Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/19809/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/19809/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Житлово-будівельний кооперативу "Хімік-9", м. Київ

про стягнення 16 384,86 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

Від позивача: Селезньова О.О. (довіреність № 917 від 25.08.2015)

Від відповідача: Пустовий С.Л. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельний кооперативу "Хімік-9" про стягнення заборгованості у розмірі 16 384,86 грн., з яких 13 753,49 грн. основного боргу, 1 482,90 грн. інфляційних втрат, 363,15 грн. 3% річних, 97,65 грн. пені та 687,67 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 02709/4-041 від 04.07.2003 р. на послуги водопостачання та водовідведення, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги в період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19809/15, розгляд останньої призначено на 25.08.2015 р.

20.08.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, серед яких Акти про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента.

У судовому засіданні 25.08.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.09.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що предметом Договору є надання відповідачу послуг з постачання питної води незалежно від того, для яких потреб вона в подальшому ним буде використовуватись.

У судовому засіданні 15.09.2015 р. представник відповідача надав усні пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи, серед яких платіжне доручення про сплату суми основного боргу у розмірі 6765,00 грн.

Судом у судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

22.09.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

29.09.2015 р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі, а саме довідка за підписом керівника та головного бухгалтера, з якої вбачається, що станом на 25.09.2015 р. основна заборгованість становить 6 988,49 грн.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по справі, зазначивши, що відповідачем частково оплачено суму основного боргу.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київодоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-9" (далі - абонент) укладено Договір № 02709/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила користування).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що абонент зобов'язаний: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору; щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, вносити про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі та сповіщати нового власника про обов'язок оформитися абонентом у постачальника.

Відповідно до п. 2.3 Договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бут надана у такому виді: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи.

Відповідно п. 3.5 Договору, сторони погодили, що абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 7.1 Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014р. на суму 111 410,10 грн., в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показників з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; реєстри дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача та платіжні вимоги-доручення.

Проте, як зазначав позивач, вартість наданих відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014р., оплачені позивачем частково, на суму 97 657,61 грн., вартість наданих послуг на суму 13 753,49 грн. відповідачем не була оплачена на момент подання позову.

Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 482,90 грн., 3% річних в розмірі 363,15 грн., пеня в розмірі 97,65 грн. та штраф в розмірі 687,67 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що не зобов'язаний сплачувати за постачання холодної води, що йде на підігрів. Крім того, зазначає, що основний борг у розмірі 6 765,00 грн. вже сплачено.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-III від 10.01.2002р. визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що надання послуг з питного водопостачання здійснюється на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води, в тому числі для використання потреб гарячого водопостачання та водовідведення виникають на підставі укладеного між сторонами Договору № 02709/4-041 на послуги водопостачання та водовідведення від 04.07.2003р., відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків.

Разом з тим суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2000 р. між АК "Київенерго", правонаступником якого є ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Хімік-9" (позивач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1220026, відповідно до умов якого ПАТ "Київенерго" здійснює постачання, користування та своєчасну сплату в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді ЖБК "Хімік-9".

Згідно з умовами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1220026, додатками до нього вбачається, що ПАТ "Київенерго" здійснює постачання відповідачу теплової енергії, а не постачання питної води, що використовується відповідачем в його господарській діяльності для надання послуг з централізованого гарячого водопостачання.

Більше того, розрахунки за відпущену теплову енергіїю у гарячій воді здійснюються у гігакалоріях, а не у кубічних метрах.

Суд, також приймає до уваги, що зі зведених відомостей розщеплення оплат, що надаються КП ГЮЦ вбачається, що за отримані згідно умов договору, послуги з водопостачання та водовідведення з транзитного рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача надходили кошти з призначенням платежу: за холодну (питну) воду для підігріву.

Крім того, в матеріалах справи містяться Акти "Про зняття показань з приладу обліку", які складені та підписані сторонами за спірний період, в яких зафіксовано обсяг наданих послуг за договором. Відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартості наданих послуг у порядку, передбаченому п. 3.5 договору, заперечень не надавав. Зокрема, відповідні докази направлення відповідачем позивачу письмового повідомлення про незгоду щодо певної кількості або вартості отриманих послуг у спірний період, а також відповідні докази направлення відповідачем свого представника з обґрунтовуючими документами до позивача для проведення звіряння та підписання акту, останнім до матеріалів справи не додані.

Разом з тим, у даній справі спір виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору (копії наявні в матеріалах справи), а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві на позов та доповненнях до нього. А відтак, правовідносини сторін регулюються умовами Договору, виходячи із складених двосторонніх актів, при тому що умовами укладеного між сторонами договору не встановлено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальником води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 31.10.2013 р. у справі № 910/5365/13.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою позивача від 25.09.2015 р. № 6616/8/8/02-15, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 6 765,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, а також те, сума основного боргу у розмірі 6 765,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 6 765,00 грн., таким чином провадження у справі в цій частині слід припинити.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 6 988,49 грн. належним чином доведена, документально підтверджена, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому, вимога позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 6 988,49 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 482,90 грн., 3% річних в розмірі 363,15 грн., пеню в розмірі 97,65 грн. та штраф в розмірі 687,67 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату послуг в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 97,65 грн. та штраф у розмірі 687,67 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 363,15 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у розмірі 1 437,29 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір за частину позовних вимог, провадження по яким припинено, покладається на відповідача, оскільки спір у зазначеній частині виник внаслідок неправильних дій останнього.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6765,00 грн.

Стягнути з Житлово-будівельний кооперативу "Хімік-9" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 20, код 22885683) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 6 988,49 грн. основного боргу, 97,65 грн. пені, 687,67 грн. штрафу, 363,15 грн. 3% річних, 1 437,29 грн. інфляційних втрат та 1821,91 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2015 р.

Суддя С.О. Турчин