Постанова

від 29.09.2015 по справі 915/553/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 915/553/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді С.В. Таран,

Суддів Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення №032432 від 11.03.2015;

від позивача (Міністерства оборони України)- ОСОБА_2, довіреність № 220/351/д від 18.05.2015;

від позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв)- ОСОБА_3, довіреність №2238 від 06.05.2015;

від відповідача (Військової частини А1890)- ОСОБА_4, довіреність № 37 від 06.02.2015;

від відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» )- участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2015

у справі №915/553/15

за позовом: заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв

до відповідачів:

- Військової частини А1890;

- товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» ;

про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №64 від 21.02.2012

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015р. заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв звернувся з позовом до Військової частини А1890 та товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №64 від 21.02.2012 з додатковими угодами до нього, укладеними між відповідачами.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №915/553/15.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2015 у справі №915/553/15 (суддя В.Д. Фролов) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2015 у справі №915/553/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 29.09.2015 представники прокуратури та позивачів апеляційну скаргу підтримали; представник Військової частини А1890 проти її задоволення висловив заперечення, посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв не є належним позивачем у справі та зробив усну заяву про застосування строку позовної давності. Представник товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» в судовому засіданні участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №00017320 від 19.09.2015 (а.с. 175), при цьому надіслав на адресу суду заяву б/н та б/д, в якій просив апеляційну скаргу розглядати без його участі та залишити без задоволення (а.с. 161).

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача (Військової частини А1890), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №062408 від 1978р. Військовій частині №15440 надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 7102,5 га в межах згідно з планом землекористування для військових потреб (а.с. 52-55).

Відповідно до архівної довідки Одеського архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179-1/302 від 28.09.2015 на підставі Директиви Міністра оборони України від 27.01.2000 №115/1/050 206 авіаційний полігон з 22.07.2000 змінив умовне найменування з Військової частини 15440 на Військову частину А1571 (а.с. 181).

21.02.2012 між Військовою частиною А1571 (сторона -1) та товариством з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» (сторона -2) укладено договір про спільний обробіток землі №64 (далі - договір №64 від 21.02.2012), за умовами якого сторони домовились про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація (а.с. 6-9).

Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином: Військова частина А1571 бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільний обробіток землі та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров'я людей предметів з метою створення безпечних умов праці; товариство з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором (пункт 1.2 договору №64 від 21.02.2012).

Відповідно до пункту 3.1 договору №64 від 21.02.2012 Військова частина А1571 зобов'язалась залучити до спільної діяльності, що буде провадитись разом з товариством з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» земельні ділянки, що надані Військовій частині А1571 в безстрокове користування згідно державного акту серії Б №062408 площею 1020 га терміном на 4 сільськогосподарських років, тобто до 01.12.2015.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору №64 від 21.02.2012 внесок сторони 1 - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площею 1020 га відповідно до акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки складає 158100 грн, а внесок сторони 2- грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка грунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Військова частина А1571 в будь - якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеному у статті 6 цього договору; фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні -1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2 (пункти 8.1, 8.5 договору №64 від 21.02.2012).

Вказаний договір погоджено сільським головою Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, про що свідчить відповідна відмітка на договорі.

19.10.2012 між Військовою частиною А1571 та товариством з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» укладено додаткову угоду до договору №64 від 21.02.2012, якою внесено зміни до пункту 6.1 договору відносно розміру внеску сторони -1 у вигляді вартості права обробітку землі та зазначено, що він складає 163243 грн (а.с.13).

Відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України від 30.11.2012 №Д-322/1/16 Військова частина А1571 підлягала розформуванню, а її правонаступником з фінансових питань було визначено Військову частину А1890 (а.с.111, 154-160).

Згідно з актом прийому-передачі будівель та споруд від 07.03.2013 Військова частина А1571 передала, а Військова частина А1890 прийняла військове містечко №1. Разом з будинками та спорудами було прийнято земельну ділянку площею 6960 га. У вказаному акті також зазначено, що Військовою частиною А1571 передано Військовій частині А1890 Державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б №062408 від 1978 р. (а.с.70).

Водночас матеріали справи містять акт приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 18.02.2013, відповідно до якого Військова частина А1571 передала Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв разом з будівлями та спорудами земельну ділянку площею 7084,9 га (а.с. 182).

Із змісту архівного витягу з ліквідаційного акту 206 авіаційного полігону оперативного командуванню "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А1571) вбачається, що на підставі Директиви Міністра оборони України від 18.03.2013 №Д-322/1/4дск, Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.05.2013 №Д-5, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.10.2013 №Д-322/1/8дск, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 20.12.2013 №Д-322/1/9дск, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.03.2014 №Д-322/1/02, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.12.2014 №Д-322/1/43дск, наказу командувача військ оперативного командування "Південь" від 14.04.2015 №29 земельна ділянка, яка використовувалась 206 авіаційним полігоном, була передана для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв (а.с.183).

Між тим 15.01.2013 між Військовою частиною А1571, товариством з обмеженою відповідальністю «Варяг» та Військовою частиною А1890 було укладено договір про заміну сторони у договорі спільного обробітку землі (далі - договір від 15.01.2013), відповідно до якого Військова частина А1571 передає, а Військова частина А1890 приймає на себе права та обов'язки Військової частини А1571 згідно договору про спільний обробіток землі від 21.02.2012 №64 (а.с. 110).

Згідно з пунктом 4 договору від 15.01.2013 відступлення прав та обов'язків Військової частини А1571 на користь Військової частини А1890 відбулося, зокрема, на підставі директиви Міністра оборони України від 30.11.2011 №Д-322/1/16.

Права та обов'язки Військової частини А1571 згідно договору від 21.02.2012 №64 Військова частина А1890 набуває з 15.01.2013 (пункт 2 договору від 15.01.2013).

В подальшому додатковими угодами №2 від 05.03.2013 та №3 від 14.02.2014 до договору від 21.02.2012 №64 було внесено зміни в пункти 1.2, 3.1, 6.1, 8.6, розділ 11, пункт 12.2 стосовно розміру внесків, збільшення вартості обробітку землі в розмірі 435 117,48 грн, збільшення площі земельних ділянок до 1058,68 га, збільшення строку дії договору до 31.12.2017, розподілу прибутку та відповідальності сторін (а.с. 14, 17).

Предметом спору у даній справи є вимога заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №64 від 21.02.2012 та додаткових угод до нього, що є його невід'ємною частиною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №64 від 21.02.2012 та додаткових угод до нього, а також на те, що його укладення не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі статті 4 Закону України В«Про використання земель оборониВ» .

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена Військовою частиною А1890 до спільної діяльності з товариством з обмеженою відповідальністю «Варяг» за спірним договором №64 від 21.02.2012 належить до категорії земель оборони, оскільки надавалась Військовій частині №15440 саме для військових потреб, а отже, порядок її використання є предметом регулювання Закону України В«Про використання земель оборониВ» .

Статями 1, 2 Закону України В«Про використання земель оборониВ» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України В«Про використання земель оборониВ» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

На час укладення спірного договору, як і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок надання військовими частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

Крім того, згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру, завірених належним чином, копії яких містяться в матеріалах справи, органом уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності (вид використання - J.15.01; документ, що посвідчує право- державний акт серії Б №062408 від 1978р.) площею 6977,5 га (кадастровий номер 4821785000:06:000:0002) та 105,5559 га (кадастровий номер 4821785000:05:000:0717) є Миколаївська обласна державна адміністрація (а.с.29-34). Отже, саме із зазначеним органом виконавчої влади мало бути погоджено надання дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях державної власності, переданим у постійне користування військовій частині згідно з Державним актом серії Б №062408 від 1978 р.

З огляду на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях оборони, а також на відсутність погодження відповідного органу виконавчої влади - Миколаївської обласної державної адміністрації, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності укладення Військовою частиною А 1571 з товариством з обмеженою відповідальністю «Варяг» договору про спільний обробіток землі №64 від 21.02.2012.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (пункт 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, пункт 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9).

В силу частини першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на положення перелічених вище норм права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №64 від 21.02.2012 та додаткових угод до нього, що є його невід'ємними частинами. При цьому, суд зауважує, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, що відповідає приписам частини третьої статті 207 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача (Військової частини А1890) про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв є неналежним позивачем у даній справі до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Як зазначалося вище, земельна ділянка, яка використовувалась 206 авіаційним полігоном (Військова частина А1571) була передана на підставі відповідної Директиви Міністра оборони України для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв. Саме зазначена особа здійснює сплату земельного податку за земельну ділянку, що була передана в користування за Державним актом серії Б №062408 від 1978р. (а.с.33-36).

Крім того, відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 №795, саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв здійснює облік земельної ділянки, переданої у постійне користування за Державним актом серії Б №062408 від 1978р.

Не обгрунтованими є також посилання представника Військової частини А1890 на відсутність у заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України прав на звернення з відповідним позовом, оскільки системний аналіз приписів Закону України "Про прокуратуру" і норм Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду в інтересах держави з даним позовом.

В судовому засіданні 29.09.2015 представником Військової частини А1890 було зроблено усну заяву про застосування строків позовної заяви.

Зазначена заява підлягає відхиленню, оскільки частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2015 №10.

Як вбачається із змісту протоколів судових засідань від 13.05.2015, 27.05.2015, 18.06.2015 та інших матеріалів справи (а.с. 78, 97, 104, 114) Військова частина А1890 була належним чином сповіщена місцевим господарським судом про час та місце розгляду даного спору, її представник брав участь у судових засіданнях, проте заява про застосування строків позовної давності ні ним, ні іншим відповідачем зроблена не була; неможливість подання такої заяви суду першої інстанції заявником не доведена.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 В«Про судове рішенняВ» ).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2015 у даній справі не відповідає цим вимогам з огляду на те, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а відтак зазначений судовий акт підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2015 у справі №915/553/15 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним (на майбутнє) договір про спільний обробіток землі №64 від 21.02.2012, укладений між Військовою частиною А1571 та товариством з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» , з додатковими угодами до нього.

Стягнути з Військової частини А1890 в дохід Державного бюджету України 609 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» в дохід Державного бюджету України 609 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Військової частини А1890 в дохід Державного бюджету України 304,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВарягВ» в дохід Державного бюджету України 304,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна