Рішення

від 29.09.2015 по справі 925/1166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа № 925/1166/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреністю,

від третьої особи - ОСОБА_4 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі,

м. Шпола, Черкаської області

до селянського (фермерського) господарства В«ВосходВ» , с. Лебедин,

Шполянського району, Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_4, с. Журавка, Шполянського району,

Черкаської області

про стягнення 61 582 грн. 32 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі до селянського (фермерського) господарства В«ВосходВ» про стягнення 61 582 грн. 32 коп. надмірно виплачених коштів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 липня 2015 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 30 липня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 липня 2015 року виправлено описку в ухвалі суду від 16 липня 2015 року, а також продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29 вересня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що чинне законодавство передбачає стягнення надміру виплаченої пенсії виключно з пенсіонера.

Крім того відповідач зауважував, що нормами ст. 101 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» визначено, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В зв'язку з чим відповідач зазначав, що видав дійсну (достовірну) довідку про те, що громадянка ОСОБА_4 станом на 18 листопада 2010 року дійсно працювала на підприємстві. Однак позивач не скористався своїм правом та не перевірив відомості на момент перевірки документів, які були подані для призначення пенсії в грудні 2010 року, тобто після того як громадянку ОСОБА_4 вже було звільнено з роботи.

Крім того відповідач вказував, що відсутній причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та заявленими позивачем збитками.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа в судовому засіданні пояснила, що пенсію отримувала правомірно, оскільки станом на подання заяви до пенсійного фонду фактично працювала на підприємстві відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1166/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також третьої особи та дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 16 грудня 2010 року громадянка ОСОБА_4 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі з заявою №649 про призначення пенсії на підставі п. В«жВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Так, згідно п. В«жВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» (в редакції Закону на момент звернення третьої особи до позивача з відповідною заявою) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку (при призначенні пенсії згідно із пунктом В«жВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» ).

Як вказував позивач у своєму позові, до заяви про призначення пенсій від 16 грудня 2010 року третьою особою було подано наступні документи: свідоцтва про народження п'яти дітей, довідку про склад сім'ї, трудову книжку та довідку видану селянським (фермерським) господарством В«ВосходВ» від 18 листопада 2010 року про те, що громадянка ОСОБА_4 на момент видачі документа працює на цьому підприємстві та задіяна в сільськогосподарському виробництві.

24 грудня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі протоколом №546 (а.с. 20) було призначено пенсію громадянці ОСОБА_4 на підставі п. В«жВ» ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

В подальшому 26 січня 2015 року від громадянки ОСОБА_4 до позивача надійшла заява про внесення відомостей в особову справу даних про звільнення з роботи та 27 січня 2015 року - заява про перерахунок пенсії.

Відповідно до вищевказаних заяв, 25 лютого 2015 року позивачем було складено акт №25 за результатами документальної перевірки достовірності довідки про стаж, поданої для призначення (перерахунок) пенсії, в якому було встановлено, що в книзі наказів по особовому складу за 2010 рік селянського (фермерського) господарства В«ВосходВ» є накази наступного змісту: від 15 травня 2010 року №8а В«прийняти на роботу в СФГ В«ВосходВ» ОСОБА_4 різноробочоюВ» та від 25 листопада 2010 року №14 В«звільнити з роботи різноробочої в СФГ В«ВосходВ» ОСОБА_4 з 25 листопада 2010 року згідно поданої заявиВ» .

В зв'язку з чим, позивач зазначав, що на день призначення пільгової пенсії станом на 24 грудня 2010 року громадянка ОСОБА_4 не працювала на підприємстві та не була задіяна в сільськогосподарському виробництві.

Як вказано позивачем у позовній заяві, згідно пояснювальної записки третьої особи, остання фактично працювала на підприємстві відповідача до 09 січня 2011 року, написала заяву на звільнення та завізувала її тим числом, яким вказала бухгалтер підприємства.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 липня 2015 року було зобов'язано позивача надати суду належним чином завірену копію трудової книжки ОСОБА_4, що була надана третьою особою до пенсійного фонду в додатках до заяви від 16 грудня 2010 року про призначення пенсії.

На виконання вищевказаної ухвали суду позивачем було подано копію трудової книжки громадянки ОСОБА_4, з якої вбачається, що останнім записом є наказ №9 від 15 травня 2010 року про прийняття на роботу на тік різноробочою.

Тобто, номер наказу, що вказаний в трудовій книжці про прийняття особи на роботу №9 не відповідає номеру наказу №8а, що вказаний у книзі наказів по особовому складу.

Запис про звільнення ОСОБА_4 з 25 листопада 2010 року в трудовій книжці станом на 16 грудня 2010 року взагалі був відсутній.

Згідно п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (в редакції станом на день подання третьою особою заяви про призначення пенсії) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п. 4.1. вищевказаної Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Проте, в трудовій книжці громадянки ОСОБА_4 відповідного запису до трудової книжки про новий день звільнення внесено не було.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі від 11 червня 2015 року №3059/05 виданої третій особі про отримання нею пенсії за період з 16 грудня 2010 року по 31 січня 2015 року, остання отримала за вказаний період 61 582 грн. 37 коп. пенсійних виплат.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її (ч. 2 ст. 101 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» ).

Оскільки відповідачем не було внесено запис до трудової книжки третьої особи про її звільнення 25 листопада 2010 року станом на 16 грудня 2010 року, та у зв'язку з поясненням громадянки ОСОБА_4, що остання фактично працювала на підприємстві до 09 січня 2011 року, з відповідача підлягає стягненню 835 грн. 20 коп. (530 грн. 37 коп. (пенсія отримання третьою особою з 16 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року) + 304 грн. 83 коп. (1 050 грн. 00 коп. (розмір пенсії за січень 2011 року) /31 (кількість днів січня місяця ) = 33 грн. 87 коп. х на 9 (кількість відпрацьованих днів третьою особою у січні 2011 року).

Вказані кошти за своєю правовою природою є шкодою, що завдана державі.

Згідно ст. 102 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частиною 1 статті 103 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» визначено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Громадянка ОСОБА_4 звернулася із відповідною заявою до пенсійного фонду лише 26 січня 2015 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що у даному випадку в спричиненні шкоди існує вина як відповідача, так і безпосередньо громадянки ОСОБА_4

Оскільки після 09 січня 2011 року саме громадянкою ОСОБА_4 не було своєчасно повідомлено позивача про її фактичне звільнення з підприємства, а також не було своєчасно повідомлено пенсійний фонд, що в трудовій книжці з'явився новий запис про її звільнення датований 25 листопадом 2010 року, то підстав для стягнення саме з відповідача надмірно виплаченої пенсії третій особі в розмірі 61 017 грн. 12 коп. за період з 10 січня 2011 року по 31 січня 2015 року немає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 835 грн. 20 коп. коштів, а в решті вимог в позові відмовити

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

В пункті 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» вказано, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки на день звернення з відповідним позовом органи Пенсійного фонду були звільнені від сплати судового збору, то з урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 24 грн. 66 коп. судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з селянського фермерського господарства В«ВосходВ» , вул. Пролетарська, 75, с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 30924755 на користь управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі, вул. Пролетарська, 59, м. Шпола, Черкаської області, ідентифікаційний код 21366745 - 835 грн. 20 коп. шкоди.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Стягнути з селянського фермерського господарства В«ВосходВ» , вул. Пролетарська, 75, с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 30924755 - 24 грн. 66 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Шполянське відділення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Леніна, 16, м. Шпола, Черкаської області) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05 жовтня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович