Ухвала

від 09.09.2015 по справі 804/9039/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/9039/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року по справі №804/9039/15 за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного підприємства "Комтехсервіс" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти,-

в с т а н о в и В :

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- стягнути з приватного підприємства "Комтехсервіс" кошти, які перебувають у його власності, в т.ч. готівки в рахунок погашення його податкової заборгованості в розмірі 14 045,97 грн. по: податку на прибуток приватних підприємств - 11 595,65 грн., податку на додану вартість - 2 550,37 грн.;

- накласти арешт на кошти та інші цінності приватного підприємства "Комтехсервіс", які знаходяться у банку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року частково задоволено позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та стягнуто з приватного підприємства "Комтехсервіс" податковий борг на загальну суму 14 045,97 грн., а саме: з податку на прибуток приватних підприємств - 11 595,65 грн., з податку на додану вартість - 2 550,37 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована посиланням на положення пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, яким визначено право контролюючого органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг. При цьому, вказуючи на необґрунтованість рішення суду, податкова служба посилається на те, що правові підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків, які передбачені ст..94 ПК України є

відмінними ніж ті, які визначені пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України. Таким чином, ДПІ зазначає, що відсутність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, які передбачені ст..94 ПК України, не виключає можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у порядку, визначеному пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідач своїм процесуальним правом щодо оскарження рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, не скористався.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.195 КАС України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині незадоволених позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що податкова служба має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу та підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податковою службою не надано доказів наявності на рахунках відповідача коштів, що унеможливлює вирішення питання про накладення арешту на кошти.

З огляду на положення пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки конструкція цієї норми права вказує на те, що арешт може бути накладний на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків. Тобто, обов'язковим є встановлення факту того, що такі кошти та інші цінності знаходяться в банку.

Таким чином, за відсутності доказів наявності коштів на рахунках відповідача. суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається на ст..94 ПК України та вказує на те, що відсутність підстав для застосування арешту майна платника податків, які визначено ч.2 ст.94 ПК України не свідчить про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей, що знаходяться в банку, платника податків, у відповідності до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України. Але зазначені відповідачем обставини не були підставою для відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім цього, не заперечуючи повноваження контролюючого органу, які визначені пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, колегія суддів вважає, що у спірному випадку податкова служба заявляючи, окрім інших вимог, вимогу про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку відповідача, не вірно обрала спосіб захисту інтересів, оскільки у цій же справі нею заявлені вимоги, які задоволено судом, про стягнення коштів відповідача у рахунок погашення податкового боргу. Фактичне виконання судового рішення щодо стягнення коштів і полягає у стягненні коштів, у тому числі, і з банківських рахунків платника податків.

З оглядку на викладені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскарженій частині.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року по справі №804/9039/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 10.09.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська