Ухвала

від 03.02.2011 по справі 10/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.11 № 33189/09/

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Любашевського В.П., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову господарського суду Чернівецької області від 07.05.2009 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Сокирянського виробничого управління житлово-комунального господарства, за участю третьої особи малого підприємства «Віталла» про забезпечення відшкодування коштів на суму 65547,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2009 року Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Сокирянського виробничого управління житлово-комунального господарства, за участю третьої особи малого підприємства «Віталла» про зобов'язання в установленому порядку відшкодувати за рахунок МП "Віталла" зайво перерахованих коштів на оплату робіт по реконструкції очисних споруд в сумі 65547,20 грн. у дохід Сокирянського міського бюджету.

В позовних вимогах Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області покликається на те, що проведеною працівниками ОКРВ у Сокирянському районі та м. Новодністровську КРУ в Чернівецькій області ревізією фінансово-господарської діяльності Сокирянського ВУЖКГ встановлено, що при прийманні-передачі виконаних за договором підряду на реконструкцію очисних споруд у м. Сокиряни робіт від підрядника МП "Віталла" до вартості прийнятих робіт безпідставно включено вартість накладних витрат, що призвело до зайвого перерахування останньому коштів на суму 65547,20 грн., у зв'язку з чим відповідачеві направлено вимоги про забезпечення повернення підрядником "Віталла" зайво перерахованих коштів, однак вимоги ОКРВ відповідачем не виконані, у зв'язку з чим та на підставі п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контроль-ревізійну службу в Україні" позивач просить зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку відшкодувати зазначені кошти за рахунок МП "Віталла".

Оскаржуваною постановою господарського суду Чернівецької області від 07.05.2009 року в позові Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Сокирянського виробничого управління житлово-комунального господарства, за участю третьої особи малого підприємства «Віталла» про забезпечення відшкодування коштів на суму 65547,20 грн. - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області просить зазначену постанову скасувати, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно з п. п. 7, 8, 9, 10 Закону контрольно-ревізійному управлінню в Чернівецькій області надано право :

- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних

установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями

кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти , одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення.

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто у випадку невиконанням об'єктом контролю вимоги органу ДКРС, такі дії слід кваліфікувати як „не виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання активів".

В цьому випадку орган ДКРС має право відповідно до п.10 ст. 10 Закону звернутись з позивною заявою до суду в інтересах держави щодо виконання об'єктом контролю вимог про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання активів.

Право позивача накладати на керівників та інших службових осіб адміністративні стягнення у вигляді штрафу слугує охороні прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків, а не виконанню вимог щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії відповідача.

Крім того, накладання на керівників та інших службових осіб підконтрольної установи адміністративних стягнень , відповідно до наданих КРУ в області повноважень ( п. 9 ст. 10 Закону), не є способом забезпечення виконання підконтрольною установою законних вимог, а є засобом для попередження фінансових порушень в майбутньому.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Контрольно-ревізійному управлінню в Чернівецькій області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за своїм статусом не є органом (установою), яка обслуговує державний бюджет, і не здійснює стягнення на користь бюджету.

В силу ст. 15 Закону відповідач зобов'язаний виконувати вимоги органу контрольно-ревізійної служби, тому зобов'язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов'язання платника податків сплачувати податки, зобов'язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов'язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності. Зокрема, п. 9 ст. 10 Закону передбачено право контрольно-ревізійної служби накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та є вірними.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2008 р. працівниками об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в Сокирянському районі та м. Новодністровську проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Сокирянського виробничого управління житлово-комунального управління за період з 01.01.2007 р. по 01.08.2008 р., про що складено відповідний акт за №24-29-14/12 від 12.09.2008 р. (а.с. 6-19).

Під час ревізії дотримання чинного законодавства при використанні бюджетних коштів ревізорами виявлено зайве перерахування підряднику МП "Віталла" коштів у сумі 65547,20 грн. по договору підряду на реконструкцію очисних споруд в м. Сокиряни від 09.09.2004 р. № 8 з доповненнями, яке мало місце в зв'язку з безпідставним всупереч п. 3.1.13.1 "Порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України" (ДБН Д. 1.1.-1-2000) включенням до актів виконаних робіт за липень та грудень 2007 р. накладних витрат в розмірі відповідно 6% та 8%, у той час як такі накладні витрати не підтверджені документально (а.с. 13-14, 20-25). Зайве перерахування коштів у сумі 65547,20 грн. підтверджується також довідкою зустрічної перевірки щодо підтвердження видів, обсягів операцій та розрахунків з Сокирянським ВУЖКГ в МП "Віталла" № 24-29-14/23 від 27.08.2009 р. (а.с. 26-50).

25.09.2008 р. ОКРВ у Сокирянському районі та м. Новодністровську направило Сокирянському ВУЖКГ листа № 24-29-14/671 з вимогою, зокрема, забезпечити повернення підрядником МП "Віталла" на рахунок ВУЖКГ зайво перерахованих коштів на оплату робіт по реконструкції очисних споруд в сумі 65547,20 грн. та повернути отримані кошти в доход бюджету міста Сокиряни (фонд розвитку) (п. 3, а.с. 51-52). Доказів виконання зазначеної вимоги від відповідача не надійшло.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначено в ст. 10 Закону.

Так, згідно з пунктами 7, 8, 10 органам контрольно-ревізійної служби надано право:

- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Під час судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно було допущено зазначене в акті ревізії порушення, яке виразилося в зайвому перерахуванні МП "Віталла" коштів за договором підряду на реконструкцію очисних споруд в м. Сокиряни від 09.09.2004 р. № 8.

Разом з тим, встановивши в судовому засіданні наявність зайвого витрачання бюджетних коштів, виявленого позивачем під час ревізії 12.09.2008 р., колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, звернувшись до господарського суду з позовом до відповідача, обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд, як орган судової влади, повинен діяти у відповідності до Конституції та законів України і захищати порушене право в спосіб, установлений законом.

Посилання позивача в даному позові на п. 10 ст. 10 Закону є необгрунтованним, оскільки цим пунктом визначені не способи захисту порушеного права, а підстави, з яких контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду, а саме у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Отже, способом захисту порушеного права держави в контексті зазначеної норми Закону є звернення органу Контрольно-ревізійної служби до суду в інтересах держави з відповідним позовом до особи, яка безпідставно отримала державні активи (кошти) (п. 8 ст. 10 Закону).

Задоволення позову в спосіб, обраний позивачем, не приводить до відновлення порушеного права держави, яке виразилося в зайвому витрачанні бюджетних коштів, та не забезпечує їх дійсне відшкодування.

Окрім того, у разі задоволення судом вимог КРУ в Чернівецькій області у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", що також свідчить про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права держави.

Відповідач за своїм статусом не є органом (установою), яка обслуговує державний бюджет, і не здійснює стягнення на користь бюджету.

В силу ст. 15 Закону відповідач зобов'язаний виконувати вимоги органу контрольно-ревізійної служби, тому зобов'язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов'язання платника податків сплачувати податки, зобов'язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов'язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності. Зокрема, п. 9 ст. 10 Закон> передбачено право контрольно-ревізійної служби накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 07.05.2009 року у справі № 10/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В.Ніколін

Судді В.П. Любашевського

ОСОБА_1