Ухвала

від 26.08.2015 по справі 820/3868/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р.Справа № 820/3868/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 820/3868/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Хлібзавод «Салтівський», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив суд: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000014201 від 06 січня 2015 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким встановлено заниження податку на додану вартість на суму 334509 грн. 00 коп., нарахована штрафна санкція в сумі 167254 грн. 50 коп. загалом на суму 501 763 грн. 50 коп.; в частині донарахування податку на додану вартість на суму 333 676 грн. 00 коп. та штрафної санкції на суму 166 837 грн.83 коп. загалом на суму 500 513 грн. 83 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно формував податковий кредит за спірний період що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки між позивачем та його контрагентами відсутній факт реального вчинення господарських операцій за спірний період.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 року, відповідно до ст. 55 КАС України, було замінено первинного відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на його правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача надав клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку із знаходженням представника позивача, яка наділена повноваженнями захищати інтереси позивача у суді апеляційної інстанції, у відпустці. Разом з тим, враховуючи, що позивач не позбавлений можливості направити іншого представника та у зв'язку з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, та як наслідок, відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі направлень № 777 від 24.11.2014 року, №778 від 24.11.2014 року, № 779 від 24.11.2014 року, № 780 від 24.11.2014 року, № 781 від 24.11.2014 року, № 784 від 03.12.2014 року, та згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, та наказу № 772 від 24.11.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 24.11.2014 року .

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2014 №383/28-09-42-01-03/31340536 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (код ЄДРПОУ 31340536) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01,2014 по 24.11.2014, валютного законодавства та іншого законодавства за період з о 1.01.2014 по 24.11.2014, в якому зафіксовані порушення встановлені відповідачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" податку на додану вартість у сумі 334 509 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2014 -11 952 грн., травень 2014- 34 272 грн., червень 2014 - з 1 326 грн., липень 2014 - 38 612 грн., серпень 2014-43 436 грн., вересень 2014 - 41 295 грн., жовтень 2014-133 616 грн. ; п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: неподання у складі податкової звітності за ф.1-ДФ за 1-3 квартал 2014 відомостей з ознакою " 157" дохід виплачений само зайнятій особи; п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями: несвоєчасне перерахування військового збору за жовтень 2014.

На підставі акту від 19.12.2014 №383/28-09-42-01-03/31340536 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000014201 від 06 січня 2015 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість на суму 334509 грн. 00 коп., нарахована штрафна санкція в сумі 167 254 грн. 50 коп. загалом на суму 501 763 грн. 50 коп.; в частині донарахування податку на додану вартість на суму 333 676 грн. 00 коп. та штрафної санкції на суму 166 837 грн.83 коп. загалом на суму 500 513 грн. 83 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2012 року було укладено договів поставки за №26/03-12 між позивачем (за договором - Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ХАСК-Флекс" (за договором - Постачальник), згідно умов якого Замовник доручає, а Постачальник приймає на себе обов'язок виготовити і поставити пакувальну плівку в рулонах, пакети з печаткою і без, далі Продукція, а Замовник приймає і сплачує за Продукцію на умовах Договору.

Потреба в укладанні зазначеного правочину була обумовлена необхідністю забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, пакувальними матеріалами для пакування готової продукції, а саме хліба та хлібобулочних виробів. В період, який перевірявся, основним видом діяльності товариства було виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про те, що пакувальні матеріали придбавалися ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" у ТОВ "ХАСК-Флекс" для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В межах вищезгаданого правочину протягом січня - жовтня 2014 року (період, що перевірявся відповідачем) були проведені господарські операції з постачання пакувальних матеріалів на загальну суму 1 582 306,88 грн.

Зазначені поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами та сертифікатами якості на продукцію, які надавалися перевіряючим під час перевірки.

Транспортування продукції від Постачальника до Замовника, відповідно до умов Договору здійснювалось за рахунок та силами Постачальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які надавались перевіряючим під час здійснення перевірки.

Щодо того факту, що в деяких товарно-транспортних накладних не повністю зазначено адресу місця розвантаження, а саме вказано місто Харків, суд першої інстанції правомірно зазначив, що місце розвантаження співпадає з юридичною адресою позивача, а саме: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 1, що відображено в договорі та товарно-транспортних накладних. На підтвердження позивачем надано свідоцтво на право власності ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" на будівлі та склади за вище вказаною адресою. Також зазначено, що у відповідних ТТН місце навантаження товару зазначено: Харківська область, с.м.т. Песочин, вул. Технологічна, 5. ТОВ "ХАСК-Флекс" використовує приміщення за відповідною адресою на підставі договору оренди між ТОВ "ХАСК-Флекс" та ТОВ "ХАСК ХОЛДИНГ" від 31.12.2013 р. №1-АН копія якого міститься в матеріалах справи.

Зобов'язання з оплати сировини виконувались позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ "ХАСК-Флекс" безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та Журналом проводок за період січень - жовтень 2014 року ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" 6.3.1,3.1.1 (додаються). З жовтня місяця 2014 року оплати за отриманий товар здійснювались ПАТ "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" на підставі договору поруки між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ПАТ "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" №445, що є наявним в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано сертифікати відповідності, сертифікати якості, у зв'язку з чим перевіркою неможливо встановити дані щодо фактичного виробника такого товару, а також не надано товаро-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару на місце зберігання, оскільки сертифікати якості на продукцію та товаро-транспортні накладні надавалися перевіряючим під час проведення перевірки та наявні в матеріалах справи.

Також 06.06.2014 року було укладено письмовий правочин у формі договору №78/6 між позивачем (за договором - Покупець) та ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" (за договором - Постачальник), згідно умов якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах, встановлених Договором, продати та передати у власність Покупця запчастини та комплектуючі для обладнання (надалі по тексту - "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов Договору.

В межах вищезгаданого правочину у липні 2014 року (період, що перевірявся відповідачем) було проведено господарську операцію з постачання конвеєрної стрічки на суму 6801,04 грн.

Зазначена поставка товару підтверджуються наявними у матеріалах справи податковою та видатковою накладними, прибутковим ордером, які надавались перевіряючим під час перевірки. Також на підтвердження вчинення правочину надано реєстр довіреностей за липень 2014 р., акт на списання матеріальних цінностей №7175 від 31.08.2014 р., видаткову накладну на придбання конвеєрної лінії, прибутковий ордер та наказ про введення в експлуатацію основних засобів і визначення строків її експлуатації, акт приймання-передачі основних засобів.

Отриманий товар був оприбуткований по балансовому рахунку 207 "Запасні частини" та згідно з прибутковим ордером, переданий до складу матеріалів.

Зобов'язання з оплати сировини були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" безготівкових коштів на загальну суму 6801,04 грн., в тому числі ПДВ, згідно з Журналом проводок за липень 2014 року ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" 6.3.1,3.1.1 та банківською випискою за липень 2014 року.

У своїй апеляційній скарзі відповідач, в обґрунтування оскаржуваного рішення щодо збільшення ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» податкових зобов'язань, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів посилається виключно на висновки акту зустрічної перевірки TOB «ІНДУСТРІЯ ПЛЮС» від 30.10.2014 р. №4024/2201/35984604, складеного податковим органом.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта хибними, оскільки отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Окремо слід зазначити, що 14 листопада 2012 р. Вищий адміністративний суд України прийняв постанову по справі №К/9991/50772/12, якою визнав, що недійсність угод не може встановлюватися Актами податкової перевірки. Цією постановою суд вказав на неправомірність визнання податковими органами у позасудовому порядку нікчемності правочинів. Як зазначено в постанові, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 04.06.2014 року було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу за №0406 між позивачем (за договором - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Станта" (за договором - Продавець), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне та обойне) на умовах Договору.

ТОВ "Станта" на момент укладення і виконання договору та виписування спірних податкових накладних, було зареєстровано платником податку на додану вартість та йому був присвоєний податковий номер.

Потреба в укладанні зазначеного правочину була обумовлена необхідністю забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, основною сировиною для виробництва соціально значущої продукції - хліба. В період, який перевірявся, основним видом діяльності товариства було виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про те, що борошно придбавалося ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" у ТОВ "Станта" для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

В межах вищезгаданого правочину протягом липня - жовтня 2014 року (період, що перевірявся відповідачем) були проведені господарські операції з постачання борошна на загальну суму 412 942,00 грн.

Зазначені поставки підтверджуються податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами наявні у матеріалах справи та надавалися перевіряючим під час перевірки.

