Ухвала

від 01.09.2015 по справі 2а-2092/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 132438/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, яким просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.06.2011 року № 0001121703, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1484134,00 грн. за основним платежем та застосовано 365931,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним товарів у ПП «Імперія Гів», ТзОВ «Укрдрім», ТзОВ «АС Техніка», ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш», ПП «Комерційна фірма «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» та ТзОВ «АДК», доказів транспортування та зберігання цих товарів, а також доказів зв'язку даних операцій з господарською діяльністю позивача, зважаючи на значний обсяг придбаних матеріалів. На вимогу суду позивач не зазначив і не надав жодних доказів або відомостей про те, де можуть знаходитись докази щодо використання у господарській діяльності придбаних матеріалів, їх можливого подальшого продажу тощо. Суд зазначив, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкових накладних у платника податків є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Крім того, на думку суду, якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. А наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення ним вимог податкового та іншого законодавства, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам, оскільки в господарських операціях між ним та ПП «Імперія Гів», ТзОВ «Укрдрім», ТзОВ «АС Техніка», ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш», ПП «Комерційна фірма «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» і ТзОВ «АДК» відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладені з цими суб'єктами господарювання правочини нікчемними, а також у нього були всі встановлені чинним податковим законодавством підстави для формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій щодо придбання ним товарів у зазначених контрагентів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, однак дані документи були вилучені співробітниками податкової міліції. При цьому позивач стверджує, що всупереч вимогам законодавства були вилучені не за ідентифікуючими даними, а за кількістю аркушів, внаслідок чого на запит відповідача Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області надало відповідь про те, що документи фінансово-бухгалтерської звітності за жовтень 2010 року і лютий 2011 року не вилучались. Також, на думку позивача, податковий орган неправомірно застосував положення ст. 228 Цивільного кодексу України, без будь-яких правових підстав визнавши правочини, укладені з цими контрагентами, нікчемними та такими, що укладені без реальної мети настання правових наслідків.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 17.05.2011 року по 25.05.2011 року працівники Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську провели документальну виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених за жовтень 2010 року та за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 01.06.2011 року № 4020/17-3/НОМЕР_2.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1484134,00 грн., в тому числі 487907,00 грн. за жовтень 2010 року і 996227,00 грн. за лютий 2011 року.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року № 0001121703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1484134,00 грн. за основним платежем та застосовано 365931,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

В розумінні п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та п. 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону і п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (його контрагентами), а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Також дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому слід зазначити, що із змісту наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що обставиною, з якою даний Закон пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, є реальне здійснення операцій з придбання товарів.

Тобто за відсутності факту реального виконання господарської операції відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів, а отже, і заявлятись в подальшому до бюджетного відшкодування.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, в якій зазначено, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведені облікові документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ФОП ОСОБА_1 стверджує, що у періоді, який перевірявся, а саме у жовтні 2010 року і в лютому 2011 року, він здійснював фінансово-господарські операції з ПП «Імперія Гів», ТзОВ «Укрдрім», ТзОВ «АС Техніка», ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш», ПП «Комерційна фірма «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» і ТзОВ «АДК», на підставі яких був сформований податковий кредит цих періодів, зокрема 487907,00 грн. за жовтень 2010 року і 996227,00 грн. за лютий 2011 року.

Позивач стверджує, що первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських зобов'язань із зазначеними контрагентами, були вилучені співробітниками Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області при здійсненні у нього обшуку 09.12.2010 року.

Проте, як вбачається з листа Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 31.05.2011 року № 3493/7/09-018/626, наданого на запит Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, документи ФОП ОСОБА_1 за жовтень 2010 року по фінансово-господарських операціях, здійснених з ПП «Імперія Гів» і ТзОВ «Укрдрім», та за лютий 2011 року з ПП «ВКФ «Сельпроммаш», ТзОВ «АС Техніка», ПП «КФ «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» і ТзОВ «АДК» працівниками податкової міліції не вилучалися.

Доводи позивача про те, що всупереч вимогам законодавства зазначені документи були вилучені співробітниками податкової міліції не за ідентифікуючими даними, а за кількістю аркушів, внаслідок чого на запит відповідача Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області надало відповідь про те, що документи фінансово-бухгалтерської звітності за жовтень 2010 року і лютий 2011 року не вилучались, колегія суддів вважає необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки в протоколі обшуку від 09.12.2010 року серед вилучених документів відсутні будь-які документи за жовтень 2010 року. При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії даного протоколу, ОСОБА_1 отримав його примірник, однак не надав доказів подання зауважень на протокол, оскарження дій співробітників податкової міліції щодо проведення обшуку і вилучення документів та їх розгляду компетентними органами і посадовими особами.

Крім того, вилучення документів було здійснене у грудні 2010 року, відповідно фінансово-господарські документи за лютий 2011 року згідно із зазначеним вище протоколом обшуку не могли бути вилучені, а позивач не надав жодних доказів інших фактів вилучення у нього документів, зокрема протоколів обшуку, виїмки тощо.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підтвердив належними первинними документами факту реального здійснення господарських зобов'язань з ПП «Імперія Гів» і ТзОВ «Укрдрім», ПП «ВКФ «Сельпроммаш», ТзОВ «АС Техніка», ПП «КФ «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» і ТзОВ «АДК» у жовтні 2010 року та лютому 2011 року, зокрема, документами, що підтверджують факт оплати за товари постачальникам, товарно-транспортними документами, які відображають шлях спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, актами приймання-передачі товару при проведенні фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Таких документів не було надано і під час проведення перевірок зазначених контрагентів позивача органами державної податкової служби за місцем їх реєстрації.

