Рішення

від 28.09.2015 по справі 923/1168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 р. Справа № 923/1168/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Горностаївського району Херсонської області в інтересах держави в особі Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, с. Велика Благовіщенка Горностаївського району Херсонської області

до приватного підприємства "Агротехнології", с. Червона Поляна Горностаївського району Херсонської області

про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути майно

за участю прокурора - Петренко Л. В., службове посвідчення №030355 від 17.11.2014р.;

та представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, представник, дов. від 22.06.2015 року.

Строк вирішення спору продовжено до 29.09.2015 року ухвалою суду від 28.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор Горностаївського району Херсонської області в інтересах держави в особі Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Агротехнології" (відповідач), яким просить:

- визнати недійсним договір оренди обладнання (зрошувальної системи), укладений між Великоблаговіщенською сільською радою та ПП "Агротехнології" від 06.01.2015 року на майбутнє;

- зобов'язати ПП "Агротехнології" повернути Великоблаговіщенській сільській раді внутрішньогосподарську мережу та дощувальні машини на контурах №19-1 машину, №8-2 машини, №7-3 машини, 13-1 машину, балансовою вартістю 25219 грн., надані в оренду на підставі договору оренди обладнання (зрошувальної системи), що укладений між Великоблаговіщенською сільською радою та ПП "Агротехнології" від 06.01.2015 року та акту прийому-передачі об'єкта оренди до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 203, 215 ЦК України, ст.ст. 180, 207, 208 ГК України, ст.ст. 2, 29 ГПК України, ст.ст. 10, 11, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою господарського суду від 15.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.07.2015 р. Ухвалою суду від 28.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та надіслав суду заяву № 196/02-35 від 23.07.2015 року, якою підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі його представника.

Неявка представника позивача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

06.01.2015 року між Великоблаговіщенською сільською радою (далі - орендодавець) та ПП «Агротехнології» (далі-орендар) укладено договір оренди (далі - договір) системи зрошення внутрішньогосподарської мережі та зрошувальних машин на умовах платного користування строком на 10 років.

Згідно п.п.1.1-1.2 вищевказаного договору Великоблаговіщенська сільська рада передала в оренду ПП «Агротехноголії» внутрішньогосподарську мережу на контурах № 19- 1 машину, №8 - 2 машини, №7 - 3 машини, №13 - 1 машину. Загальна кількість машин, які орендуються по даному договору, складає 7 одиниць.

Згідно інформації Великоблаговіщенської сільської ради балансова вартість орендованого майна складає 25 219 грн.

Згідно п.п.4.1 вказаного договору орендар за користування орендованим майном за даним Договором сплачує орендодавцю винагороду у вигляді орендної плати.

Згідно п.п. 4.3 вказаного договору до виготовлення звіту з незалежної експертної оцінки орендованого майна орендна плата за одну машину складає 1000 грн., відповідно 7000 грн. в рік за все орендоване майно. Розмір місячної орендної плати складає 583,33 грн. (січень 2015 року). Розмір орендної плати за кожен подальший місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно акту приймання-передачі Великоблаговіщенська сільська рада передала, а ПП «Агротехнології» прийняло в користування визначене у Договорі від 06.01.2015 р. майно.

Вказаний договір виконується, що підтверджується інформацією Великоблаговіщенської сільської ради від 06.07.15 р. та договором про надання послуг з транспортування та подачею води на полив сільськогосподарських культур укладеним з Горностаївським МУВГ.

Однак, даний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено вичерпний перелік істотних умов договору оренди комунального майна, серед яких : об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок нарахування амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України відсутність в договорі оренди хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним.

Так, у порушення вимог ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», у вищевказаному договорі оренди від 06.01.2015 такі істотні умови страхування орендарем взятого в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, не зазначені.

Також, п.5.1 договору визначено, що орендодавець має право перевіряти порядок використання майна, переданого в оренду за цим договором, проте порядок здійснення такого контролю за станом об'єкта оренди договором не визначено.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 . 05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частина 2 статті 284 ГК України передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11 Закону України «Про оренду державного та комунальног майна» встановлює, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикок затвердженою Кабінетом Міністрів України та те, що оцінка об'єкта оренд передує укладенню договору оренди.

Пунктом 1 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановс Кабінету міністрів України №629 від 10.08.1995 (далі - Методика) передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка май державних підприємств, установ та організацій, іншого окреме індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належ Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (да підприємства), що передається в оренду.

Пунктом 2 вказаної Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому та те, що передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Проте, у порушення вищевикладених вимог законодавства України, перед укладенням договору оренди комунального майна Великоблаговіщенською сільською радою та ПП «Агротехнології» від 06.01.15 незалежна оцінка об'єкта оренди не проводилася. Вказане також підтверджується інформацією Великоблаговіщенської сільської ради від 06.07.15.

Вищезазначене свідчить, що вказаний правочин між орендодавцем та орендарем суперечить вимогам законодавства України та інтересам держави та суспільства, в тому числі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Аналогічні положення закріплено ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Отже, спірний договір є укладеним, оскільки між сторонами досягнуто домовленості з усіх умов, договір підписаний сторонами та виконується, об'єкт оренди переданий орендарю.

Згідно частин 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на вищевикладене, спірний договір підлягає визнанню його недійсним на майбутнє, у зв'язку з неможливістю повернення використання об'єкта оренди.

Вказане, в свою чергу, згідно ст. 216 ЦК України, тягне за собою наслідок у вигляді повернення до комунальної власності територіальної громади переданого за вказаним договором оренди майна.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене вище заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлені в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.

Прокурором Горностаївського району Херсонської області заявлено позов про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути майно (дві немайнові вимоги).

Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 2436 грн.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на день подання позову) органи прокуратури при здійснені своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2436 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди обладнання (зрошувальної системи), укладений між Великоблаговіщенською сільською радою та ПП "Агротехнології" від 06.01.2015 року на майбутнє.

3.Зобов'язати ПП "Агротехнології" (74641, Херсонська область, Горностаївський р-н, с. Червона Поляна, вул. Леніна, буд. 27, ідентифікаційний код 32051868) повернути Великоблаговіщенській сільській раді (74631, Херсонська область, Горностаївський р-н, с. Велика Благовіщенка, вул. Леніна, 16, ідентифікаційний код 04400794) внутрішньогосподарську мережу та дощувальні машини на контурах №19-1 машину, №8-2 машини, №7-3 машини, 13-1 машину, балансовою вартістю 25219 грн., надані в оренду на підставі договору оренди обладнання (зрошувальної системи), що укладений між Великоблаговіщенською сільською радою та ПП "Агротехнології" від 06.01.2015 року та акту прийому-передачі об'єкта оренди до договору.

4.Стягнути з приватного підприємства "Агротехнології" (74641, Херсонська область, Горностаївський р-н, с. Червона Поляна, вул. Леніна, буд. 27, ідентифікаційний код 32051868) на користь держави в доход Державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) - 2436 грн. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова