Рішення

від 01.10.2015 по справі 904/6946/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.15р. Справа № 904/6946/15

За позовом селянського (фермерського) господарства "Веселка", с. Беззаботівка Олександрівського району Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 63 246,80 грн. попередньої оплати та 37 948,08 грн. штрафу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 49 від 03.08.2015 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Веселка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна" заборгованість у сумі 101 194,88 грн., з яких:

- 63 246,80 грн. попередня оплата;

- 37 948,08 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про поставку нафтопродуктів № 290714 від 29.07.2014 року позивач здійснив попередню оплату за поставку 15 138 літрів дизельного палива на суму 198 307,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 29.07.2014 року, проте відповідач взагалі не постави товар. Відповідач частково повернув кошти на загальну суму 135 061,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Відповідно до умов п.4.1 договору позивач просить стягнути з відповідач штраф у сумі 37 948,08 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців станом на 04.08.2015 року (а.с. 34, 35, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с. 39,40, том 1).

Відзиву на позов товариство з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна" суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 року з призначенням її до розгляду на 13.08.2015 року, після чого розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року та до 01.10.2015 року.

У судовому засіданні 01.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна" (далі - постачальник, відповідач) та селянським (фермерським) господарством "Веселка" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 290714 (далі - договір) згідно з п.1.1 якого постачальник зобов’язується забезпечити поставку в узгоджені строки на підставі письмових заявок покупця, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (далі - товар) асортимент, кількість і ціна яких зазначаються у видаткових накладних. Одиниця виміру: літр (п. 1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору товар поставляється узгодженими партіями за попередньою заявкою покупця впродовж 5 днів з дати узгодження кожної партії товару.

Відвантаження товару за даним договором здійснюється або транспортом покупця на умовах EXW (з резервуарів нафтобази, зазначеної постачальником), або транспортом постачальника на умовах СРТ (місце призначення, зазначене покупцем) (п. 2.2 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за якістю - згідно технічних умов та інших нормативно-технічних актів і за кількістю - згідно товарно-транспортних документів, а також у відповідності з обраним базисом поставки (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.2.8 договору постачальник вважається таким, що виконав своє зобов’язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцю (представнику покупця) або транспортної організації, в залежності від умов поставки, обумовлених даним договором або додатковими угодами до даного договору. Факт передачі товару підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару та/або накладною. Постачальник не несе відповідальність за недостачу товару, яка виникла після її передачі покупцю (представнику покупця) або транспортної організації, в залежності від умов поставки.

Право власності на товару переходить до покупця з моменту поставки. Моментом поставки товару вважається дата, зазначена у акті приймання-передачі товару та/або у накладній (п. 2.9 договору).

Згідно з п.3.1 договору покупець здійснює оплату поставки товару шляхом безготівкового розрахунку, на підставі рахунків, які надає постачальник. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору у разі, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах.

Покупець зобов'язаний узгодити поставку товару шляхом надіслання письмових заявок на кожну партію товару. Виставлений рахунок-фактура не є такою заявкою (п.6.3 договору).

На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача із заявкою Вих.№78 від 29.07.2014 року на поставку нафтопродуктів на загальну суму 198 307,80 грн., згідно рахунку на оплату № 245 від 29.07.2014 року останнім в якості передоплати за дизельне паливо перераховано кошти в сумі 198 307,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 29.07.2014 року.

В порушення прийнятих на себе за договором зобов’язань, відповідач не поставив відповідачу товар в кількості 15 138 л на загальну суму 198 307,80 грн. та частково повернув попередню оплату у сумі 135 061,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.17-20, том 1). Причиною виникнення спору є неповернення відповідачем попередньої оплати у сумі 63 246,80 грн.

Положенням ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Перевіряючи дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив обумовлений сторонами товар, за який позивачем було сплачено попередню оплату та не повернув повністю отримані в якості передоплати кошти.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 63 246,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 37 948,08 грн., який розраховано позивачем наступним чином: 63 246,80 грн. (сума боргу) х 60% (подвійна облікова ставка Національного банку України, згідно постанови Правління Національного банк України від 02.03.2015 року № 154 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 04.03.2015 року облікова ставка встановлена у розмірі 30%).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 193, 199 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування Господарських санкцій передбачено частиною І статті 216 та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За порушення строків поставки товару в договорі сторони встановили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується штраф, від вартості недопоставленого товару (п.4.1 Договору).

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту пункту 4.1 договору вбачається, що сторони домовились про стягнення пені за несвоєчасну поставку товару, оскільки даний пункт містить наступні ознаки, які характерні для застосування пені, а саме період, за який стягується штраф та прив'язку до облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, відповідно до діючого законодавства, пеня нараховується за порушення саме грошового зобов'язання, а не будь - якого іншого, зокрема, недопоставка товару.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Правління Національного банку України приймає рішення про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку (п. 1 ст. 15 Закону України "Про Національний банк України).

Згідно з ч. 2 статті 46 Закону України "Про Національний банк України" національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Отже, облікова ставка НБУ не є постійною величиною та може змінюватись за рішенням Правління Національного банку України.

Таким чином суд вважає, що сторони не досягли згоди у спірному пункті договору щодо конкретного розміру облікової ставки, яка має бути застосована при нарахуванні штрафу, оскільки дана величина не є постійною.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 37 948,08 грн. не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата у сумі 63 246,80 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 264,94 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГСМ Центр Україна" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 74В, ідентифікаційний код 39033946) на користь селянського (фермерського) господарства "Веселка" (84040, Донецька область, Олександрівський район, с. Беззаботівка, вул. Радянська, буд. 25, ідентифікаційний код 25107992) основний боргу у розмірі 63 246,80 грн. та 1 264,94 грн. витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015 року.

Суддя ОСОБА_2