Рішення

від 05.10.2015 по справі 172/715/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8476/15 Справа № 172/715/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порох К. Г. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Безрукавому Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, зазначивши, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю НОМЕР_1 вона є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 18 листопада 2010 року між нею та ТОВ «Дніпроагропрогрес» укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області за № 12207888400076 від 13 липня 2013 року. Оскільки відповідачем не виплачена їй орендна плата за 2013 рік, позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки укладений 18 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроагропрогрес», зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області за № 12207888400076 від 13 липня 2011 року. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дніпроагропрогрес» просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що відповідач не виконує свого обов*язку щодо своєчасної сплати орендної плати, а тому прийшов до висновку про розірвання даного договору оренди земельної ділянки.

Проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч.1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди земельної ділянки від 18 листопада 2010 року, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області за № 12207888400076 від 13 липня 2011 року, ОСОБА_2 передала відповідачу в оренду належну їй за державним актом про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 земельну ділянку площею 5,520 га, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Згідно п. 3.1 договору оренди землі за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 2500 грн. Орендна плата сплачується один раз на рік не пізніше 20 числа місяці останнього календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження орендаря. Виплата орендної плат оформляється письмово.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на порушення відповідачем вказаного пункту договору оренди, за яким їй не була сплачена орендна плата за 2013 рік.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Однак ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги вищенаведені норми Закону, а також те, що одноразова несплата орендної плати не може свідчити про систематичні порушення умов договору оренди.

Крім того, у порушення положень ст.ст.10,60 ЦПК України, позивачкою не було надано належних та допустимих доказів про її звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі, а також відмова останнього її сплатити.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, як таке що ухвалене із порушенням норм матеріального права, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» - задовольнити.

Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2014 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: