Рішення

від 17.09.2015 по справі 209/3612/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/3612/15-ц

Провадження № 2/209/1622/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2015 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Замкової Я.В.,

при секретарі Шепель О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоснабсервіс", про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за невикористані дні відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Автоснабсервіс", в якому просить суд стягнути з ТОВ "Автоснабсервіс" (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, 50) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1): 29798,38 грн. заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 07.12.2013 року по 14.08.2015 року включно; 1504,92грн. компенсації за невикористані дні відпустки, 14046,78 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з 03.07.2013 року по 06.12.2013 року, а всього 45350,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.07.2013 року він був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів 2 класу, у відповідача - ТОВ «Автоснабсервіс». Вказує, що під час роботи у ТОВ "Автоснабсервіс" йому невчасно сплачували заробітну платню, при звільненні не виплатили виниклу заборгованість у вигляді середнього заробітку за весь час затримки й компенсацію за невикористану відпустку. Загальна сума заборгованості за його підрахунками складається з 29798,38 грн. заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 07.12.2013 року по 14.08.2015 року включно; 1504,92грн. компенсації за невикористані дні відпустки, 14046,78 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з 03.07.2013 року по 06.12.2013 року, а всього 45350,08 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представником позивача надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин на підставі ст. 74 ЦПК України та ч. 4 ст. 169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі на підставі наявних у ній даних і доказів, згідно ч. 2 ст. 158, 169, 224 ЦПК України .

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.07.2013 року по 06.12.2013 року працював в ТОВ "Автоснабсервіс", водієм автотранспортних засобів 2 класу (за п'ятиденним робочим тижнем), та в подальшому звільнений з підприємства відповідача ( а.с. 9-10).

Як зазначено представником позивача в позовній заяві, тривалість невикористаної відпустки позивача становить 12 днів.

На підставі Індивідуальних відомостей про застроховану особу ПФУ (а.с. 9)заборгованість по заробітній платі позивача становить 14046,78 грн., заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку обрахована позивачем в сумі 29798,38 грн., та компенсація за невикористану відпустку в сумі 1504,92 грн., суд з таким розрахунком представника позивача погоджується.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача заявлено розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1504,92 грн., що обраховані ним за 12 днів виходячи з середньоденної зарплати 125,41 грн. (14046,78 грн. / 112 дн.) помножених на 12 днів.

За час роботи в ТОВ "Автоснабсервіс" та до теперішнього часу позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку та заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Доказів, того що у період 2013 року, перед звільненням, позивач відпрацював не повні місяці, відповідачем не надано. Ухвала суду про витребування доказів у справі відповідачем виконана не була, хоча отримання її уповноваженою особою відповідача підтверджено матеріалами справи.

Статтями 10, 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно чинного законодавства України, обов'язковим є створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). У статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, статтях 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв'язання, зокрема, трудових спорів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 83 Кодексу Законів про Працю та статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день він не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведене відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сума середнього заробітку визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця.

Враховуючи представлені позивачем й досліджених судом докази, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 59, 60, 82, 88, 158, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства В«Трест ДніпродорбудВ» , про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Автоснабсервіс" (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, 50) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1): 29798,38 грн. заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 07.12.2013 року по 14.08.2015 року включно; 1504,92грн. компенсації за невикористані дні відпустки, 14046,78 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з 03.07.2013 року по 06.12.2013 року, а всього 45350 (сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень 08 копійок.

Стягнути з ТОВ "Автоснабсервіс" (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, 50) на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України .

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя Я.В. Замкова