Крім того, під час перевірок цих підприємств було встановлено наступне.

Як вбачається з акту від 15.03.2011 року № 728/23-2/35788909 перевірки ПП «Імперія Гів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платниками податків за період з 01.08.2010 року до 31.12.2010 року, складеного Державної податковою інспекцією в м. Херсоні, юридична адреса суб'єкта господарювання: м. Херсон, вул. Комунарів, 27. Відповідно до наданих ГВПМ ДПІ у м. Херсоні пояснень отриманих 30.12.2010 року від ОСОБА_3, який обліковується менеджером ПП МФ «Інтер-Крайт», яке також зареєстроване та фактично знаходиться за даною адресою, за вказаною адресою підприємство ПП «Імперія Гів» не знаходиться. Контрагенти, по взаємовідносинах з якими ПП «Імперія Гів» формувало податковий кредит у жовтні 2010 року, не відображають податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Також ГВПМ ДПІ у м. Херсоні було направлено до МВРЕР ДАІ м. Херсона, підпорядкованого УДАІ УМВС України в Херсонській області, запит щодо наявності транспортних засобів у ПП «Імперія Гів» та у директора підприємства Мосяко О.О., на що отримано відповідь про те, що станом на 03.02.2011 року за ПП «Імперія Гів» та Мосяко О.О. транспортні засоби не зареєстровано. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих становить 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація про прибуток підприємства), що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберіганні та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з акту від 11.04.2011 року перевірки ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року до 28.02.2011 року, складеного Державної податковою інспекцією в м. Херсоні, в результаті проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року не надана. За даними декларацій з податку на прибуток за 2010 рік додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні. Відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року чисельність працівників відсутня. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту від 20.04.2011 року №31/23/37029671 перевірки ПП «Комерційна фірма «Альпарі» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, складеного Синельниківською об'єднаю державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання за юридичною адресою, яка зазначена в установчих документах, відсутній. Відповідно до звіту БД 1-ДФ станом на 19.04.2011 року загальна чисельність працівників склала 1 особу - директор підприємства ОСОБА_4., заробітна плата якого за ІV квартал 2010 року складає 120,26 грн. Спеціальну освіту, яка б давала право обіймати посаду директора та виконувати діяльність, передбачену установчими документами підприємства, ОСОБА_4. не має. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність основних засобів на підприємстві (декларація на прибуток за 2010 року). До декларації з податку на прибуток за 2010 рік додаток К1/1 не надавався. В декларації з податку на прибуток значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні. З наведеного вбачається, що відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту документальної невиїзної перевірки від 16.05.2011 року № 512/23-2/34730512 ТзОВ «Спільне Інвестування» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за лютий 2011 року, складеного державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, згідно з базою даних АІС «Податки» в деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТзОВ «Спільне Інвестування», основні засоби у підприємства відсутні. Загальна чисельність працюючих відповідно до даних звіту 1-ДФ за перевірений період становить 1 чоловік. Згідно з податковою звітністю у ТзОВ «Спільне Інвестування» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з СДРПОУ. Працівники головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва здійсниил вихід за юридичною адресою ТзОВ «Спільне Інвестування» 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 11, в результаті чого встановлено, що підприємство та його посадові особи за вищевказаною адресою не знаходяться. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за лютий 2011 року в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ФОП ОСОБА_1 за лютий 2011 року віднесено до другої категорії в зв'язку з тим, що останній включив до складу податкового кредиту та показав в додатку 5 суми податку на додану вартість в розмірі 252488,59 грн. по контрагенту ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш», 688814,72 грн. по контрагенту ТзОВ «АС Техніка», 966,33 грн. по контрагенту ПП «Комерційна фірма Альпарі», 3037,17 грн. по контрагенту ТзОВ «АДК» та 33570,00 грн. по контрагенту ТзОВ «Спільне Інвестування», проте вказані суб'єкти господарювання не включили дані суми податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Колегія суддів враховує, що саме по собі встановлення під час перевірок контрагентів позивача порушення вимог податкового та іншого законодавства, а також відсутності у них матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, не може бути беззаперечним доказом відсутності фактів реального виконання господарських зобов'язань між ними, проте, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що ФОП ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав жодних доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Імперія Гів», ТзОВ «Укрдрім», ТзОВ «АС Техніка», ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сельпроммаш», ПП «Комерційна фірма «Альпарі», ТзОВ «Спільне Інвестування» і ТзОВ «АДК» мали реальний (товарний) характер, тобто не довів факту реального отримання товарів (робіт, послуг) від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи не встановлено зв'язку даних операцій з господарською діяльністю позивача, зважаючи на значний обсяг придбаних матеріалів, позивачем на вимогу суду не зазначено та не надано жодних доказів або відомостей про те, де такі докази можуть знаходитись щодо використання у господарській діяльності придбаних матеріалів, їх можливого подальшого продажу тощо.

А наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 сформував податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, з порушенням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі № 2а-2092/11/0970 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 07.09.2015 року