Ухвала

від 15.03.2011 по справі 2/42

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. Справа № 75007/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.,

з участю прокурора Мельничука Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2009 року у справі за позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України про стягнення штрафної санкції,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2009 року заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв'язку України (далі - Головавтотрансінспекція) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1Д.) 510 грн. фінансових санкцій.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2009 року у справі № 2/42 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ПП ОСОБА_1 просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки допущеним порушенням вимог «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», що затверджений постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006 року (надалі - Порядок), відповідачка не була повідомлена про розгляд справи 18.11.2008 pоку, копію постанови не отримувала і відсутні належні докази дотримання вимог п. 26, 29 Порядку.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на відсутність нормативно-правового акту, який би вказував на можливість стягнення суми штрафу за порушення в сфері автомобільного транспорту в судовому порядку, а отже вважає, що розгляд такого спору не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до акту територіального управляння Головавтотрансінспекції за № 300605 від 29.10.2008 року встановлено факт порушення ПП ОСОБА_1 абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності у відповідача ліцензійної картки. На підставі зазначеного акту перевірки була прийнята постанова про застосування до відповідача фінансових санкцій за № 995 від 18.11.2008 року у сумі 510 грн. У добровільному порядку вказану суму відповідач не перерахував, що є підставою для стягнення її на підставі рішення суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач ПП ОСОБА_1 обґрунтовує свої апеляційні вимоги порушеннями вимог Порядку при прийнятті постанова територіального управління Головавтотрансінспекції про застосування фінансових санкцій за № 995 від 18.11.2008 року у сумі 510 грн.

Разом із тим, предметом даного судового розгляду є стягнення із ПП ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 510 грн. на підставі вказаної постанови за № 995 від 18.11.2008 року, яка у рамках даної справи або іншої адміністративної справи у передбаченому законом порядку не оскаржувалася, набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.

Покликання апелянта на відсутність правових підстав для стягнення суми штрафу за порушення в сфері автомобільного транспорту в судовому порядку, на переконання колегії суддів, є надуманими і задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно із п. 28 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Приписами п. 29 Порядку передбачено, що у разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання про обов'язковість сплати фінансових санкцій, визначених у постанові територіального управляння Головавтотрансінспекції за № 300605 від 29.10.2008 року.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що на час вирішення спору судом першої інстанції даної справи вказані штрафні санкції відповідачем сплачено не було.

Приписами ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» предбачено, що прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Згідно із положеннями ст. 361 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами коли порушуються інтереси держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що прокурор був вправі звернутися до відповідача з позовом про стягнення у дохід держави самостійно не сплачених штрафних санкцій, зазначений у постанові територіального управляння Головавтотрансінспекції за № 300605 від 29.10.2008 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апелянта не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі, а відтак у задоволенні поданої апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 09 квітня 2009 року у справі № 2/42 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 17 березня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

ОСОБА_2