Рішення

від 25.05.2010 по справі 5/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 р. Справа № 5/48 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Суддя Цюх Ганна Захарівна

при секретарі Ломей Любов Романівна

розглянувши матеріали

за позовом: Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів", юридична адреса: с.Хряцька, Герцаївський район, Чернівецька область; фактична адреса: вул. Лугова, 2-а, м. Чернівці, 58000

до відповідача: ТзОВ "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8,м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в сумі 52039 грн. 51 коп., що становлять 17293 грн. 28 коп. матеріальних збитків, 32766,23 грн. збитків від інфляції та 1980 грн. - 3 % річних

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1567/10 від 25.03.99р. , довіреність ВЕХ № 432891 від 14.09.07р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - юрист, довіреність № 5 від 11.01.10р.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 52039 грн. 51 коп., що становлять 17293 грн. 28 коп. матеріальних збитків, 32766,23 грн. збитків від інфляції та 1980 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечує , посилаючись на необгрунтованість вимог позивача, вказує на те, що позивач не вимагав виконання договору щодо поставки поліетилену, надіслання копії позовної заяви не можна розцінювати як надіслання вимоги щодо повернення коштів і якщо припустити наявність договору між сторонами, то позивач не припинив договір поставки ні в односторонньому порядку, ні в порядку, встановленому законом, а тому у відповідача не виникло обов"язку щодо повернення коштів, а у позивача відсутні підстави для стягнення річних, інфляційних та понесених збитків.

Розглянувши подані матеріали справи, вислухавши представників сторін та ознайомившись з додатковими матеріалами, поданими позивачем, враховуючи заяву позивача про ухвалення судового рішення про розподіл судових витрат від 13.04.10р. (вх. № 2790), в якій позивач додатково просить стягнути оплату послуг адвоката в сумі 7800 грн. по даній справі, суддя встановив, що 22 вересня 2009р. відповідач виставив позивачу рахунок № 565 про оплату поставки поліетилену в кількості 20 тонн на загальну суму 288 тис. грн. Сторони не заперечують той факт, що рахунок виставлявся на підставі усного замовлення позивача. Податковою накладною № 537 від 22.09.09р. відображена операція поставки.

Позивач оплатив рахунок відповідача в сумі 288 тис. грн. (платіжне доручення № 2033 від 22.09.09р.).

17.10.09р. відповідач поставив позивачу визначений в рахунку товар на суму 129600 грн. (накладна № 508 від 17.10.09р.), що також не заперечують сторони.

На решту суми поставка не здійснювалась, відповідач не подав доказів щодо поставки товару на суму 158400 грн.

Відповідно до вимог ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. З наведеного вбачається, що Цивільний кодекс України дає можливість сторонам договору купівлі-продажу та договору поставки самостійно обирати форми таких договорів, за винятком випадків, встановлених ст. 657 ЦК України. Однак, згаданий вище предмет поставки не підлягає цим виняткам.

Частиною 2 с. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини. Згідно ч. 2 ст. 205 цього Кодексу правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Тому в даному випадку підставою виникнення зобов"язань відповідача перед позивачем щодо поставки товару є виставлення відповідачем рахунку № 565 від 22.09.09р. та прийняття ним коштів згідно платіжного доручення № 2033 від 22.09.09р.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов"язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В даному випадку сторони згідно вимог ч. 2 ст. 669 Цивільного кодексу України умову щодо кількості товару погодили в усному замовленні позивача, яке оформлене відповідачем у вигляді рахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір поставки 22.09.09р. (час направлення рахунку і час сплати за товар).

Сторонами не встановлено термін виконання зобов"язання щодо поставки товару. Відповідач здійснив першу поставку частини поліетилену 07.10.09р. на суму 129600 грн.

В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов"язання боржником не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає з договору або з актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що поскільки між сторонами склалися відносини щодо поставки товару, то позивач повинен був вимагати від відповідача виконання обов"язку щодо поставки, а не щодо повернення коштів.

Поскільки договір від 22.09.09р. не припинив свою дію, то у відповідача не виникло обов"язку щодо повернення коштів позивачу, аналогічно у позивача відсутні підстави вимагати сплати річних та інфляційних відповідачем, так як у останнього не існує обов"язку щодо повернення коштів (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Передбачене ст. 56 ГПК України надсилання копій позовних матеріалів і доданих до неї документів є процесуальним обов"язком позивача, як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов"язку, що передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не вправі заявляти позов про стягнення річних та інфляційних за період з вересня 2009р. по березень 2010р. до відповідача, так як відповідачу не була заявлена вимога про сплату коштів, а посилання позивача на направлення відповідачу 1212.09р. копії позовної заяви про повернення коштів в сумі 158400 грн., то суд не розцінює як направлення вимоги після незадоволення якої, позивач мав би право на стягнення річних та інфляційних збитків.

Подання позивачемдоказів про направлення вимоги відповідачу в лютому 2010р. та в квітні - не може бути підставою для задоволення позову про стягнення річних та інфляційних з вересня 2009р. по березень 2010р.

Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає. Стосовно стягнення збитків, які поніс позивач в результаті сплати відсотків за кредит та комісійних через невиконання відповідачем свого обов"язку по поставці і необхідністю придбати поліетилен в інших постачальників, суддя бере до уваги слідуюче:

згідно рахунку відповідача № 565 від 22.09.09р. до поставки підлягає поліетилен марки ВТ 15803-020 в кількості 20 тонн на суму 288 тис. грн. За твердженням сторін позивач направив відповідачу 10 тонн поліетилену на суму 129600 грн.

Поскільки строки поставки товару сторонами не були обумовлені, то в разі необхідності негайної поставки другої партії - позивач повинен був направити відповідачу вимогу щодо поставки товару, яку останній зобов"язаний був розглянути в семиденний термін і виконати своє зобов"язання по поставці, проте позивач не направляв жодних вимог до відповідача стосовно поставки продукції, а натомість подав позов до суду про повернення грошей. Не прийнявши мір щодо зобов"язання відповідача виконати своє зобов"язання - позивач менше чим через місяць укладає кредитний договір з банком № 003- меб від 04.11.09р. на суму 700 тис. грн. для фінансування обігового капіталу. Строк повернення кредиту 04.11.012р.

За твердженням позивача - позичені кошти спрямовані на закупку поліетилену, який недопоставив йому відповідач. В підтвердження закупки поліетилену позивачем подані видаткові накладні ТзОВ "Деся" від 30.10.09р. № 1392 на суму 72500 грн., видаткова накладна № РН-002328 від 17.11.09р. ТзОВ "Белнефтехим" про закупку поліетилену на суму 255000 грн. Подано суду також прибуткові накладні від 23.10.09р., 30.10.09р., 06.11.09р., 13.11.09р., 17.11.09р. на суму 368073 грн.Про те, куди спрямована решта сума коштів - позивач суд не повідомив.

ї За твердженням позивача, він отримавши кредит в банку на придбання поліетилену в інших постачальників, заплатив банку проценти і комісійні виходячи з суми 700 000 грн. в сумі 76419 грн. Якщо врахувати суму, яка неповернута позивачем, то по його вині позивач сплатив банку 17293 грн. 28 коп.

Суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу дані матеріальні збитки, так як вони понесені позивачем з вини відповідача.

Наявність збитків доказана позивачем, вина відповідача і причинний зв"язок між діями відповідача і наявними збитками позивача доведена суду (ст. ст. 623,1166 ЦК України).

Стосовно відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10тис. грн. за розгляд справи № 6/9 за 2009р., то в даній справі питання про їх сплату не може розглядатись, так як по справі № 5/48 така сума адвокату не сплачувалась.

Стосовно стягнення вартості адвокатських послуг по спарві № 5/48, то суд вважає, що заявлена до стягнення сума гонорару адвоката 7800 грн. є завищеною в порівнянні з сумою позову 52039,51 грн., а також в даному випадку слід врахувати ступінь задоволення позову.

Суд може відмовити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи (п.12 Роз"яснень Президії ВАС України від 14.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розд. VI ГПК України з наступними змінами і доповненнями).

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2800 грн. вартості адвокатських послуг, віднісши на відповідача держмито та інформаційно-технічні послуги повністю.

Враховуючи вищесказане та у відповідності зі ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 599, 692, 625, 712, 1165 ЦК України, ст. 193 ГК України, керуючись ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Максимовича, 8, м.Івано-Франківськ (п/р № НОМЕР_1 в ПАБ "Укргазпромбанк", МФО 320843, код ЄДРПОУ 31789757) на користь Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів",юридична адреса: с.Хряцька, Герцаївський район, Чернівецька область; фактична адреса: вул. Лугова, 2-а, м. Чернівці (п/р 26005064780100 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 14257180) - 17293 грн. 28 коп. матеріальних збитків, 2800 грн. за послуги адвоката, 521 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Малому підприємству "Чернівецький завод медичних виробів", м. Чернівці в стягненні 11736,28 грн. інфляційних збитків, 3168,00 грн. річних та 5000 грн. за послуги адвоката з ТзОВ "Компанія Рона", м.Івано-Франківськ - відмовити.

Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету 113 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Цюх Г. З.

рішення підписане 28.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"