Постанова

від 24.09.2015 по справі 914/1514/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 914/1514/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу фермерського господарства «Аркос» від 14.08.2015р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2015р.

у справі № 914/1514/15

за позовом прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів

до відповідача фермерського господарства «Аркос», с. Нагоряни Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 130 857 грн. 81 коп.

за участю представників сторін:

- прокуратури - ОСОБА_2;

- від позивача - ОСОБА_3

- від відповідача - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, представнику позивача та прокурору роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2015р. (суддя Морозюк А.Я.) у справі № 914/1514/15 позов прокурора Пустомитівського району Львівської області який діє в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств задоволено; з фермерського господарства (надалі по тексту ФГ) «Аркос» на користь позивача стягнуто 100000,00 грн. основного боргу, 16300,00 грн. інфляційних втрат, 2044,11грн. - 3% річних та 12513,70 грн. пені, а також стягнуто в доход Державного бюджету 2617,16 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань по договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству, згідно з встановленим графіком в сумі 100000,00грн., не виконав та допустив прострочення грошового зобов'язання, що слугувало підставою для нарахування 12513,70 грн. пені, 2044,11 грн. - 3% річних та 16300,00 грн. інфляційних втрат.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ФГ «Аркос» оскаржило його в апеляційному порядку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд задовольняючи позов не врахував, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує на те, що ст. 2 Бюджетного кодексу України визначає фінансову допомогу на поворотній основі як кредитування з бюджету, а п. 9 ст. 17 та ст. 50 цього кодексу встановлюють, що позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості (включаючи пеню) перед бюджетом не поширюється. Разом з тим, позивач зазначає, що Укрдержфонд на вимогу Прокуратури Пустомитівського району скерував копії документів для подання позову на фермерське господарство, а 1 квітня 2015 року Прокуратурою Пустомитівського району було подано позов, відтак, на переконання позивача, строк позовної давності прокурором пропущено не було.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, та підтримав доводи позивача.

Апелянт участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 68). З врахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 102 ГПК України, судова колегія ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта.

За результатами розгляду апеляційної скарги та матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики (ст.10 Закону України «Про фермерське господарство»).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою КМ України від 25.08.04 р. №1102, фонд надає фермерським господарствам, за рахунок коштів державного бюджету, фінансову підтримку на поворотній основі.

09.09.2009 р. між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ «Аркос» було укладено договір №18/2009 про надання фінансової підтримки фермерському господарству, відповідно до умов якого Львівське відділення зобов'язалося надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 100000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений договором строк (п. 1. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору фінансова підтримка надається ФГ «Аркос» терміном до 09.09.2014р.

На виконання умов договору Львівське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств надало ФГ «Аркос» фінансову підтримку на поворотній основі за договором №18/2009 від 09.09.2009 р. на суму 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7 від 11.09.2009 р. (а.с.14).

Відповідно до п. 3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Львівському відділенню згідно за встановленим графіком:

- до 01.04.2014 р. в сумі 30000,00 грн.;

- до 01.08.2014 р. в сумі 30000,00 грн.;

- до 09.09.2014 р. в сумі 40000,00 грн.

Як вбачається з листів Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №119 від 30.03.2015 року та №196 від 27.05.2015 р., ФГ «Аркос» зобов'язань за договором №18/2009 не виконало, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 100000,00 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Львівському відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

За невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №18/2009 про надання фінансової підтримки фермерському господарству, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до місцевого господарського суду із вимогою стягнути з відповідача 130857,81 грн., з яких 100000,00 грн. основний борг, 12513,70 грн. пеня, 2044,11 грн. - 3% річних, 16300,00 грн. інфляційних втрат.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України)

Аналогічна правова норма наведена у ст. 174 ГК України, відповідно до якої однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані, а судом не здобуті належні та допустимі докази, які б з достовірністю спростували наявну перед позивачем заборгованість в розмірі 100000,00 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Нормою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Львівському відділенню фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Аналізуючи наведене та перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача 2044,11 грн. - 3% річних та 16300,00 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п 5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство зобов'язане сплатити Львівському відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи прокурором заявлено позов, в тому числі й про стягнення з відповідача пені, яка розрахована у відповідності до п. 5.2. договору, по періодах прострочення платежів: з 01.04.2014р. по 30.09.2014р. - 3163,56 грн., з 01.08.2014р. по 31.01.2015р. - 3978,09 грн.,09.09.2014р. по 28.02.2015р. - 5372,05 грн., що в сукупності становить 12513,70 грн., та правомірно стягнута місцевим господарським судом.

Покликання апелянта на те, що строк позовної давності щодо вимоги про сплату пені вже сплив, відхиляються судовою колегією оскільки, кредитування бюджету це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі (п. 31 ст. 2 Бюджетного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. А п. 9 ст. 17 вказаного кодексу передбачає, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від від 27.07.2015р. у справі № 914/1514/15 залишити без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства «Аркос» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 05.10.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.