Рішення

від 29.09.2015 по справі 917/1814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 917/1814/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, в особі Кременчуцької філії, 39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8

до Кременчуцької міської громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.40 років Жовтня, 15/50

про стягнення 37 477,47 грн. Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: відсутні

Після входу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 37477,47 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №1160 від 01.07.2009 року, з яких: 26631,17 грн основної заборгованості, 4433,31 грн. пені, 6152,63 грн інфляційних втрат та 260,36 грн. 3% річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1160 від 01.07.2009 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Від відповідача ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена за адресою, зазначеною у позові, повернулися з відміткою поштової установи: "організація вибула". На вимогу суду позивач надав копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи судом (а.с.- 35-36), згідно якого місцезнаходженням відповідача є: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вулиця 40 років Жовтня, будинок 15/50 (тобто, та ж адреса, що зазначена у позові та на яку судом здійснювалася відправка кореспонденції). Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив :

01.07.2009 р. між Кременчуцькою філією Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (відповідно до Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", позивач, є новим найменуванням ВАТ "Полтаваобленерго") та відповідачем було укладено договір № 1160 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (арк. спр. - 20-22), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- позивач зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби згідно з Додатком №1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком №2 "Обсяги теплового навантаження та теплопостачання" (п. 2.1.2 Договору);

- відповідач зобов'язується оплачувати позивачеві вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі цього договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 "Про порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (п. 2.2.2 Договору);

- відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних (п.4.2.2, п. 6.8 Договору та п. 6 Додатку №4 );

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов (п. 7.10 Договору).

За даними позивача даний договір є діючим відповідно до п. 7.10 Договору, оскільки сторонами не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на розривання даного Договору.

Сплату рахунків позивачу, виписаних на виконання даного Договору, відповідач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку №4).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води та виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманих послуг на загальну суму 512002,33 грн. ( з врахуванням заборгованості за попередні місяці) (рахунки в матеріалах справи, арк. спр. - 13-19). Докази направлення даних рахунків відповідачеві поштою додано до позовної заяви (арк. спр. - 23-29).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором повністю не оплатив поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води у встановлений строк, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 26631,17грн. (розрахунок суми заборгованості за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р. арк.9 справи). Дана обставина відповідачем не спростована.

Крім того, позивачем на підставі умов договору, ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 4433,31 грн. пені, 6152,63 грн інфляційних втрат та 260,36 грн. 3% річних за періоди, зазначені у відповідних розрахунках (а.с. - 10-12).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 37477,47 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 26631,17 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір № 1160 від 01.07.2009 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та додатки до нього, рахунки на оплату послуг та докази їх надсилання, рахунки на оплату та докази їх направлення відповідачу) та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами здійсненого перерахунку суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 433,31 грн. пені, 6152,63 грн інфляційних втрат та 260,36 грн. 3% річних за періоди, зазначені у відповідних розрахунках (а.с. - 10-12)..

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, будь-яких доказів, що спростовували б факт відсутності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кременчуцької міської громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.40 років Жовтня, 15/50, код ЄДРПОУ 25692163) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава в особі Кременчуцької філії (39601, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8, код 25717118):

- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 3314674, код 25177118 - 26631,17 грн. основного боргу;

- на р/р 26005054501124 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 25717118 - 433,31 грн. пені, 6152,63 грн інфляційних втрат та 260,36 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя