Ухвала

від 26.08.2015 по справі 820/3222/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 р.Справа № 820/3222/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - Лаврової В.В.

представника відповідача - Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 р. по справі № 820/3222/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківський області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 9920302203 від 11.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 31 500 грн., з яких: 21 000 грн. - основний платіж; 10 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкову вимогу від 15.01.2015р. № 4679-25 на суму 30 978,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року адміністративний позов ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.12.2014р. № 9920302203.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.01.2015р. № 4679-25.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 45.2 ст. 45, п. 44.6 ст. 44, п. п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 4, п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 року замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача, апелянта у справі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" (скорочена назва ТОВ «ТСК РГ»), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Еко-Лідер» (код 34068957) за липень 2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 20.11.2014р. № 4910/20-30-22-03/38383324 (далі - Акт перевірки). У вказаному Акті перевірки зазначені порушення ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" наступних норм Податкового кодексу України ( далі - ПКУ): п. 198.2, п. 198.3., 198.6 ПКУ, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму 27 000,00 грн. за липень 2014 року; п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ПКУ внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 48 000,00 грн. за липень 2014 року; п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.. 200 ПКУ в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 21 000,00 грн. за липень 2014 року.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 9920302203 від 11.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 31 500 грн., з яких: 21 000 грн. - основний платіж; 10 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції ( далі - ППР), та податкова вимога від 15.01.2015р. № 4679-25 на суму 30 978,20 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту у липні 2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 9920302203 від 11.12.2014 та, як наслідок, податкової вимоги від 15.01.2015р. № 4679-25 з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про порушення п. 185.2., ст. 187, п. 44.6 ст. 44 ПКУ, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму 27 000,00 грн. за липень 2014. Відповідач зазначає, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість не є дійсним на суму ПДВ, яка становить суму ПДВ від реалізованих товарів на користь ДП "Харківський облавтодор". До таких висновків відповідач у зв'язку з ненаданням до перевірки сертифікатів відповідності, актів приймання-передачі, специфікації а також технічну помилку (опечатка в номері квартири на одну цифру) в адресі ТОВ "ТСК РГ" в податкових накладних виданих на користь ДП "Харківський облавтодор", адресу навантаження в товарно-транспортній, що не співпадає з юридичною адресою ТОВ "ТСК РГ" та відсутність в ТТН номера причепа.

Також зазначено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість не є дійсним на суму ПДВ, яка становить суму ПДВ від реалізованих товарів на користь ТОВ "Таврійська ливарна компанія "Талко". Такий висновок наданий з підстав ненадання до перевірки якісного посвідчення підприємства-виробника, документів, які підтверджують перевезення палива спеціалізованим автотранспортом, а також технічну помилку (опечатка в номері квартири на одну цифру) в адресі ТОВ "ТСК РГ" в податкових накладних виданих на користь ТОВ "Таврійська ливарна компанія "Талко", дані про причеп вказаний в товарно-транспортній накладній відсутній в базі ПІ "Автомобіль".

Крім того, у висновках Акту перевірки відповідач вказує, що перевіркою ТОВ «ТСК РГ» встановлено порушення п. 198.2., п. 198.3., 198.6 ПКУ. До підстав такого висновку відповідач відносить не надання до перевірки додаткової угоди, якісних посвідчень, документів що підтверджують перевезення та приймання палива, а також фактичне вивезення та утилізацію відходів ПП «Еко-Лідер». Також вказує отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Еко-Лідер» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014 року від 01.09.2014 року № 26664/2655-22-08/34068957.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки від 20.11.2014р. № 4910/20-30-22-03/38383324 суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.. 185.1. ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Відповідно до ст. 185 ПКУ порушення порядку заповнення податкової накладної не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у липні 2014 року позивач мав господарські відносини з ПП "Еко-Лідер", ДП "Харків облавтодор", ТОВ "Таврійська ливарна компанія "Талко".

Так, між ТОВ " ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" та ПП "Еко-Лідер" було укладено договір поставки від 01.07.2014 року № 01-07-02, відповідно до умов якого ПП "Еко-Лідер" зобов'язується поставити пічне паливо, а ТОВ " ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" зобов'язується прийняти і оплатити поставлену продукцію. Загальна кількість продукції складає орієнтовно 500000 літрів. Вартість на продукцію визначається згідно додаткової угоди.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 01-07-02 від 01.07.2014 року встановлено тарифи, за якими поставляється продукція: паливо пічне з вуглеводню - 3,75 грн. без ПДВ за літр; паливо пічне нафтове - 7500,00 грн. за тону. (т. 1 а.с. 62-63, 64).

На підтвердження факту реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи засвідчені належним чином документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, висновок санітарно-екологічної експертизи № 05.03.02.-07/38757, ТУ 24.1-30227030-003:2009, платіжні доручення ( т. 1 а.с. 41-45, 65-79).

Крім того, між ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" (в якості Замовника) та ПП "Еко-Лідер" ( в якості Виконавця) було укладено договір від 01.07.2014 року № 01-07-04, предметом якого є оптимізація функціонування Замовника та зосередження ним зусиль на здійсненні основної діяльності за рахунок передання Виконавцю функції із транспортування та утилізації відходів. Для цілей цього Договору під послугою "транспортування та утилізації" Сторони розуміють здійснення Виконавцем транспортування промислових відходів за номенклатурою вказаною Замовником з місць вказаних Замовником та подальшої їх утилізації.

Додатковими угодами №№ 2,3 від 01.07.2014 року до цього Договору, сторонами погоджено, що договірна ціна з 01 липня по 31 липня складає 54000,00 грн. з ПДВ за організацію послуг з утилізації та транспортування відходів наступних підприємств: ТОВ "ХАСК-ХОЛДИНГ", ПАТ "ТЕРМОЛАЙФ", ТОВ "РИФ" у об'ємі не більше 1610 куб.м. ( т. 1 а.с. 147-148, 150).

Щодо підтвердження Позивачем фактичного отримання послуг від ПП "Еко-Лідер" та подальше їх використання в господарській діяльності, судом встановлено наступне.

Згідно з відомостями ЄДРПОУ ТОВ " ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" має наступні види діяльності: Код КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів (основний); Код КВЕД 38.12 Збирання небезпечних відходів; Код КВЕД 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; Код КВЕД 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; Код КВЕД 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів; Код КВЕД 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" має ліцензію серія АЕ № 288625 видана 25.04.2014р. Міністерством екології та природних ресурсів України на наступні види діяльності - збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин), строк діє ліцензії - необмежений.

ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" має необхідний кваліфікований персонал, обладнання та фонди для здійснення діяльності з продажу пічного палива та надання послуг по зі збору, вивозу, знешкодження, захоронення відходів.

Виходячи з вище вказаних видів діяльності ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП", наявних у вказаного товариства дозвільних документів, персоналу та активів, ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" мало фактичну можливість отримувати послуги та товар від ПП "Еко-Лідер" та використовувати такі товари та послуги, а саме пічне паливо та послуги з оптимізації діяльності з транспортування та утилізації відходів, у власній діяльності.

Факт отримання ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" товарів та послуг від ПП "Еко-Лідер" підтверджуються первинною документацією та рухом активів, а саме: податковими накладними, заявками на отрмання послуг, актами здачі-прийняття робіт, талонами на розміщення побутових відходів, звітом про використання талонів та палива, переданих замовником (т. 1 а.с. 152-188).

Вартість придбаних у ПП "Еко-Лідер" у липні 2014 року послуг сплачено позивачем новому кредитору - ТОВ "Форнел", на підставі договору відступлення права вимоги № 25 від 01.10.2014 року, згідно якого ПП "Еко-Лідер" відступило ТОВ "Форнел" своє право вимоги до ТОВ "ТСК РГ" за договором 01-07-04 від 01.07.2014. Оплата відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та випискою по особовим рахункам позивача ( т. 2 а.с. 4-52).

З приводу подальшого використання товарів та послуг, придбаних ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" у ПП "Еко-Лідер", а саме пічного палива та послуг по оптимізації діяльності з транспортування та утилізації відходів у власній діяльності, судом встановлено, що вони були використані ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" при продажу пічного палива ДП "Харків облавтодор", ТОВ "Таврійська ливарна компанія "Талко" та наданні послуг зі збору, вивозу, знешкодження, захоронення відходів ТОВ "РИФ", ПАТ "Харківський плитковий завод", ТОВ "ХАСК ХОЛДІНГ", ПРАТ "ТЕРМОЛАЙФ".

Щодо господарських відносин з ДП "Харків облавтодор", колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ "ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП" (в якості Постачальника) та ДП "Харків облавтодор" (в якості Покупця) було укладено договір від 18.04.2014 року № 4-13/06, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти товар, паливо пічне нафтове у кількості 10,0 тон, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором приймати названий товар (продукцію) та оплачувати її. (т. 1 а.с. 124-127)

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку підприємства позивача (т. 1 а.с. 128-133, т. 2 а.с. 25-26).

Щодо господарських відносин з ТОВ "Таврійська ливарна компанція", колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (в якості Постачальника) та ТОВ "Таврійська ливарна компанія" (в якості Покупця) укладено договір поставки від 05.06.2014 року № 3-05/06 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити рідину піролізну орієнтовно 500000,00 л, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію ( т. 1 а.с. 135).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку підприємства позивача (т. 1 а.с. 137-146, а.с. 22-50).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки № 14/8/11 від 21.09.2011 року первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за вищезазначеними договорами, укладеними між позивачем та ПП "Еко-Лідер", ДП "Харків облавтодор", "Таврійська ливарна компанія", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту і податкових зобов'язань по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами у липні 2014 року під час судового розгляду не встановлено.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних колегія суддів не приймає, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу доводів податкового органу щодо ненадання до перевірки сертифікатів відповідності на придбаний товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікати якості, якісні посвідчення та специфікація не відносяться до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань та не можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки. Державний нагляд та контроль за дотриманням та здійсненням сертифікації продукції (сировини) не належить до компетенції податкових органів.

Таким чином, відповідачем під час проведення перевірки безпідставно зроблено висновок про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом лише з огляду на відсутність таких сертифікатів, без врахування інших обставин та документів, які свідчать про товарність операцій.

Відносно посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують проведення розрахунків, обігово-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 361, первинних документів, що підтверджують зберігання придбаного позивачем товару, актів приймання-передачі товару, додаткових угод до договорів, що в силу п. 44.6 ст. 44 Податкового органу необхідно кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.20.1.2. п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.85.4. ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) - п.85.8. ст.85 Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Положеннями п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача на підставі наданих підприємством документів на запит ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19.09.2014 року № 15089/10/20-30-22-03-21 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП "Еко-Лідер" за липень 2014 року.

При цьому, жодних доказів направлення запиту щодо витребування певних документів з приводу господарських відносин з ПП "Еко-Лідер", ДП "Харків облавтодор", "Таврійська ливарна компанія" у липні 2014 року під час перевірки відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції. Відповідних посилань не містить і акт перевірки від 20.11.2014р. № 4910/20-30-22-03/38383324.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 20.11.2014р. № 4910/20-30-22-03/38383324 невиїзна позапланова документальна перевірка позивача проводилась з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Еко-Лідер" за липень 2014 року.

Натомість, відповідач, під час перевірки, вийшов за межі її проведення та, без витребування у позивача та дослідження первинних документів по господарським відносинам з ДП "Харків облавтодор" та "Таврійська ливарна компанія" у липні 2014 року, встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства із зазначеними контрагентами, господарські відносини з якими взагалі не були предметом перевірки.

З приводу посилання податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Еко-Лідер» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014 року від 01.09.2014 року № 26664/2655-22-08/34068957 в зазначено, що ПП "Еко-Лідер" фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) начебто отриманих від постачальників через відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст. 198 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 9920302203 від 11.12.2014 та податкову вимогу від 15.01.2015р. № 4679-25 року прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/3222/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.