Рішення

від 28.09.2015 по справі 922/5234/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/5234/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) до Приватного підприємства "Віконт-кварц" (м. Харків) про стягнення 36 351,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 38-2071/471 від 10.05.2012 року;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Віконт-Кварц» про стягнення 36 351,75 грн. за безпідставно спожиту теплову енергію за період з червня 2014 року по квітень 2015 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 вересня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.09.2015 року представник позивача надав правове обґрунтування позовних вимог разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2015 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2015 року не з`явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.09.2015 року не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 08.09.2015 року, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем детальної інформації про юридичну особу з сайту usrinfo.irc.gov.ua щодо відповідача, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Віконт-Кварц» -відповідач по справі орендував нежитлові приміщення площею S-280,9 м. кв., розташовані у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Дизельна, б. 1, що підтверджується договором оренди № 912 від 04.06.2014 року.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача вартості теплової енергії, спожитої без достатніх підстав, позивач посилається на той факт, що відповідач користувався тепловою енергією в період з червня 2014 року по квітень 2015 року без договору.

Факт включення та відключення опалення у приміщенні відповідача в період з червня 2014 року по квітень 2015 року підтверджується актами про включення та про відключення опалення в зазначеному приміщенні, підписаними з боку позивача та балансоутримувача будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2015 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про сплату боргу, що підтверджується супровідним листом за вих. № 1360/юр.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності опалення у спірний період в орендованому приміщенні.

Згідно з розрахунками позивача за опалювальний період з червня 2014 року по квітень 2015 року має місце заборгованість з оплати теплової енергії на суму 36 351,75 грн.

Судом також встановлено, що договір оренди № 912 від 04.06.2014 року розірвано, що підтверджується листом Управління комунального майна Департаменту економіки та комунального майна ВК ХМР, в якому зазначено про розірвання вищезазначеного договору з відповідачем на підставі укладання відповідачем договору купівлі-продажу № 5278-В-С від 06.08.2015 року.

Як стверджує позивач, на час звернення до суду з відповідним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за безпідставно спожиту теплову енергію за період з червня 2014 року по квітень 2015 року становить 36 351,75 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 59384,71 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів того, що він не користувався в опалювальному періоді з червня 2014 року по квітень 2015 року тепловою енергією в спірних приміщеннях та доказів її оплати, не відмовився від постачання теплової енергії, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 36 351,75 грн. обґрунтованими, оскільки відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємство "Віконт-Кварц" (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 1, код 32136223) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, б. 11, р/р 260333012313 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 36 351,75 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2