 представники позивача та відповідача з'явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду від 04.08.15., пояснення по суті спору, в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.09.15.

Відповідач 23.09.15 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що ОСББ « 13-й квартал» не було надано доказів передачі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 13 на баланс ОСББ « 13-й квартал» у встановленому законом порядку. Крім того, відповідач стверджує, що для розірвання спірного договору необхідна згода обох сторін, а позивач в порушення вимог спірного договору у визначений термін (до 15.02.15) не заявив про необхідність перегляду умов договору, тому спірний договір вважається автоматично пролонгованим до 15.03.18. Відповідач зазначає, що з огляду на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем не надано жодного належним чином складеного акту-претензії в якості доказу невиконання умов спірного договору відповідачем.

При цьому, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада", ненадання відповідачем позивачу рахунків та актів на надані послуги було обумовлено відсутністю відповідних звернень з боку заявника.

В судове засідання 30.09.15 представники позивача та відповідача з'явились, позивач надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав. Відповідач надав додаткові письмові пояснення, проти позову заперечував. Третя особа представника в судове засідання не направила, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористалась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 30.09.2015 р. за клопотанням відповідача згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" (далі - позивач, користувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" (далі - відповідач, підприємство) було укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території ( далі - договір). Відповідно до п.1.1 договору його предметом є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул.. А. Ахматової,13, де знаходиться нежиле приміщення № 113 загальною площею 127,3 кв.м., яке займає користувач.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що користувач зобов'язаний щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

Згідно з п.5.9 договору термін його дії складає три роки з дня його підписання.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, дія договору від 15.03.2006р. автоматично продовжувалась до 15.03.2009, 15.03.2012, 15.03.2015 та 15.03.2018.

На підставі рішення Загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 13-й квартал» від 16.10.2014 р., оформленого протоколом № 2/2014) ОСББ взяло на себе функції балансоутримувача та управителя житлового будинку № 13 по вул. А Ахматової.

Листом від 01.04.15 № 1-15 позивач звернувся до відповідача (вх. № 00-00659), в якому просив достроково з 15.04.15 розірвати договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.06 та направив відповідачу підписаний зі свого боку проект додаткової угоди про розірвання вказаного договору.

30.04.15 позивач повторно звернувся до відповідача з листом (вх. № 00860) про розірвання договору від 15.03.06.

08.06.15 позивачем було складено акт-претензію № 3 з приводу ненадання послуг, визначених договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.06, який був отриманий відповідачем 12.06.15.

Листом від 17.04.15 № 00-0614 відповідач повідомив позивача про свою відмову від підписання додаткової угоди про розірвання спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2015 року між ОСББ « 13-й квартал» (третя особа без самостійних вимог) та позивачем було укладено договір відносин власника нежитлового приміщення та управителя, відповідно до умов якого управитель (ОСББ) за дорученням власника (позивача) приміщення № 113 в багатоквартирному будинку № 13 по вул.. А. Ахматової площею 127,3 кв.м. забезпечує власними силами та/або шляхом залучення на конкурентних засадах фізичних та/або юридичних осіб управління та експлуатацію, належне утримання та збереження неподільного та загального майна будинку за рахунок та в інтересах власника приміщення; реалізацію прав власника приміщення будинку на володіння та користування спільним майном; надання/сприяння в наданні житлово-комунальних послуг належної якості за обґрунтованими цінами тощо.

Спір виник у зв'язку з відмовою відповідача надати згоду на розірвання спірного договору, у зв'язку з чим вказаний договір на переконання позивача підлягає розірванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

До обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, насамперед, повинно бути доведено факт чинності договору на момент розгляду справи та наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України ).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України.

За приписом частин другої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд зазначає, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Укладений між сторонами договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.06 за своєю юридичною природою належить до договорів про надання послуг.

Суд зазначає, що спірний договір безпосередньо не містять умови про право користувача на одностороннє розірвання договору, проте таке право отримувача послуг за договором про надання послуг безпосередньо передбачено чинним законодавством України, зокрема, ст. 907 ЦК України.

Крім того, відповідно до пунктів 4, 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Зважаючи на норми ст. 188 ГК України , ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 907 ЦК України, спірний договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку.

При суд зазначає, що на час вирішення даного спору вимоги ст. 188 Господарського кодексу України щодо направлення іншій стороні пропозиції про розірвання договору, були дотримані позивачем. Обставини щодо отримання вказаної пропозиції Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" протягом розгляду справи не заперечувались.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного правочину не передбачено будь-яких підстав, за наявності яких сторона може реалізувати своє право на одностороннє розірвання договору.

У даному випадку обставини щодо належного виконання контрагентами своїх зобов'язань за договором від 15.03.2006р. на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території не підлягають дослідженню у межах провадження по даній справі, а посилання позивача на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з листопада 2014р., не впливають на можливість одностороннього розірвання договору та не мають значення для надання правової оцінки наявності на теперішній час договірних правовідносин між сторонами.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення. Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання Договору від 15.03.2006р. на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві. При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, які полягають у тому, що для відмови від договору потрібна взаємна згода, яка в даному випадку відсутня, а позивачем в порушення умов спірного договору, у термін до 15.02.15 не було заявлено про необхідність перегляду умов договору, а відтак договір є автоматично продовженим до 15.03.18. Оскільки, окремі договірні відносини (в тому числі з приводу надання послуг) допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом (в даному випадку ст. 907 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ) або безпосередньо в договорі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому, суд зазначає про можливість розірвання договору за рішенням суду тільки з моменту набуття чинності таким рішенням. Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України , якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України , п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України , якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України .

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р ., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України , якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15 березня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068 м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 3, ідентифікаційний код 30300272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бойківчанка" (02068 м. Київ, вул. Ахматової, 13, офіс 113, ідентифікаційний код 32769270) судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 копійок.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015р.

Суддя Л.Г. Пукшин