Транспортування борошна від продавця здійснювалось ПП ОСОБА_4 на підставі договору №06 укладеного 01.01.2012 року між нею та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Також позивачем надано на підтвердження вчинення правочину копії актів виконаних робіт та банківську виписку щодо оплат ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" за отримані послуги на банківських рахунок ПП ОСОБА_4 за перевіряємий період.

Щодо того факту, що у товарно-транспортних накладних зазначено місце навантаження товару: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 1905 року, 21, позивачем зазначено, що ТОВ "Станта" було укладено договір на переробку зерна жита з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (філія ПАТ "ДПЗКУ" "Кременчецький КХП"), яка знаходиться за відповідною адресою, та де здійснюється переробка зерна на борошно для подальшого його збуту (продажу) контрагентам.

Отриманий товар був оприбуткований по балансовому рахунку 201 "Сировина та матеріали" та згідно з прибутковими ордерами, переданий до складу сировини та згідно з отвес-накладними був повністю використаний у виробництві.

Зобов'язання з оплати сировини були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ "Станта" безготівкових коштів на загальну суму 412942,00 грн., в тому числі ПДВ, згідно з Журналом проводок за січень - жовтень 2014 року ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" 6.3.1,3.1.1 та копіями платіжних доручень.

ПрАТ "Хлібзавод "Єалтівський" під час перевірки надав податковому органу всі первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ "ХАЄК-Флекс", ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" та ТОВ "Станта", зокрема договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, картки взаєморозрахунків та інші.

У своїй апеляційній скарзі Відповідач, посилається на акт зустрічної перевірки від 03.09.2014р. №1194/20-38-22-03-08/35698831 відносно TOB "Станта", відповідно до якого, дане підприємство не знаходиться за податковою адресою. Колегія суддів вважає хибними такі посилання апелянта, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо місцезнаходження TOB "Станта" (код 35698831) підтверджено.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у вищевказаному акті зустрічної перевірки наявна інформація про допит ОСОБА_5, який був у перевіряємий період керівником відповідного підприємства, про те що він нібито не був керівником підприємства у перевіряємий період та не приймав ніякого товару і послуг на адресу підприємства, з чого податковий орган робить висновки, що TOB "Станта" не поставляло та не надавало товару.

Колегія суддів вважає необгрунтованими такі доводи апелянта, оскільки, ані під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ані до суду апеляційної скарги у якості доказу, вищевказаний протокол допиту ОСОБА_5 не надавався податковим органом. Натомість позивачем, було надано до суду і судом долучено до матеріалів справи копію листа від TOB "Станта" щодо керівника підприємства від 24.06.2015 року, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_5 було призначено директором TOB "Станта" згідно протоколу Загальних Зборів учасників підприємства від 18.02.2008 р. та наказу №1-к від 26.02.2008 р., а звільнено за власним бажанням - згідно наказу від 24.12.2014 р.. З викладеного випливає, що у перевіряємий період ОСОБА_6 був керівником TOB "Станта", а доводи податкового органу не знаходять свого підтвердження.

При цьому колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог чинного законодавства, зокрема податкового, контрагентом-постачальником.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч.3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, якщо контрагент порушив норми чинного законодавства, зокрема податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту платника податку сум витрат та сум ПДВ з сум витрат, сплачених контрагентам - постачальникам та визначення внаслідок цього платнику податків податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, так як останній виконав усі передбачені законом дії та має всі документальні підтвердження розміру валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Посилаючись на порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач посилається на те, що ці порушення пов'язані виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів. Однак, колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Відповідно до пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що визнання податковим органом відсутності реального вчинення господарських операцій між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "ХАСК-Флекс", ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" та ТОВ "Станта" є безпідставними, оскільки вищевказані договори були укладені з додержанням норм цивільного та господарського права, були повністю виконані сторонами, на момент проведення перевірки є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, та не є недійсними в силу закону (нікчемним), а також про те, що податкові накладні, надані ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" органу державної податкової служби під час перевірки були виписані ТОВ "ХАСК-Флекс", ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" та ТОВ "Станта" по реальним господарським операціям, що відбулися між ТОВ "ХАСК-Флекс" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", між ТОВ "ІНДУСТРІЯ ПЛЮС" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", і між ТОВ "Станта" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" , в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, і є чинними на момент проведення перевірки.

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі № 820/3868/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 820/3868/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 року.