Ухвала

від 08.09.2015 по справі 819/1225/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 876/7615/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання: Корнієнко О.А.

за участю представника позивача: Курило В.І.

представника відповідача: Олексюк Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000552201 від 10.02.2015 року та №0001262201 від 30 березня 2015 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ "Феміда-Інтер", ТОВ "Екзітос", ТОВ "Евромагістраль" виконані, проведена фактична поставка товару з документальним оформленням господарських операцій, що підтверджується належними первинними документами. Придбаний товар використаний платником податків в межах господарської діяльності, проведення таких операцій не суперечить статутним видам діяльності товариства. Відтак вважає, що правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, по господарських операціях, що носили реальний характер, а висновки податкового органу є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Також, позивач зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Просив позов задоволити.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №0001862201 від 30 березня 2015 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на підставі наказу №3192 від 29.12.2014 р. та направлень на проведення перевірки №013753 та № 013754 від 29.12.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ«ТБК« Професіонал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з: ТОВ «Екзітос» за перiод з 01.05.2014р. по 30.06.2014р., ТОВ «Феміда-Інтер» за період з 01.07.20 14р. по 31.07.20 14р., ТОВ «Волинська - ЕТК», ТОВ «МП Електросервіс», ТОВ «ТД ВЕТК», ПАТ «Волиньобленерго», ВАТ«Тернопільобленерго», ПАТ «Тернопільгаз», ТОВ «Авакс Проф» за перiод з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., ТОВ«Евромагістраль» за перiод з 01.08.2014р. по 30.09.2014р., ТОВ «Волинська-ЕТК», ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Волиньобленерго», ТОВ «ТД ВЕТК», ТОВ «Авакс Проф», ПАТ «Тернопiльмiськгаз», КП «Ковельводоканал», ПП «ТД Газсервіс», ТОВ «Арден Палац», ПАТ «Тернопільгаз», ПАТ «Дзвін», за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., встановив порушення підприємством вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( із змінами та доповненнями), про що було складено акт перевірки №348/22-01/38989673 від 29.01.2015.

Зазначеною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму 1123729,00 грн. в тому числі за червень 2014 р. на суму 525638,00 грн., вересень 2014 р. на суму 598091,00 грн., та завищено податковий кредит на загальну суму 1516670,00 грн. в тому числі за травень 2014 р. на суму 272188,00 грн., за червень 2014 р. на суму 510649,00 грн. за липень 2014 р. на суму 35460,00 грн., за серпень 2014 р. на суму 124598,00 грн. та за вересень 2014 р. на суму 573775,00 грн., п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 418831,00 грн., в тому числі за травень 2014 р. в сумі 272188,00 грн., липень 2014 р. в сумі 22045,00 грн., серпень 2014 р. в сумі 124598,00 грн.

На підставі акту перевірки №348/22-01/38989673 від 29.01.2015 було винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0000552201 від 10.02.2015 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «ТБК «Професіонал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 628246,50 гривень, з яких: 418831,00 гривня основний платіж та 209415,50 гривень штрафні (фінансові) санкції.

Згідно пунктів 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунку 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Апеляційним судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Феміда-Інтер" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 25/06-14/01 від 25.06.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товар за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором (пункт 1.1 договору).

Умови доставки товару в договорі передбачались такі: відвантаження товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару як силами покупця, так і силами продавця (пункт 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням наведеного є видаткова накладна №55 від 30.07.2014 та податкова накладна №16 від 30.07.2014, які містять усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Екзітос" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 02/05-2014/01 від 02.05.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товар за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором (пункт 1.1 договору) (а.с. 75 том 2).

Умови доставки товару в договорі передбачались такі: відвантаження товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару покупцю. У випадку доставки партії товару передача здійснюється у відповідному складі (пункт 4.2 договору).

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду видаткову накладну №11 від 23.06.2014, №87 від 26.06.2014, №88 від 26.06.2014, №89 від 26.06.2014, №94 від 26.06.2014, №95 від 26.06.2014, №92 від 26.06.2014, №93 від 26.06.2014, №107 від 27.06.2014, №105 від 27.06.2014, №99 від 27.06.2014, №100 від 27.06.2014, №97 від 27.06.2014, №103 від 27.06.2014, №101 від 27.06.2014, №102 від 27.06.2014, №106 від 27.06.2014, №51 від 12.05.2014, №52 від 20.05.2014, №53 від 21.05.2014, №56 від 26.05.2014, №57 від 26.05.2014, №58 від 26.05.2014, №61 від 27.05.2014, №60 від 27.05.2014, №66 від 27.05.2014, №63 від 27.05.2014, №62 від 27.05.2014, №64 від 27.05.2014, №68 від 28.05.2014, №70 від 29.05.2014, №71 від 29.05.2014, №72 від 30.05.2014, №73 від 30.05.2014, №74 від 30.05.2014, №77 від 03.06.2014, №78 від 04.06.2014, №79 від 12.06.2014, №80 від 17.06.2014, №82 від 18.06.2014, №84 від 20.06.2014, №10 від 23.06.2014 (а.с. 85-126 т. 2), №54 від 21.05.2014, №55 від 22.05.2014 , №59 від 27.05.2014, №65 від 27.05.2014, №67 від 28.05.2014, №69 від 28.05.2014, №75 від 30.05.2014, №76 від 02.06.2014, №81 від 18.06.2014, №83 від 19.06.2014, №91 від 26.06.2014, №90 від 26.06.2014, №96 від 26.06.2014, №108 від 27.06.2014, №98 від 27.06.2014, №104 від 27.06.2014 (а.с. 166 - 181 т. 2), та податкові накладні №1 від 12.05.2014, №4 від 21.05.2014, №3 від 21.05.2014, №5 від 22.05.2014, №6 від 26.05.2014, №8 від 26.05.2014, №15 від 27.05.2014, №14 від 27.05.2014, №9 від 27.05.2014, №10 від 27.05.2014, №11 від 27.05.2014, №12 від 27.05.2014, №17 від 28.05.2014, №19 від 28.05.2014, №20 від 29.05.2014, №27 від 30.05.2014, №26 від 30.05.2014, №23 від 30.05.2014, №2 від 03.06.2014, №3 від 04.06.2014, №5 від 17.06.2014, №7 від 18.06.2014, №6 від 18.06.2014, №13 від 26.06.2014, №12 від 26.06.2014, №21 від 26.06.2014, №18 від 26.06.2014, №17 від 26.06.2014, №14 від 26.06.2014, №15 від 26.06.2014, №16 від 26.06.2014, №26 від 27.06.2014, №27 від 27.06.2014, №29 від 27.06.2014, №30 від 27.06.2014, №32 від 27.06.2014 (а. с. 127 - 165 т. 2), №2 від 20.05.2014, №7 від 26.05.2014, №6 від 26.05.2014, №13 від 27.05.2014, №16 від 27.05.2014, №18 від 28.05.2014, №22 від 30.05.2014, №1 від 02.06.2014, №8 від 19.06.2014, №9 від 20.06.2014, №20 від 26.06.2014, №19 від 26.06.2014, №31 від 27.06.2014, №28 від 27.06.2014 (а. с. 182 - 197 т. 2). Кожна з видаткових накладних містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Апеляційним судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Евромагістраль" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 04/08-2014-ЄМ від 04.08.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставити та передати у власність покупцю товару за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором (пункт 1.1 договору).

Умови доставки товару в договорі передбачались такі: відвантаженням товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару як силами покупця так і силами продавця. У випадку доставки партії товару передача здійснюється у відповідному складі (пункт 4.2 договору) та № 01/08-2014-ЄМ від 01.08.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставити та передати у власність покупцю товару за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних та/або специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором (пункт 1.1 договору).

Умови доставки товару в договорі передбачались такі: відвантаженням товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару покупцю. У випадку доставки партії товару передача здійснюється у відповідному складі.

Оцінюючі такі докази на відповідність вимогам чинного законодавства судова колегія враховує положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), пунктами 2-4 якої передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Позивачем такі вимоги дотримані.

Щодо відсутності ТТН, то позивач зазначений факт не заперечує, пояснює, що перевезення товару за договором здійснювалося за рахунок ТОВ "ТБК "Професіонал" орендованими транспортними засобами, про що підтверджується відповідними договором оренди, актами приймання-передачі об'єкта оренди та виконаних робіт (наданих послуг), а також подорожніми листами; наявність ТТН не є обов'язковою для платника податків, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (зі змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Згідно преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Разом з тим, замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Тобто, з цього вбачається, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договору.

Відтак, апеляційний суд вважає, що товар фактично був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власними силами орендованими транспортними засобами, отже, ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідними є наступні документи: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відтак, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати ТТН, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Також, судова колегія звертає увагу, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Феміда-Інтер", ТОВ "Екзітос" та ТОВ "Евромагістраль" в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту з ПДВ, що також підтверджується відомостями податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої ТОВ "ТБК "Професіонал" за 2014 рік, в якій платник податків за результатами діяльності задекларував отримання прибутку, а не збитків.

Доказом щодо відсутності об'єктів оподаткування у позивача при придбанні товарів на думку податкового органу є акт Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року №372/03-18-22-02/20136463 "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Феміда-Інтер" за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року" (а. с. 118 т. 6).

Разом з тим, зі змісту даного акту слідує, що всі висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності товариства та документів, отриманих на письмовий запит від 26.05.2014 року, тобто без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за період червень-липень 2014 року.

У наведеному акті Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року зазначено, що неможливо підтвердити інформацію про фактичну можливість здійснення підприємством господарських операцій, оскільки у податкового органу відсутня інформація про наявність трудових ресурсів, основних фондів, відсутні первинні документи, сертифікати, паспорта якості реалізованих товарів та платник податків відсутній за місцезнаходженням.

Тобто висновки податкового органу при перевірці контрагента ґрунтуються на припущеннях через відсутність первинних документів бухгалтерського і податкового обліку без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Наведені в акті Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство-контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, тобто обставини відсутності матеріальних та фізичних ресурсів не перешкоджають контрагенту позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

Згідно із відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20583512 станом на 28.05.2015 року контрагент ТОВ "Феміда-Інтер" зареєстроване 04.01.1995 року за місцезнаходженням: місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 36, кабінет 4, в даних про реєстраційні дії вказується про підтвердження відомостей про юридичну особу 07.04.2014 року, 23.07.2014 року, 19.08.2014 року; видами діяльності, яку здійснює ТОВ "Феміда-Інтер", серед іншого є, неспеціалізована оптова торгівля.

Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірки господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства; акт про неможливість проведення перевірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства.

Аналогічна позиція відповідає висновкам Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі №819/1225/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: О. Довга

В. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.09.2015 року