Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/7755/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7755/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АОН Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "АОН Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відображення в інтегрованій картці платника податків - позивача показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, у тому числі відобразити наявну суму переплати в розмірі 1 511 437,00грн.; зобов'язання відповідача відобразити в інтегрованій картці платника податків - позивача сплату грошових зобов'язань позивача з оплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 1511437,00 грн. за рахунок надміру сплачених позивачем сум такого платежу в розмірі 1511437,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 27 лютого 2014 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій підприємством нараховано податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 11) в сумі 1946368,00 грн.

25 березня 2014 року ТОВ "АОН Україна" подано до відповідача уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

Відповідно до податкової декларації (р.13 ЗП) та Додатку ЗП до податкової декларації сума податку на прибуток зменшена на суму 3457805,00грн., яка складається з:

- сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів в сумі 1749875,00 грн. (р. 13.5.1 Додатку ЗП до Податкової декларації) - згідно з п. 153.3 статті 153 ПК України;

- сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток в сумі 1707930,00 грн. (р. 13.7 Додатку ЗП до Податкової декларації) - згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України.

Таким чином, за результатами 2013 року позивач задекларував переплату з податку на прибуток підприємств в сумі 1511437,00 грн. (рядок 14 Податкової декларації).

Позитивне сальдо розрахунків з бюджетом в сумі 1511437,00 грн. підтверджене посадовою особою податкового органу під час звіряння позивачем розрахунків з податку на прибуток підприємств 28 квітня 2014 року.

Відповідно до Акту звірення розрахунків з податку на прибуток № 13527-20 від 16 жовтня 2014 року відповідача позивач мав від'ємне сальдо розрахунків, проте, в розрахунках не врахована переплата в сумі 1511437,00 гривень, задекларована позивачем у податковій декларації.

31 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом № 61, в якому просив привести дані інтегрованої картки платника податків - позивача у відповідність до даних податкової декларації, тобто відобразити на особовому рахунку позивача наявну переплату з податку на прибуток за 2013 ріку розмірі 1511437,00 гривень.

Листом № 26956/10/26-58-15-04-06 від 05 грудня 2014 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацами п'ятим, шостим пункту 57.1 статті 57 ПК України (станом на кінець 2014 року) було передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають право платника на зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму надміру сплачених авансових внесків до повного погашення суми перевищення авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.

Умовою реалізації цього права є наявність у платника перевищення суми авансових внесків, раніше сплачених платником податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно з пунктом 153.3 статті 153 ПК України, над сумою авансового внеску з податку на прибуток, який підлягає сплаті на відповідний момент (обов'язок сплати авансового внеску виникає щомісяця, в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду).

Однак, відповідне перевищення існує в тому разі, коли платник податків сплатив авансові внески при виплаті дивідендів і не переніс ці суми на підставі підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК у зменшення податкових зобов'язань наступного (наступних) податкового періоду (періодів).

У справі, що розглядається, позивач спочатку відніс переплату авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у сумі 1511437, 00 грн. на зменшення нарахованої суми податку в наступних податкових періодах, відобразивши цю суму в додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток у відповідному рядку 13.5.2 (а. с. 11).

Такі відображення узгоджувались з позицією ДФС України, викладеною згодом в листі від 12.11.2014 р. №10346/7/99-99-15-02-01-17, в якому було зазначено, що значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток вiд операцiй з торгiвлi цiнними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)). А сума авансових внескiв при виплатi дивiдендiв, що не врахована у зменшення податкових зобов'язань у поточному звiтному (податковому) перiодi та не вiдображена у рядку 13.5.1 додатка ЗП до Декларацiї, вiдноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звiтних (податкових) перiодах та вiдображається в рядку 13.5.2 додатка ЗП до Податкової декларацiї № 1213 або № 872 .

З вказаного листа випливало, що вимога п. п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України є імперативною, а норми ст. 57 ПК України підлягають застосуванню в частині, що йому не суперечить.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу помилковими, позаяк, п. 57.1 ст. 57 ПК України спеціалізується саме на порядку сплати авансових внесків та їх зменшенню за рахунок авансових внесків при виплаті дивідендів до повного їх погашення.

В той же час, п. 153.3 ПК України містить загальні правила оподаткування дивідендів.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що зменшення самостійно узгодженої платником суми щомісячних авансових внесків застосовується до повного погашення перевищення за авансовими внесками, сплаченими таким платником раніше при виплаті дивідендів (абзац шостий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Жодних додаткових підстав чи окремих дій з боку платника податку або контролюючого органу для застосування приписів абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 ПК України чинним податковим законодавством не передбачено. Зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів, відбувається автоматично на підставі закону.

Відсутність відображення у податковій декларації з податку на прибуток (форма якої затверджується підзаконним нормативно-правовим актом) особливостей сплати авансових внесків у разі їх зменшення на суму перевищення сплати за авансовими внесками, раніше сплаченими при виплаті дивідендів, жодним чином не впливає на обсяг прав та обов'язків платника податку на прибуток, визначений безпосередньо нормами ПК України. Відповідно, подібна ситуація не може розглядатися як перешкода для виконання платником податків свого податкового обов'язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у спосіб, визначений нормами ПК України.

При цьому платник податків має право скористатися нормою пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України, яка передбачає можливість подання платником доповнення до податкової декларації, складеного за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації, з визначенням дійсного обсягу його податкових обов'язків.

В свою чергу, факт подання позивачем та прийняття відповідачем уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 рік встановлено у іншій судовій справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АОН Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Так у справі № 826/8263/15 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 р., встановлені наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 07.07.2014 року винесено податкову вимогу № 4552-25, відповідно до змісту якої станом на 06.07.2014 року за товариством з обмеженою відповідальністю "АОН Україна" обліковується борг із сплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 810 985,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі було встановлено, що з наявних в матеріалах справи роздруківок карток особових рахунків позивача з податку на прибуток підприємств та з авансових внесків з податку на прибуток у 2013-2015 років, та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 28.04.2015 р. за № 8950/6/99-99-23-05-15 вбачається, що дані уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 рік відображено у інтегрованих картках платника податку частково, а саме задеклароване значення рядка 13 (зменшення нарахованої суми податку) в розмірі 3457805,00 грн. відображено як 1946368,00 грн., а задеклароване значення рядка 13.5.1 в розмірі 1749875,00 грн. відображено як 238438,00 грн., також задеклароване значення рядка 13.5.2 в розмірі 0, відображено як 1511437,00 грн.

Крім того, судами в мотивувальних частинах рішень вказано, що станом на 25.03.2014 року у позивача має обліковуватись як надмірно сплачений податок (переплата) в розмірі 1511437,00 грн., у зв'язку з поданням позивачем уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток, що зареєстрована 25.03.2014 року за № 9091261123.

Таким чином, у вказаній справі суди дійшли висновку, що визначена спірною податковою вимогою сума податкового боргу не є узгодженою, а погашається за рахунок задекларованої позивачем переплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В додатку ЗП до уточнюючої декларації позивач навмисно відобразив у рядку 13.5.1 повну суму переплати по авансовим внескам у зв'язку з виплатою дивідендів.

Вказаний рядок має назву «сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді», в той час як рядок 13.5.2 передбачає зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах.

Волевиявлення платника податку щодо заповнення рядка 13.5.1 Додатку ЗП або 13.5.2 Додатку ЗП фактично і є критерієм для встановлення платником податків порядку зарахування податковим органом зазначених переплат: за правилами п. п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України чи за правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України.

Таким чином, в силу наявності у позивача переплати з авансового внеску з податку на прибуток у 2013 році, відображення цієї переплати у рядку 13.5.1 Додатку ЗП та прийняття податковим органом уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток, зареєстрованої 25.03.2014 року за № 9091261123, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог.

Стосовно зобов'язання відповідача відобразити в інтегрованій картці позивача показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та відобразити в інтегрованій картці сплату грошових зобов'язань з оплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 1511437,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі - Порядок), інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно з п. 13 Р. ІІ Порядку занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Відповідно до ч. 4 Р. ІІІ Порядку при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дані інтегрованої картки, що є податковою інформацією, повинні достовірно відображати стан розрахунків платника податків з бюджетом, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволені судом першої інстанції обґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АОН Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.