Рішення

від 13.10.2010 по справі 20/194-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.10р. Справа № 20/194-10 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТСА-СТІЛ

ГРУП", м. Павлоград Дніпропетровська область,

до ОСОБА_2 акціонерного товариства „ ЮніконВ» , м. Дніпропетровськ

про визнання договору частково недійсним

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність № 212 від 20.07.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №23 від 07.09.2010р.

Суть спору :

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТСА-СТІЛ ГРУП", звернулось з позовом в якому просить визнати договір № 105-п від 12 листопада 2009року , укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " " ТСА-СТІЛ ГРУП", та ОСОБА_2 акціонерним товариством „ ЮніконВ» , недійсним в частині п.8.1 та 8.2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що пунктами 8.3. та 8.4. договору встановлено право на стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, а п. 8.1 , 8.2 договору допускають можливість стягнення управленою стороною і штрафних санкцій і відшкодування збитків у повному обсязі, вважають що встановлення в договорі права однієї із сторін на стягнення і штрафних санкцій і збитків є таким , що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач у відзиві позов не визнали та в обґрунтування своїх заперечень посилаються на ті підстави, що на їх думку у договорі №105-п від 12.11.2009р визначено порядок застосування штрафних санкцій відповідно до п. 2 статті 323 Господарського кодексу України.

В справі оголошувалась перерва з 05.10.2010р. по 06.10.2010р.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2009р. між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП", та відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством „ЮніконВ» було укладено договір №105-п.

У відповідності до умов договору ТОВ " ТСА-СТІЛ ГРУП", зобов’язалось поставити , ПАТ „ЮніконВ» прийняти і оплатити металопродукцію відповідно до специфікацій доданих до договору.

Розділ 8 договору №105-п від 12.11.2009року передбачає відповідальність сторін, так пунктом 8.1 визначено :

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язань , передбачених дійсним договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і, крім того, винна Сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки , якщо величина і причина їх виникнення будуть підтверджені відповідними документами.

Пункт 8.2 передбачає неустойки, передбачені даним Договором , не є заліковими. Сторони мають право вимагати сплати нарахованих штрафів і повного відшкодування збитків протягом терміну дії дійсного договору.

Пунктами 8.3,8.4 встановлено право на стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У вигляді сплати пені.

Положеннями ч.1 статті 232 Господарського Кодексу України встановлено , що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині непокритій цими санкціями .

Позивач вважає, що встановлення в договорі права однієї із сторін на стягнення штрафних санкцій і збитків є таким , що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд вважає , що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав :

Частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України визначає, що законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій ;

збитки можуть бути стягнені у повній сумі понад штрафні санкції;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. за загальним правилом частини першої статті 624 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка). Разом з тим у господарських відносинах слід застосовувати спеціальну норму частини першої статті 232 ГК України , відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка). Відповідно до частини другої статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли застосовуються інші види неустойки (виключна, штрафна, альтернативна).

За приписами ч.1. статті 199 Господарського кодексу України виконання господарський зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі , що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу».

Відповідно до ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом , іншими законами або договором.

Під час укладання Договору сторони дійшли згоди про забезпечення виконання договору як штрафом так і можливістю відшкодування збитків, що не суперечить законодавству.

На жоден нормативний акт , який би містив пряму заборону щодо застосування штрафів та відшкодування збитків за порушення зобов’язання , позивач не послався.

З огляду на викладене, суд вважає , що спірний договір не суперечить діючому законодавству , а вимоги позивача такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

11.10..2010р.