Рішення

від 30.09.2015 по справі 923/1349/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Справа № 923/1349/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубанику О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "ЧАРІВНЕ", ідентифікаційний код 30935259, вул. Набережна, 67, кім. 2, с. Новоберислав Бериславського району Херсонської області,

до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, ідентифікаційний код 04059987, пр. Перемоги, 2, м. Берислав,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області,

про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації та визнання договору оренди землі недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 9 від 30.07.2015 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 09/01-24-868/15 від 15.06.2015 р.;

від третьої особи - не прибув.

в с т а н о в и в:

Позивач - Фермерське господарство "Чарівне" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування розпорядження від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» в частині, що стосується прав позивача та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між позивачем і відповідачем, що зареєстрований у Бериславському відділі Херсонської регіональної філії ДЗК, запис в Державному реєстрі земель від 09.06.2004 року за № 040471500043.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався для надання доказів, а в судовому засіданні 24.09.2015 оголошувалася перерва до 29.09.2015 року.

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові. Позивач вказує, що між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 09.06.2004 року за № 040471500043, предметом якого є земельна ділянка площею 14,92 га, у тому числі ріллі 11,62 га, пасовищ 2,1 га, господарських шляхів 0,9 га, лісосмуги 0,3 га із земель Фермерського господарства «Чарівне», раніше наданих у постійне користування. Строк оренди - 50 років. Позивач стверджує, що при отриманні ним Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2015 року йому стало відомо, що право землекористування зазначеною земельною ділянкою зареєстроване за громадянином ОСОБА_3 на підставі державного акту від 29.06.2000 ІІ-ХС 04185, вид права - постійне користування земельною ділянкою. Позивач зазначає, що право оренди на цю ж земельну ділянку зареєстроване в Державному земельному кадастрі за позивачем 09.06.2004 року. Вважаючи, що право оренди надане позивачеві з порушенням законодавства, без припинення права на земельну ділянку попереднього землекористувача, просить скасувати розпорядження Бериславської районної державної адміністрації від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» в частині передачі в оренду позивачеві земельної ділянки, право користування якою належить іншій особі, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, на підставі якого за позивачем зареєстроване право оренди, оскільки його укладання суперечить законодавству.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який підтримано представником відповідача в судовому засіданні. Представник відповідача визнає позовні вимоги обґрунтованими, зазначає, що при винесенні оскаржуваного розпорядження відповідачем дійсно не було припинено право землекористування фізичної особи, якій належало право постійного користування земельною ділянкою, але просить у позові відмовити у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Третьою особою відзив та витребувані матеріали до суду не подано.

Суд вважає наявних матеріалів у справі достатніми для розгляду справи по суті та прийняття рішення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем на підставі п. 2 розпорядження відповідача від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» (а.с. 14) надано Фермерському господарству «Чарівне» в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 14,92 га, у тому числі ріллі 11,62 га, пасовищ 2,1 га, господарських шляхів 0,9 га, лісосмуги 0,3 га із земель Фермерського господарства «Чарівне», раніше наданих у постійне користування, терміном на 50 років. Згідно п. 3 цього розпорядження зобов'язано голову Фермерського господарства «Чарівне» укласти договір оренди.

В той же час, як видно з матеріалів справи та визнається сторонами, п. 2 оспореного розпорядження є помилковим, оскільки земельна ділянка, що надана в оренду раніше не надавалася постійне користування Фермерського господарства «Чарівне», а знаходилася на правах постійного користування у громадянина ОСОБА_3.

Право постійного користування громадянина ОСОБА_3 підтверджується рішенням Бериславської районної ради Херсонської області від 25.02.2000 року №133 «Про припинення користування та надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств» ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 37,7 га, в тому числі ріллі 30,0 га, пасовищ 2,1 га, лісосмуг 0,3 га, господарських із 0,9 га із земель резервного фонду Новобериславської сільської ради для розширення площі фермерського господарства «Чарівне».

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 виданий Державний акт від 29.06.2000 ІІ-ХС 04185 на право постійного користування землею (а.с. 25).

Всі зміни щодо площі земельної ділянки в подальшому відображалися у Державному акті на постійне користування. Так, частина земельної ділянки 14.07.2003 на підставі розпорядження Бериславської районної державної адміністрації № 428 була передана у власність громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (Державні акти на право власності на земельну ділянку - а.с. 12, 15). Залишок площі земельної ділянки, що залишилася в постійному користуванні ОСОБА_3, за виключенням частини землі, що передана йому у власність, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6520684400:02:001:0039 становить 11,6200 га.

За таких обставин розпорядження Бериславської районної державної адміністрації від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» в частині передачі в оренду позивачеві земельної ділянки, право користування якою належить фізичній особі ОСОБА_3, є порушенням прав фізичної особи - землекористувача, оскільки право постійного користування землею, належне цій особі, не припинено.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, що належала на правах постійного користування фізичній особі, розпорядженням відповідача без припинення права постійного користування передана в користування юридичній особі-позивачеві.

Суд зазначає, що з приписів частин 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України прямо випливає право особи отримати в користування вільну земельну ділянку, яка не має будь-яких обтяжень, у тому числі й правами іншої особи на цю земельну ділянку. Надання відповідачем в користування (в оренду) позивачеві земельної ділянки, яка обтяжена чужими правами щодо її використання є порушенням права позивача.

Суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту права, який передбачений законом та є ефективним, таким, що відновлює законність і справедливість щодо свого права та законного права інших осіб.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин розпорядження Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» в частині надання земельної ділянки позивачу в оренду для ведення фермерського господарства не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Вимога про визнання недійсним договору оренди також підлягає задоволенню, оскільки відповідач не мав законних підстав (повноважень) укладати договір оренди на земельну ділянку, право користування якою належить іншій особі і це право не припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до підпункту 2.24 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має, зокрема, дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту про відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

За таких обставин та правових підстав, договір оренди визнається судом недійсним.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності та застосування наслідків спливу позовної давності (відмова у позові) з наступних підстав.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд погоджується з твердженням позивача, що про наявність права землекористування іншої особи на земельну ділянку, яка спірним розпорядженням (актом) відповідача передана позивачеві в користування, позивач міг встановити лише під час оформлення своїх прав на землю шляхом внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно чинного законодавства. Із самого змісту оспореного розпорядження не можна зробити висновок про належність права землекористування іншій особі, оскільки у ньому йдеться про надання земельної ділянки відповідачеві, яка ніби-то раніше йому ж надавалася, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Отже, дійсний стан спірних відносин відображено у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2015, в якому вказано, що право землекористування зазначеною земельною ділянкою зареєстроване за громадянином ОСОБА_3 на підставі державного акту від 29.06.2000 ІІ-ХС 04185, вид права - постійне користування земельною ділянкою. Реєстрація зазначеного права в Державному земельному кадастрі виключає право оренди, яке зареєстроване пізніше за позивачем.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України - відсутні.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати пункти 2 та 3 розпорядження Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 28.10.2003 року № 679 «Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства» в частині надання в оренду земельної ділянки та укладання договору оренди землі з Фермерським господарством «Чарівне».

3. Визнати недійсним договір оренди землі, загальною площею 14,92 га, укладений між Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області, ідентифікаційний код 04059987, пр. Перемоги, 2, м. Берислав, та Фермерським господарством "Чарівне", ідентифікаційний код 30935259, вул. Набережна, 67, кім. 2, с. Новоберислав Бериславського району Херсонської області, зареєстрований у Бериславському відділі Херсонської регіональної філії ДЗК, запис в Державному реєстрі земель від 09.06.2004 року за № 040471500043.

4. Стягнути з Бериславської районної державної адміністрації, Херсонська область, м. Берислав, пл. Перемоги, 2, ідентифікаційний код 04059987 на користь фермерського господарства "Чарівне", ідентифікаційний код 30935259, вул. Набережна, 67, кім. 2, с. Новоберислав Бериславського району Херсонської області, - 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2015 року.

Суддя П.Д. Пригуза