Ухвала

від 25.08.2015 по справі 813/1070/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 876/3647/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Рибачука А.І.,

за участі секретаря – Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» про стягнення заборгованості,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» (далі - ВАТ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-грудень 2013 року, покликаючись на те, що підприємством підлягають відшкодуванню вказані витрати Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №813/1070/14 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ВАТ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відправити справу на новий розгляд.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки підприємство зобов'язане згідно чинного законодавства відшкодовувати УПФ його витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, отримало від позивача необхідні розрахунки, однак вказаного не вчинило та доказів сплати суду не надало, то вимоги УПФ є підставними.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ВАТ є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому у відповідності до Закону №1058-IV, Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №400/97-ВР), УПФ надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) за липень-грудень 2013 року на суму 51895,50грн.

Відповідачем не заперечується наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, однак залишається ним не сплаченою в сумі 51895,50грн.

Не погодившись із такими діями ВАТ, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Обов'язок з відшкодування відповідних витрат УПФ встановлено Законом №400/97-ВР.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п.2 прикінцевих положень Закону №1058-IV є спеціальними щодо абзацу 3 п.2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, надіслані УПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ за липень-грудень 2013 року ВАТ отримано (а.с.6-12), однак у встановлений строк не сплачено в сумі 51895,50грн.

Наявність у працівників підприємства, по яким Пенсійним органом було виставлено розрахунки, призначеної пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону №1788-ХІІ, відповідачем не спростовано.

Підприємство отримало розрахунки УПФ фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (вказане не заперечується і не спростовано), які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, а оскільки розрахунки відповідач не оскаржив (доказів протилежного не надано), вони є обов'язковими для виконання.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог УПФ про стягнення заборгованості з ВАТ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-грудень 2013 року в сумі 51895,50грн.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     А.І. Рибачук

Повний текст виготовлений 31 серпня 2015 року.