Рішення

від 13.10.2014 по справі 904/7178/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.14р. Справа № 904/7178/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА", м. Київ

до Приватного підприємства "АНТИСЕПТИК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 981,25 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 02.09.14;

від відповідача: ОСОБА_2 - наказ № 16/ОК від 03.12.12.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "АНТИСЕПТИК" про стягнення суми боргу в розмірі 15 981,25 грн.

Позов обґрунтований невиконанням зобов'язань по оплаті товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними №РН-0000044 від 21.01.14, РН-0000047 від 21.01.14, РН-0000055 від 23.01.14, РН-0000095 від 30.01.14.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, надав пояснення у справі, відповів на поставленні питання. Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав, надав пояснення у справі, відповів на поставлені питання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 07.10.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно матеріалів справи, за видатковими накладними №РН-0000044 від 21.01.14 на суму 59 11,56 грн., №РН-0000047 від 21.01.14 на суму 1890,00грн., №РН-0000055 від 23.01.14 на суму 666,00 грн., № РН-0000095 від 30.01.14 на суму 5023,34 грн., позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 13 490,00 грн. Згідно п. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб, укладений договір поставки, а тому, до правовідносин сторін слід застосувати норми законодавства України про поставку та купівлю-продаж.

Позивач виконав свої зобов'язання, і передав товар відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання, визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. Інформаційний лист ВГСУ N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права"). Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, відповідач порушив умови чинного законодавства України і не сплатив своєчасно вартість отриманого товару. Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару, з дня, наступного за днем отримання товару: за накладною №РН-0000044 - з 22.01.14, за накладною №РН-0000047 - з 24.01.14, за накладною №РН-0000055 - з 31.01.14. Внаслідок цього, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 13 490,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 13 490,90 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 260,08 грн. від простроченої суми за період прострочки: за накладною №РН-0000044 - з 21.01.14 по 20.07.14, за накладною №РН-0000047 - з 23.01.14 по 20.07.14, за накладною №РН-0000055 - з 30.01.14 по 20.07.14.

Однак, позивачем неправомірно включено до періоду прострочки день отримання товару. Як вже зазначалось, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання - з дня, наступного за днем отримання товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 195,73грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1678,18 грн. за період прострочки: за накладною №РН-0000044 - з 21.01.14 по 20.07.14, за накладною №РН-0000047 - з 23.01.14 по 20.07.14, за накладною №РН-0000055 - з 30.01.14 по 20.07.14

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Тому, позивачем неправомірно включено до розрахунку індекс інфляції за місяць, в якому платіж мав бути здійснений.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1530,44 грн.

Крім того, Позивач, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 552,09 грн., за період прострочки з 21.01.14 по 20.07.14.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між сторонами договір укладено у спрощений спосіб. При цьому, сторони не визначили розмір та базу нарахування пені. Чинне законодавство також не містить розміру та базу нарахування пені за невиконання зобов'язань по оплаті товару за договором поставки.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 552,09 грн. є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно.

Керуючись статтями 193,230,231 Господарського Кодексу України, 525, 526, 530, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АНТИСЕПТИК" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Абхазька, 2, оф. 3, код 25515679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА" (04211, АДРЕСА_1, код 36790128) 13 490,90 грн. - основної суми боргу; 1530,44 грн. - інфляційних втрат; 195,73 грн. - 3% річних; 1739,64 грн. - судових витрат.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 13.10.14.

Суддя М.О.Ніколенко